Свидницький Анатолій Патрикійович

Анатолій Патрикійович Свидницький
Дата народження:	1834
Місце народження:	с. Маньківці
Дата смерті:	18 липня 1871 р.
Місце смерті:	м.Київ

Анато́ль Патри́кійович Свидни́цький (Петриченко) (*1834—†1871, Київ) — український письменник, громадський діяч і фольклорист, народився в с. Маньківцях Гайсинського повіту, на Поділлі, в родині священика.

Життєпис

Батько родини Патрикій Якович (1800—1870), розпочавши службу дячком, у 1836 р. одержав сан священника. Отець Патрикій був простою людиною, але любив книжку і зібрав чималу бібліотеку.

Мати письменника, Мотрона Лаврентіївна Ганчевська, дочка колишнього уніатського пароха села Попова Гребля, походила з шляхти.

Сім'я Патрикія Свидницького була чимала — чотири сини і дві дочки.

У 1843 р. Анатолій вступає до Крутянської духовної школи (бурси). Закінчив її у 1851 р., після чого вступає до Подільській духовній семінарії у Кам'янці-Подільському і, не закінчивши її, вступив (1856) до Київського університету, на медичний факультет. Згодом перевівся на філологічний факультет, котрий через матеріальні труднощі не закінчив.

Палітурка книги зібрання творів Анатолія Свидницького 1958 р.

Згодом учитель у Миргороді (1860-62), акцизний чиновник у Козельці (1862 — 69). Працював у Козелецькому повітовому земстві, котре розміщувалося у Будинку полкової канцелярії.

У 1863 році одружується з дочкою козелецького лікаря — Оленою Величківською. У червні 1868 року у зв'язку з алкоголізмом Свидницького переводять на позаштатну роботу. На той час у нього вже було троє дітей.

28 березня 1869 року виходить у відставку і переїздить до Києва.

Влаштовується на посаду помічника завідувача архіву Київського університету, де фактично виконує обов'язки вченого архіваріуса і за час 1869—1871 науково описав багато архівних матеріалів. Ця робота була видана вже посмертно у 1879 році правлінням університету.

У вересні 1870 року подорожує до Кам'янця-Подільського у пошуках кращої роботи, але безрезультатно.

Помер у Києві 18 липня 1871 р.

Свидницький розпочав громадську працю як член таємного Харківсько-Київського студентського товариства, яке ставило своїм завданням боротьбу з царським режимом, ширило заборонену літературу, домагалося заснування недільних шкіл, тощо. Cвидницький був ініціатором заснування недільної школи на Подолі. У студентські роки починає писати, створює низку високопатріотичних поетичних творів, до яких сам писав музику. «В полі доля стояла» спрямований проти кріпосництва і «сподіваної волі».

Титульна сторінка книги зібрання творів Анатолія Свидницького 1958 р.

За життя була надрукована лише «Горлиця» (1860), інші твори опублікував у 1901 І. Франко в ЛНВ: «Коли хочеш нам добра», «Україно, мати наша», «В полі доля стояла», «Вже більш літ двісті», остання, написана під впливом Т. Шевченка, дійшла до нашого часу як популярна народна пісня; у ній Свидницький засуджує діяльність Б. Хмельницького і Переяславську угоду 1654.

З низки етнографічних статей, написаних Свидницьким у 1860-62, надрукована лише «Великдень у подолян» і статті, спрямовані проти сваволі царської адміністрації «Из Миргорода» (обидві в «Основі», 1861). По закритті «Основи», коли не стало жодного українського журналу, Свидницький опублікував російською мовою ряд нарисів й оповідань у газеті «Киевлянин».

Титульна сторінка роману «Люборацькі» 1901 р. Ілюстрація з книги зібрання творів Анатолія Свидницького 1958 р.

Титульна сторінка роману «Люборацькі» 2010 р.

Головний твір Свидницького- роман «Люборацькі». Це хроніка (значною мірою автобіографічна) занепаду священичого роду Люборацьких у трьох поколіннях, на реалістично відтвореному тлі панування польських панів на Поділлі, утисків царського режиму і ворожого українству офіційного православія. Широке тематичне полотно твору дало підставу І. Франкові назвати його «першим реалістичним романом на побутовому тлі».

Як змістом, так і мистецькою формою роман «Люборацькі»— посередня ланка між прозою Г. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка та інших з одного боку — і пізнішою реалістично-побутовою епічною прозою Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного з другого боку. Але на сучасну Свидницькому літературу роман впливу не мав, бо його опублікував лише 15 pоків по смерті автора І. Франко у «Зорі» (1886). По цьому роман багато разів перевидавано до і за радянського часу.

Найновіше видання творів Свидницького: «Твори» (1958). Докладна бібліографія видання творів Свидницького і літератури про нього в «Українські письменники. Біо-бібліографічний словник» (т. III, 1963).

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• А.Свидницький. Твори. Київ. 1958 р. «Державне видавництво художньої літератури. Вступна стаття В. Я. Герасименка.
• Франко І. Я., А. П. Свидницький, Твори, т. 17, К., 1955;
• Герасименко В. Я., Анатолій Свидницький, К., 1959;
• Сиваченко М. Е., Анатолій Свидницький і зарождения соціального роману в украïнськой літературі, К., 1962.
• Хропко П. Нерозквітлий талант (До 150-річчя з дня народження А.Свидницького) // Дніпро. — 1984. -№ 8. -С. 122—124.
• Хропко П. Анатолій Свидницький // Свидницький А. Роман, оповідання, нариси. — К., 1985. — С.5-26.
• Зеров М. Анатоль Свидницький, його постать і твори // Зеров М. Твори: У 2 т. — К» 1990 — Т.2. — С.323-359.
• Жук Н. Анатолій Свидницький: Нарис життя і творчості. — К., 1987.