Андрей Потоцький (кам'янецький каштелян)
| Андрій Потоцький | |
|---|---|
| пол. Andrzej Potocki | |
| Псевдо | Андрей на Потоку Потоцький |
| Народився | бл. 1553 |
| Помер |
після 27 лютого 1609 ·важкі поранення |
| Підданство |
Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Діяльність | військовик, урядник |
| Посада | каштелян кам'янецький |
| Військове звання | ротмістр |
| Конфесія |
кальвініст  |
| Рід | Потоцькі |
| Батько | Миколай Потоцький |
| Мати | Анна з Чермєньських |
| У шлюбі з |
Зофія з П'ясецьких гербу Яніна, Катажина з Бучацьких-Творовських |
| Діти |
Миколай, Станіслав, Єжи, Якуб, Анна, Кристина (перший шлюб), Ян, Кшиштоф (другий) |
 | |
Андрей Потоцький гербу Пилява (пол. Andrzej (Jędrzej) Potocki, близько 1553 — після 27 лютого 1609[1]) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій. Батько Станіслава «Ревери» Потоцького.
Родовід[ред. | ред. код]
| Матей Потоцький | ||||||||||||||||
| Яков Потоцький | ||||||||||||||||
| Єлизавета Псарська | ||||||||||||||||
| Миколай Потоцький | ||||||||||||||||
| Катерина Ємельніцька | ||||||||||||||||
| Андрей Потоцький | ||||||||||||||||
| Андрей Чермєнський | ||||||||||||||||
| Анна Чермєнська | ||||||||||||||||
| Пані Чермєнська | ||||||||||||||||
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився близько 1553 року.[2] Другий син стражника польного коронного Миколая Потоцького і його дружини Анни з Чермєньських. Вихований у кальвінському обряді.
У 1568—1569 р. разом з братом Яном навчався в університеті Ляйпціга. Після повернення додому служив у кварцяному війську. Брав участь у Лівонській (інфляндській) війні 1579-1582 років або в роті брата Яна, або стрийка Станіслава (сина Друзяни Язловецької.[3] 2 грудня 1587 р. брав участь у з'їзді Руського воєводства, підписав ухвалену конфедерацію. У 1589 р. брав участь: у Сеймі як представник Подільського воєводства, підписав Бендзинську транзакцію; у битві з татарами під Баворовом.[2] Замолоду був придворним короля Сиґізмунда II Авґуста.
Його четверо братів були пов'язані з Поділлям, посідаючи уряди кам'янецьких каштелянів, генералів подільської землі (або старост генеральних) та менш важливі посади. Як ротмістр, разом з братами, брав участь у битвах з румунами, молдованами, турками; брав участь у молдовському поході 1595 року, битві під Сучавою 12 грудня 1595 р. До 1599 р. володів частиною Потоку (Загайполя)[4].
Під час повстання (заколоту) Зебжидовського став на сторону короля Сиґізмунда ІІІ Вази. Брав участь у битві під Ґузовом 5 липня 1607 р., в якій були розбиті загони повстанців, сам був важко поранений (його віднайшли ледь живим серед чисельних тіл вбитих). Довгий час був придворним королів Сиґізмунда II Авґуста та Сиґізмунда III Вази.
У 1607 р.: посол до Сейму (від Равської кварти); став кам'янецьким каштеляном; як винагороду за заслуги перед Польщею отримав дозвіл короля на заснування «Нового міста» на власних землях біля молдовського кордону (ймовірно, йшлося про отриманий від другої дружини як віно Гвіздець[1]). Найчастіше резидував в Яблунові, ймовірно, він був фундатором місцевого кальвінського збору (існував у XVII ст). Підтримував кальвінський збір у Панівцях.[1]
У 1607—1609 р. отримав від короля в «доживоття» (з правом «цесії» нащадкам) місто Косів з прилеглими селами в Руському воєводстві та два комплекси сіл на Поділлі:
- Теремці (Теремки), Колодіївку, Шубок(ц), Колехівці (або Кубаківці)
- П'ясець, Кучу (право викупу надав 1584 р. С. Баторій), Фурманківці (Окунів), Воєводинці.
У Руському воєводстві мав містечко Косів з прилеглими селами, частину Потоку, частину сіл Яблунова, Костільників, Вільхівця, Соколова, Тишківців, Уніжа. На Поділлі мав частки в Панівцях, Сутнівцях, Малиничах, Михалкові.[5]
Посади[ред. | ред. код]
Подільський підчаший (1589/1590 роки), білокамінський староста, кам'янецький каштелян (з 1607 р.).[3]
Сім'я[ред. | ред. код]
Був одружений двічі. Перша дружина — Зофія з П'ясецьких гербу Забава[джерело?] (за о. К. Несецьким, Яніна; донька Флоріана П'ясецького, який воював проти турків разом з Байдою[6], мали 6 дітей:
- Миколай — придворний, ротмістр, загинув під Смоленськом, убитий кулею[7],
- Станіслав «Ревера»,
- Єжи — полковник,
- Якуб — подільський підчаший, дружина — Катажина з Кломніцьких, вдова Мацея Яблоновського[8],
- Анна (пом. 1623) — дружина Станіслава Ґольського, князя Костянтина Заславського (сина Януша Заславського, князя Кароля Самуеля Корецького (молодшого[9] брата Самійла Корецького; стала вірною РКЦ, сприяла переходу на католицтво братів Єжи, Якуба, померла у віці 30-ти років, була похована в Корці[10],
- Кристина — дружина Александера Гумецького (каштелянича кам'янецького), Самуеля Замєховського.
Друга дружина — Катажина з Бучацьких-Творовських гербу Пилява. За однією з версій, став власником Бучача після одруження з нею.[11][12] Діти:
- Ян Теодорик — галицький підкоморій,
- Кшиштоф — литовський підчаший,[3] діяч-кальвініст.[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609)… — S. 770.
- ↑ а б Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609)… — S. 769.
- ↑ а б в Potoccy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole: Solpress, 2010. — S. 243. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
- ↑ Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609)… — S. 769—770.
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 3. — S. 581. (пол.)
- ↑ Там само. — S. 689.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1905. — Cz. 1. — T. 8. — S. 108. (пол.)
- ↑ Książęta Koreccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — T. ІІІ. — S. 688. (пол.)
- ↑ Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С. 39. — ISBN 966-7086-24-0.
- ↑ Щоправда, не відомо точно, чи він отримав місто у власність, чи права на Бучач або його частку залишились в дружини, що тоді часто бувало.
- ↑ Wasilewski T. Potocki Krzysztof h. Pilawa (ok. 1600—1675) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 85–88. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — 625—831 s. — S. 769—770. (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów, 1740. — T. III. — 938 s. — S. 688—689. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Andrzej Potocki h. Pilawa (Srebrna) (ID: 2.581.54) [Архівовано 22 червня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
