Анафора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ана́фора (грец. αναφορα — виділення) — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.

Як стилістичний прийом градації анафора подеколи близька до анаколуфа. Почасти анафора виконує важливу композиційну функцію у ліричному сюжеті:

Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
Як тяжко рветься на цій землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Як тяжко почати і зупинити
Цей танець.
Хоч раз
Ти стань у це найтісніше коло,
Обхопивши руками плечі двох побратимів,
Мертво стиснувши долоні інших,
І тоді в заповітному колі
Ти протанцюєш під безоднею неба
Із криком по-звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
Хоч раз
Змішай із ближніми
Піт і кров.
Сину людський,
Ти стаєш у чоловіче коло,
Ти готовий до цього древнього танцю
Тільки тепер.
З хрестом за плечима.
З двома розбійниками.
Тільки раз (В. Герасим'юк).
«Чому я так страждаю?..
Чому любов до тебе відчуваю?..
Чому тебе забути я не в силах?..
Скажи мені, о милий!(Маша Ришитюк)».

Протилежна за своєю роллю в поетичному тексті — епіфора.

Література[ред.ред. код]