Карпов Анатолій Євгенович

Анатолій Євгенович Карпов
Країна	Росія
Дата народження	23 травня 1951 (61 рік) Златоуст, Росія
Титул	Гросмейстер, Чемпіон світу в 1975-1985 рр.
рейтинг ФІДЕ	2655
Піковий рейтинг	2780 (липень 1994 р.)

Анатолій Євгенович Карпов (рос. Анатолий Евгеньевич Карпов) (нар. 23 травня 1951) — російський шахіст, колишній чемпіон світу. Виграв 161 турнір. Його найвищий рейтинг Ело 2780. Карпов також відомий як шаховий письменник.

З 2005 р. входить до складу Суспільної Палати Росії.

Раннє життя

Анатолій Карпов народився 23 травня 1951 року в місті Златоуст на Уралі і навчився грати в шахи у чотири роки. Він був чудовим учнем на протязі всього свого життя. Його раннє зростання сили в шахах було швидким, він став Кандидатом у майстри у віці 11 років. У 12 років його прийняли до престижної шахової школи Михайла Ботвинника. Цікаво, що Ботвинник говорив про молодого Карпова: «Хлопчик не має ключа думок для шахів, і не має ніякого майбутнього взагалі в цій професії.» Анатолій визнавав, що тоді його розуміння шахової теорії було дуже безладним, але, як він писав пізніше, домашні завдання Ботвинника дуже допомогли йому. Сила гри Карпова збільшувалася так швидко, що 1966 року (у віці 14 років) він став наймолодшим національним майстром в СРСР. Карпов виграв свій титул в першому міжнародному шаховому турнірі, в якому він брав участь (Trinec 1966-67). 1967 року він виграв Європейський Турнір. Після закінчення середньої школи Карпов одержав Золоту Медаль і 1968 року вступив до Московського державного університету на математичний факультет. Пізніше він перейшов до Ленінградського державного університету, де врешті отримав диплом з економіки. Однією з причин його переїзду до Ленінграду було те, що він хотів бути ближче до свого тренера, гросмейстера Семона Фурмана, який мешкав там. У своїх творах Карпов пише, що саме Фурман найбільше вплинув на нього у його розвитку як гравця світового рівня.

Кандидатські матчі

На початку 1970 рр. Карпов показав велике поліпшення своєї гри. Він виграв Меморіал Алехіна 1971 року і це стало його першою значною перемогою у дорослому житті. Його рейтинг Ело зріс із 2540 (1971 року) до 2660 (1973 року), коли Карпов посів друге місце в Шаховому Чемпіонаті СРСР і перше - в Ленінградському міжзональному турнірі. Пізніше це кваліфікувало Карпова до участі у Турнірі претендентів 1974 року, де він кинув виклик Боббі Фішеру.

Карпов виграв у Лева Полугаєвського в першому претендентському матчі і зустрівся з попереднім світовим чемпіоном Борисом Спаським у наступному раунді. Карпов перед матчем казав, що він вірить, що Спаський легко виграє у нього, і що він (Карпов) планує виграти наступний претендентський цикл 1977 року.

Багато шахістів справді припускали, що Спаський легко розгромить Карпова. Але хоча Спаський в гарному стилі виграв першу партію чорними, упертою та агресивною грою Карпов забезпечив собі перемогу з рахунком +4-1=6.

Фінальний претендентський матч відбувався у Москві проти іншого радянського гравця - Віктора Корчного. Корчной був мешканцем Ленінграду і часто грав із Карповим. Партії були дуже напружені, включаючи одну дебютну перемогу проти Сицилійського Дракона. Карпов почав матч з рахунком 3-0, але дуже втомившись під кінець дозволив Корчному здобути дві перемоги. Однак, Карпов виграв +3-2=19 і це дало йому право кинути виклик Роберту Фішеру.

Великий матч, який не відбувся

Хоча змагання за титул чемпіона світу між молодим Карповим і вже усамітненим Фішером нетерпляче чекав весь світ, матчу не відбулося. Фішер склав список десяти вимог, зокрема, щоб нічиї не враховувалися і, якщо рахунок після матчу буде рівний, він збереже свій титул. Це означало, що претендент мав вигравати не менше, ніж з двохочковим відривом від чемпіона, тому що найменшим можливим рахунком був 10-8. ФІДЕ спершу рішуче відмовила, але потім поступилася. Однак, Фішер висував вимоги далі, і коли ФІДЕ відмовила в його третій вимозі, Фішер, на превелике розчарування всього шахового світу, відмовився від чемпіонства. Пізніше Карпов намагався організувати інший матч з Фішером, але всі переговори закінчувалися невдачами. Фішер ніколи не зіграв з Карповим жодної партії і ставився до нього із зневагою як до гіршого шахіста. Це дозволило Карпову стати чемпіоном світу з шахів так і не зігравши з чинним тоді чемпіоном жодної партії.

Коли Гаррі Каспаров грав матч із Карповим, він часто нагадував іншим, що Карпов виграв титул без змагання. Однак високий рівень шахової гри Карпова здобув підтвердження як у перемогах на багатьох шахових турнірах найвищого рівня, так і в наступних матчах за шахову корону.