Анджей Вайда
| Анджей Вайда | |
 Анджей Вайда |
|
| Дата народження: | 6 березня 1926 |
| Місце народження: | Сувалки, Польща |
| Громадянство: | Польща |
| Професія: | кінорежисер |
| Офіційний сайт Анджея Вайди(англ.)(пол.) | |
Анджей Вайда (пол. Andrzej Wajda; *6 березня 1926, Сувалки) — польський кінорежисер і кіносценарист.
Єдиний польський режисер - володар "Оскара".
Зміст |
[ред.] Біографія
Батько майбутнього режисера, офіцер Війська Польського, загинув у Катині.
У підлітковому віці Анджей був зв'язковим Армії Крайової у Радомі та Варшаві.
Після Другої світової війни допомагав художникам реставрувати костели. 1946 року поступив у Краківську академію мистецтв , але, не закінчивши курсу, перейшов на режисерський факультет Лодзинської кіношколи.[1]
Як сам згадує, в той час на нього сильно впливали роботи французького авангарду та притчі Луїса Бунюеля. Переживши роки війни, став відомий як автор фільмів на воєнну тематику. Таким був його дебют «Покоління» (1955) — про польську молодь, яка змушена була різко подорослішати у воєнні роки (фільм поклав початок «польській школі кіно»), а також наступні картини: «Канал» (1957) і «Попіл і діамант» (1958). Обидві роботи були відзначені на Каннському та Венеційському кінофестивалях.
1981 року вступив до «Солідарності».
1989 – обраний до Сенату Польської Республіки.
З початку 1990–х рр. був членом Ради з питань культури при президенті Польщі.
Є автором сценаріїв більшості своїх картин.
Окрім кінематографа, з кінця 1950-х років працював у театрі.
[ред.] Особисте життя
Перебуває в 4-му шлюбі з Кристиною Захватович, театральним і кіносценографом, дизайнером одягу та акторкою.
Від одного з попередніх шлюбів (з відомою кіноакторкою Беатою Тишкевич) має дочку Кароліну Вайду, теж відому кіноакторку.
[ред.] Фільмографія
[ред.] Повнометражні фільми
- Покоління (Pokolenie, 1954)
- Канал (Kanał, 1957)
- Попіл і алмаз (Popiół i diament, 1958)
- Стрічка (Lotna, 1959)
- Невинні чародії (Niewinni czarodzieje, 1960)
- Самсон (Samson, 1961)
- Сибірська леді Макбет (Sibirska Ledi Magbet, 1961)
- Кохання двадцятирічних (L'amour à vingt ans, 1962)
- Попіл (Popioły, 1965)
- Все на продаж (Wszystko na sprzedaż, 1968)
- Врата раю (Gates to Paradise, 1968)
- Полювання на мух (Polowanie na muchy, 1969)
- Березняк (Brzezina, 1970)
- Краєвид після битви (Krajobraz po bitwie, 1970)
- Пілат та інші (Pilatus und andere – ein Film für Karfreitag, 1972)
- Весілля (Wesele, 1970)
- Земля обітована (Ziemia obiecana, 1974)
- Смуга тіні (Smuga cienia, 1976)
- Людина з мармуру (Człowiek z marmuru, 1976)
- Вимерлий клас. Сеанс Т.Кантора (Umarła klasa. Seans T.Kantora, 1976)
- Без наркозу (Bez znieczulenia, 1978)
- Запрошення всередину (Zaproszenie do wnętrza, 1978)
- Панни з Вілька (Panny z Wilka, 1979)
- Диригент (Dyrygent, 1979)
- З відпливом літ, з відпливом днів (Z biegiem lat, z biegiem dni, 1980)
- Людина з заліза (Człowiek z żelaza, 1981)
- Дантон (Danton, 1983)
- Кохання в Німеччині (Eine Liebe in Deutschland, 1983)
- Хроніка любовних пригод (Kronika wypadków miłosnych, 1986)
- Біси (Les Possédés, 1988)
- Les Français vus par (1988)
- Корчак (Korczak, 1990)
- Перстень з орлом у короні (Pierścionek z orłem w koronie, 1992)
- Страсний тиждень (Wielki tydzień, 1995)
- Панна Ніхто (Panna Nikt, 1996)
- Пан Тадеуш (Pan Tadeusz, 1999)
- Помста (Zemsta, 2002)
- Перерване мовчання (Broken Silence, 2002)
- Катинь (Katyń, 2007)
- Лепеха (Tatarak, 2009)
2011 року А.Вайда знімає новий фільм - про Леха Валенсу.[2]
[ред.] Короткометражні фільми
- Ілжецька кераміка (Ceramika iłżecka, 1951)
- Поганий хлопець (Zły chłopiec, 1951)
- Коли ти спиш (Kiedy ty śpisz, 1953)
- Я йду до сонця (Idę do słońca, 1955)
- Перекладанець (Przekładaniec, 1968)
[ред.] Відзнаки
Творчість режисера відзначено преміями «Оскар» (2000, за заслуги в кінематографі), «Сезар», «Фелікс», а також низкою інших престижних міжнародних премій в Японії, Італії, Греції.
Почесний доктор (доктор honoris causa) Ягеллонського, Варшавського, Лодзького, Гданського, Опольського та Вашингтонського університетів.
Почесний громадянин Лодзі та Радома.
Кавалер ордена Почесного легіону (2001), офіцер Почесного легіону (1982), командор Ордену Мистецтва та Літератури (всі - Франція), кавалер Великого Хреста Ордена Відродження Польщі (1999), Офіцерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), Кавалерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), ордену «Будівників Народної Польщі», ордену Прапора Праці (1975) (всі - Польща), ордену Ранкового Сонця (Японія, 1995), Великого Хреста Заслуги Ордену Заслуги (ФРН, 2001), офіціал Ордену Заслуги Італійської Республіки (2000), кавалер Ордену Дружби (Росія, 2010), орденів Угорщини, Болгарії, Хорватії, Латвії, Естонії.
15 квітня 2008 р. Президент України Віктор Ющенко нагородив Анджея Вайду орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за визначний особистий внесок у розвиток українсько-польського культурного співробітництва, багаторічну плідну творчу діяльність на ниві утвердження ідеалів гуманізму у кіномистецтві.[3]
[ред.] Примітки
- ↑ Портал Польща й Україна. Алмаз європейського кіно
- ↑ Людина із «Солідарності» // Україна молода, №67, 21.04.2011
- ↑ Ющенко вирішив, що режисер «Катині» заслуговує орден // 4post.com.ua, 17.04.2008
[ред.] Джерела
- Ющенко відзначив заслуги Анджея Вайди // INTV
- Батько польського кіно // Україна молода, №35-36, 4.03.2011
[ред.] Дивіться також
- Офіційний сайт Анджея Вайди(англ.)(пол.)
- Culture.pl Анджей Вайда (пол.) (фр.) (нім.) (англ.)
[ред.] Переклади українською
- Анджей Вайда. Кіно і решта світу / Переклад з польської Віри Авксентьєвої. – К.: Етнос, 2004.
(Рецензія: Пізнюк І. Переклад(ач) і решта світу // Кур’єр Кривбасу. — 2009. — № 236-237. — С. 371–381.)
