Англо-шотландські війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Англія Англо-шотландські війни Шотландія
Дунс • Оттерберн • Несбіт-Мур • Хомільдон-Хілл
Іверинг • Піпердіан • Сарк • Бервік • Лохмабен
Флодден • Хаддон-Ріг • Солуй-Мосс • Единбург
Анкрум-Мур • Пінкі • Хаддінгтон • Броті • Рідзвайр

Англо-шотландські війни — серія війн між Англією та Шотландією в 16 столітті.

Після Війни за незалежність Шотландії Англія і Шотландія продовжували конфліктувати протягом 14, 15 і 16 століть. У більшості випадків одна країна намагалася скористатися слабкістю або нестабільності в іншій. Так, наприклад, Яків II Шотландський намагався відібрати Бервік під час війни Червоної та Білої Троянди в Англії.

Прикордонні сутички[ред.ред. код]

У середині 15-го століття відбулося ряд конфліктів на кордоні Англії і Шотландії, серед яких важливе місце має битва при Сарку.

Військові сутички першої половини XVI століття[ред.ред. код]

Англія за Генріха VIII оголосила війну Франції в 1512 (Ця війна — частина більш великого конфлікту, відомого як Війна Камбрійської ліги). Яків IV (король Шотландії), виконуючи підписаний з Францією союз, ввів війська до Англії.

У 1513 році шотландська армія досить швидко захопила прикордонні англійські замки, проте потерпіла поразку в битві біля Флоддена, в якій понесла величезні втрати(вбито понад 10 тис. шотландців) і загину Яків IV. Так як син загиблого короля, Яків V, був ще неповнолітній, в Шотландії почалася криза, під час якої північноанглійські барони здійснювали рейди на шотландські землі.

Коли Яків V досяг повноліття і взяв владу, він одружився на першій дочці Франциска I Французького, проте коли вона померла через кілька місяців від туберкульозу, він одружився ще раз на Марії де Гіз. Напруженість у відносинах між Англією та Шотландією збільшилася ще більше, коли Генріх VIII порвав відносини з Римо-католицькою церквою та почав розпускати монастирі.

Війна розпочалася в 1541 році. Після того як армія англійців, що вторглася в Шотландію, була розбита, Яків вирушив із великою армією в Англію, проте її керівництво було слабким і розділений. Це стало основною причиною поразки в битві при Солвей-Мосс. Поразка підірвала здоров'я монарха і він повернувся в Шотландію, де і помер в грудні 1542 року.

Конфлікти за Марії Стюард в Шотландії[ред.ред. код]

Після смерті Якова, королевою Шотландії стала Марія Стюард. Генріх VIII спробував чинити тиск на Шотландію, вимагаючи об'єднання країн в союз і одруження Марії зі своїм сином Едвардом. Коли кардинал Бітон отримав контроль над урядом Шотландії, прибравши проанглійських лордів, та відновив союз з Францією, Генріх у 1544 році відправив військо для спустошення і грабежів в південній Шотландії. Проте шотландська армія розгромила англійців в 1545 році в битві при Анкрум-Муре, яка тимчасово призупинила англійські атаки.

В 1547 році війна знову продовжилася. Завдяки значній підтримці з боку Франції Шотландії вдалося вибити англійців зі своєї території.

Закінчення військового протистояння[ред.ред. код]

7 липня 1575 року на англо-шотландському кордоні відбулась остання битва в англо-шотландській війні — набіг на Рідзвайр. Бій закінчився повною перемогою Шотландії.

Література[ред.ред. код]

  • Dupuy, Ernest R. and Dupuy, Trevor N. The Encyclopedia of Military History from 3500 B.C. to the present. (revised ed.), New York: Harper & Row Publishers, 1977.
  • George MacDonald Fraser, The Steel Bonnets, Harper Collins, 1971, ISBN 0-00-272746-3
  • R.L.Mackie, A History of Scotland.
  • Sadler, John. «Border Fury: England and Scotland at War, 1296–1568», Longman, 2004.