Анафора (літургія)

Ана́фора, Євхаристійна молитва — центральна частина християнської літургії, найдавніша за своїм походженням і найважливіша. Під час анафори відбувається перетворення або пересуществлення (сутнісне перетворення) хліба й вина в Тіло і Кров Христові (див. Євхаристія).

Структура анафори

Євхаристійна анафора складається з таких частин:

• вступний заклик священнослужителя до спільної подяки і визнання громадою своєї готовності
• анамнеза: спогад про спасенні діла Божі в Христі
• епіклеза: закликання Святого Духа над Євхаристійними Дарами і зібраною громадою, що об'єднується з Христом у Причасті
• доксологія: прослава спочатку і наприкінці
• поминання: прохання за Церкву і весь світ, за живих і переставлених
• Амінь як згода („підпис“) громади.

Цих елементів може бути кілька і в різній послідовності, але всі вони обов'язково присутні.

Найраніші анафори належать до II—III століття. Поступово з численних анафор давньої Церкви постали три види:

• Александрійсько-римський вид — до нього належать анафори римського й амвросіанського обрядів, а також низка анафор коптського й ефіопського обрядів.
• Західно-сирійський вид — анафора апостола Якова і кілька інших анафор сирійсько-антіохійського і маронітського обрядів; обидві анафори візантійського обряду (Йоана Золотоустого і Василія Великого), анафора вірменського обряду; анафори галліканського й мосарабського обрядів; кілька анафор коптського й ефіопського обрядів.
• Східно-сирійський вид — анафори халдейського і малабарського обрядів (Аддая і Марія, Теодора Мопсуестійського, Несторія).

Джерела

• Католическая энциклопедия., Изд. францисканцев, М., 2002, т.1