Анастасія Ярославна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анастасі́я Яросла́вна (*бл.1021 — кінець ХІ століття, після 1074 року) — найстарша дочка великого київського князя Ярослава Мудрого і Інгігерди, видана у 1046 за угорського короля Андраша I.

Шлюб Анастасії Ярославівни з Андрашем відбувся, мабуть, близько 1046, коли той із руською допомогою заволодів угорським троном. Джерела ХІ століття не називають дружину Андраша на ім'я, воно з'являється вперше у польського історика 15 століття Яна Длугоша. Шлюб Анастасії Ярославівни з Андрашем був одним із заходів у європейській матримоніальній політиці Ярослава, який відійшов від традиційно однобічної, спрямованої на Візантію дипломатії своїх попередників. Анастасія Ярославівна мала у шлюбі з Андрашем дочку Аделаіду і двох синів: Шаламона і Данила.

У 1061, рятуючись від короля Бели І, Анастасія з сином Шаломоном та його дружиною, що була сестрою німецького імператора Генріха IV, перебралася на якийсь час до Німеччини. Згодом Шаломон став угорським королем 1063–1074.

Анастасія була прихильницею заснування православних монастирів в Угорщині. Тому не дивно, що деякі історики вважають, що вона сприяла заснуванню такого монастиря на Чернечій горі (Жоржині) в Закарпатті. Тоді тут уже існувало поселення ченців з Києво-Печерського монастиря, очевидно, що прийшли сюди слідом за королевою. Згодом у 1240–1241 рр. під час монгольської навали поселення було зруйновано.

Джерела[ред.ред. код]