Англо-іспанська війна (1796 — 1808)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Англо-Іспанська війна
Частина Французьких революційних війн та Наполеонівських війн
Дата: Серпень 1796 - березень 1802,
Травень 1804 - липень 1808
Місце: Ла-Манш, Гібралтарська протока, Балеарські острови, Атлантичний океан, Карибське море, Ріо-де-ла-Плата
Результат: Ам'єнський мир (1802)

Поновлення війни в травні 1804
Припинення вогню та де-факто Англо-Іспанський союз після початку Піренейської війни (1808)

Територіальні зміни: Тринідад перейшов під владу Британії (1802)
Менорка повернена під владу Іспанії (1802)
Сторони
Flag of Cross of Burgundy.svg Іспанська Імперія Flag of the United Kingdom.svg Британська Імперія

Англо-іспанська війна, 1796 - 1802 та 1804 - 1808, була частиною Французьких революційних війн та Наполеонівських війн. Результатом війни став союз між Іспанією та Англією.

Передісторія та причини[ред.ред. код]

Під час Війни першої коаліції Іспанія билася проти революційної Франції та зазнала поразки. В 1796 іспанський прем'єр-міністр Мануель Годой постав перед вибором: продовжувати боротися проти французів, або приєднатися до них в надії на їхнє майбутнє. Він обрав другий варіант, підписавши Другий договір в Сан-Ільдефонсо. Таким чином, Іспанія стала союзником Франції в обмін на підтримку нею Карла IV в його намаганнях отримати контроль над Пармським герцогством.

Перебіг війни[ред.ред. код]

Перший етап та Ам'єнський мир[ред.ред. код]

У відповідь на підписання угоди англійці розпочали морську блокаду Іспанії в 1797, перешкоджаючи таким чином її сполученню з колоніями в Америці. Наприкінці 1798 іспанський флот було розбито в битві при Сент-Вінсенті. Англійці окупували Тринідад та Менорку, проте не спромоглися захопити стратегічно важливий острів Санта-Крус-де-Тенеріфе.

В 1802 було підписано Ам'єнський мир, результатом якого стало тимчасове припинення бойових дій. Проте цей договір проіснував лише до 1804, коли англійці захопили іспанську ескадру, яка перевозила золото з колоній до Кадісу.

Трафальгарська битва[ред.ред. код]

Див. Трафальгарська битва

Французи планували висадку на Британські острови в 1805, невід'ємною частиною цього плану був іспанський флот. В 1805, коли об'єднаний франко-іспанський флот намагався об'єднати свої сили з північним французьким флотом для вторгнення, він був атакований британським флотом. Ця битва є однією з найбільших в морській військовій історії і відома під назвою Трафальгарська битва. Британський флот завдав нищівної поразки об'єднаному франко-іспанському флоту, поховавши таким чином сподівання Наполеона на вторгнення в Англію. Окрім того, ця поразка серйозно похитнула переконання іспанського уряду щодо необхідності союзу з Францією.

В той самий час, спроба захоплення англійцями стратегічно важливого регіону Ріо-де-ла-Плата в 1806-1807 зазнала невдачі.

Останній період війни після Трафальгару[ред.ред. код]

Після поразки під Трафальгаром Іспанія залишила Континентальну блокаду - політичну систему, запроваджену Наполеоном для боротьби з Англією, проте знову приєдналася до неї в 1807, після того, як Наполеон завдав поразки Пруссії, та підписання Тільзитського миру.

В 1807 Франція та Іспанія вторглися в Португалію, захопивши Лісабон 1 грудня майже без опору. На початку 1808 захмарна французька присутність в Іспанії призвела до революції. Наполеон, фактично, захопив у полон короля Карла та його сина Фердинанда і відправив їх до Байонни, змусивши зректися престолу 5 травня. Іспанським королем було оголошено брата Наполеона Жозефа. Внаслідок цього розпочалася Піренейська війна, в той час, як англо-іспанська війна, фактично, закінчилася.

Джерела[ред.ред. код]

Maximilien Sebastien Foy, Histoire de la guerre de la Péninsule sous Napoleon — Baudouin fréres, 1827 (фр.)