Андрій Боболя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Анджей Бобола)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Святий
Андрій Боболя
Народився 30 листопада 1591(15911130)
Страхотина
Помер 16 травня 1657
Янів
Поховання Saint Andrew Bobola Sanctuary in Warsawd
Шанується католицизм
Прославлений 1938
У лику Мученик
День пам'яті 16 травня
Патрон Полісся, Пінщина
Медіафайли на Вікісховищі
Фігура Андрія Боболі, перед його святинею у Варшаві

Святий Андрей Бобо́ля, S.J. (30 листопада 1591, Страхотина, Сяноцький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща — 16 травня 1657, Янів, Берестейська область, Білорусь) — польський римо-католицький діяч, шляхтич гербу Леліва, святий католицької церкви, священномученик, чернець ордену єзуїтів[1]. Проповідував католицизм серед русинів (предків українців і білорусів). Своєю діяльністю місіонера і проповідника заслужив прізвисько «Апостол Полісся».

Біографія[ред. | ред. код]

Походив із польського шляхетського роду Боболя гербу Леліва. Народився в селі Страхотина в родині Миколая Боболі. У 1606–1611 роках вчився в Колегії єзуїтів у Браунсбергу і 31 липня 1611 року вступив до Товариства Ісуса. Новіціят відбув у Вільні. Чернечі обіти склав 31 липня 1613 року. У місцевій академії студіював філософію (1613–1616) і теологію (1618–1622), рукоположений у священники 12 березня 1622 року єпископом Євстахієм Воловичем[2]. Спершу виконував функції проповідника й керівника марійської конгрегації. З 1635 року святий Андрій став мандрівним проповідником у Білорусі й зміцнював католицьку віру в багатьох людей. З 1636 року до смерті в 1657 році пройшов сотні миль по пісках і болотах величезної долини річки Прип'яті.

Вирізнявся своєю релігійною діяльністю, особливо в Бобруйську і Пінську, де активно проповідував християнство серед місцевого русинського населення, за що отримав прізвиська «Апостол Полісся» та «Апостол Пінщини».

На жаль, Святий Андрій жив в часи складного і напруженого міжрелігійного протистояння. 16 травня 1657 року загін козаків під керівництвом Антонія Ждановича атакували і захопили місто Янів, де влаштовували різанину усіх людей (у тому числі і русинів), які не були православними по віроісповіданню. Дізнавшись, про те, що Андрій Боболя недавно відвідував Янів, деякі козаки вирішили захопилити його в полон. Полонений козаками біля села Могильної[1] у 1657 році. Згодом був підданий тортурам та убитий: йому відсікли кінцівки, здерли з тіла шкіру, завдали вогняних опіків, відрізали носа.[3]. Похований у Янові (сьогодні Іванове, Берестейська область Білорусі).

Тіло Святого Мученика спершу було поховано в Пінську, а в 1827 році (за іншими даними 1808[4]) перенесено до Полоцька.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Пам'ятник Святому Мученику Андрію Боболі у місті Варшава.

Персонаж Слова 24 поетичного епосу Віктора Гребенюка «Діяння небожителів» (2011).

Канонізація[ред. | ред. код]

Папа Пій IX беатифікував його в 1853 році, а Папа Пій XI 17 квітня 1938 року його канонізував.

23 червня 1922 року більшовики поглумилися з мощей, потім перевезли їх до Інституту гігієни в Москві як «цікавий експонат мумії». Папа Пій XI віднайшов мощі та 18 травня 1924 року віддав їх до єзуїтської церква Іль-Джезу в Римі[4].

Тіло було віднайдено нетлінним, зберігається в одному з костелів у Варшаві.

Покровительство[ред. | ред. код]

Святий Андрій Боболя — патрон Польщі, Литви, Білорусі, України, Варшавського римо-католицького архієпископства, Пінської римо-католицької дієцезії у Білорусі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Леонюк В. Боболя Анджей // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 71-72. — ISBN 966-95063-0-1.
  2. ks. Poplatek J. T.J. Andrzej Bobola // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — S. 101. ​(пол.)
  3. Invicti athletae Christi, die XVI m. Maii, A.D. MDCCCCLVII - Pius PP. XII, Litterae Encyclicae | PIUS XII. w2.vatican.va. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 16 травня 2019. 
  4. а б ks. Poplatek J. T.J. Andrzej Bobola… — S. 102.

Посилання[ред. | ред. код]