Андреас Везалій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андреас Везалій
Jacques Guillemeau - Vésale.jpg
Худ. Джованні да Калькар. «Андреас Везалій за дослідженням м'язів руки»
Народився 1514
Брюссель
Помер 1564
острів Занте
Громадянство Венеціанська республіка
Національність фламандець
Галузь наукових інтересів анатомія
Alma mater Університет міста Льовен, Фландрія
Відомий завдяки: анатомічні дослідження, виправлення анатомічних помилок античних авторів

Андреас Везалій (Andreas Vesalius) (справжнє прізвище Віттінгс 1514—1564) — творець сучасної анатомії як науки. Першим дав опис тіла людини побудований на докладному анатомуванні людських трупів і перший розробив у деталях правильну методику секції.

Життєпис. Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в Брюсселі. Походить з медичної родини. Медичні книги, що були в приватній бібліотеці родини, малому Андреасу читала ще мати. 1528 р. Везалія пристроїли на навчання в колегіум міста Льовен, де він вивчав філософію і мови - латину, грецьку, арабську, стародавню єврейську. На студента великий вплив мав медик і філолог Гунтер з Андернаха, що перебрався на викладацьку працю в Париж. На навчання в Паризький університет перебрався і Андреас. Гунтер з Андернаха (1487—1574) зробив власний внесок в славу Паризьского університета, де створив переклад книги Галена з анатомії. Саме професору Гунтеру ми завдячуємо введенням в наукову термінологію слів «фізіологія» та «патологія». Сміливий Андреас допомагав на аутопсіях. За висновками пізніх біографів, аутопсії Везалій розпочав ще в 20 років і переконливо довів, що нижня щелепа людини - непарна кістка.

В Італії. Анатомічний атлас[ред.ред. код]

Після недовгого перебування в Льовені - 1537 року Везалій перебрався в Падую, де трохи згодом отримав звання доктора медицини і посаду професора анатомії та хірургії. Падуанський університет належав Венеціанській республіці і відрізнявся ліберальними поглядами через значне протистояння між аристократичним урядом Венеції і папським Римом. Дещо слабкими чинний період були тут і позиції єзуїтів. Андреас Везалій доклав зусиль для отримання дозволу на постачання на кафедру трупів страчених злочинців, що робилося і в інших державах. Налагоджене було і виробництво анатомічних препаратів, важливої галузі тогочасної медичної освіти. Але препарати були доступні досить обмеженому колу студентів і науковців. Спілкування з художниками і граверами, якими рясніли міста Італії, наштовхнуло Везалія на думку створити анатомічний атлас з гравюрами-малюнками, тривалішими, ніж анатомічні препаати. До того ж, Венеція була одним з друкарських центрів Італії і Західної Європи. Через рік після перебування Везалія в Падуї, за його сприяння в Венеції надрукували «Шість анатомічних таблиць». Це був перший анатомічний атлас, який підготували до видання Везалій та гравер Джованні да Калькар ( Ян Стефан ван Калькар), нідерландець за походженням, що працював в Італії.

Нове видання в Базелі[ред.ред. код]

В період 1539 - 1542 років Везалій створив новий текст видання та двісті (200) оригінальних малюнків до нього. Анатомічні малюнки перевели на дерев'яні блоки-матриці і довгим шляхом ( Падуя - Венеція - Базель ) доправили в друкарню швейцарця Опоріна. Аби сприяти виданню, 1543 року до Базелю прибув і сам Везалій. Перебування в Базелі використав також для популяризації власних анатомічних досліджень і провів декілька публічних розтинів. Створив він і кістяк людини, який подарував Базельському університету.

Бажання карати, а не допомагати[ред.ред. код]

Анатомія Везалія була вперше надрукована з урахуванням реальних досліджень і розтинів людського тіла. Висновки науковця легко підтверджувалися новими розтинами і новими дослідженнями, але руйнували авторитет Галена і католицької церкви, що його підтримувала. Твір Везалія став явищем в середовищі науковців і богословів, викликав як підтримку, так і осуд і заздрість. Проти науковця, що випередив образливих університетських професорів, виступив і паризький анатом, професор Сільвій. В полемічному пафосі Сільвій пише 1551 року памфлет, в якому образливо називає Везалія - « божевільним дурником, що власним зловонням отруює повітря в Європі». На прохання до Сільвія висловитись щодо видання, той відповів лайками і вимогою публічного каяття Везалія за зазіхання на авторитет Галена та вказівки на помилки останнього. Везалій викликав Сільвія на своєрідну анатомічну «дуель» біля столу для аутопсій. Він писав Сільвію :

Ліві лапки Мені нема чого зрікатися. Я не навчився брехати (в досідженнях). Ніхто більш мене не поціновує так високо те, що є корисного у Галена, але коли той помиляється, я лише виправляю помилки. Я вимагаю зстрічі з Сільвієм біля трупа, аби він переконався, на якому боці - правда. Праві лапки

Злий критичний відгук прийшов і з Риму віз анатома Євстахія. Аби довести власну наукову правду, Везалій удався до публічних анатомічних розтинів в університетах Болоньї, Пізи, Падуї, виявилися його здібності полеміста. Суспільство розкололося на прихильників і супротивників висновків науковця. Але супротивники розпочали кампанію і проти самого Везалія, яких діяльно підтримала католицька церква.

Поверненя в Брюссель[ред.ред. код]

Спротив зайшов настільки далеко, що примусив Везалія покинути Італію, відійти від анатомічних досліджень і повернутися до Брюсселя. В провінційному на той час Брюсселі проводити анатомічні дослідженя можливості не було. З гіркотою ізгоя він писав :

Ліві лапки Щодо мене, то я відчуваю, що вимоги нашого мистецтва почалися на тій арені, від якої мене як особу молоду - відштовхнули в медичну практику, до воєн та постійних переїздів... Якщо я колись наново отримаю дозвіл на анатомічні дослідження, право на які тут ( в Брюсселі ) відсутні повністю, бо я не можу дістатись і черепа, я зроблю спробу дослідити всю побудову людського тіла і цілком передивитися висновки моєї книги . Праві лапки

Смерть через примусове паломництво[ред.ред. код]

Везалій болісно переживав відрив від університетської діяльності і прав брати участь в нових наукових дослідженнях. Він виборов дозвіл на поверненя в Італію з Брюсселя. Але прихований, та досить могутній спротив католицької церкви не припинявся. Від сміливого науковця-католика вимагають паломництва до святої землі, аби він спокутував власні гріхи за зазіхання на авторитет Галена і монопольний авторитет католицизму в цих питаннях.

Везалія примусили створити небезпечне паломництво в Палестину, як доказ власної відданості католицькій церкві. Подорож Середземним морем 1564 року закончилась для науковця трагично. Вітрильник було пошкоджено в шторм, паломник опинився на острові Занте, де хворий і покинутий, помер в жовтні 1564 року.

Трагічні долі науковців в добу Контрреформації[ред.ред. код]

Vesalius Fabrica p164.jpg
  • Шарль Естьэн (1504—1564), здібний французький анатом, що працював разом з професором Сільвієм, на честь якого отримав назву один з розділів мозку людини. Естьэн - автор надрукованого трактату «Розтини частин людського тіла» 1545 року, що конкурувала з іншими анатомічними трактатами доби, включаючи і твори самого Везалія. Шарль Естьэн був французьким протестантом (гугенотом), під час гонінь з боку французьких католиків був заарештований і помер у в'язниці.
  • Мігель Сервет (1511-1553), лікар, астролог, богослов і науковець, іспанець за походженням. Покинув Іспанію, під чужим іменем мешкав у Франції, де мав лікарську практику, займався астрологією, богослов'ям. Мав листування з ідеологом протестантом Кальвіном. Розбіжності в релігійних поглядах Міґеля Сервета і Кальвіна привели до ворожості і Кальвін публічно засудив Сервета як ворога християнства взагалі.Твори Сервета визнали єретичними, його арештувала інквізиція, але в'язню пощастило втекти. Зниклого арештанта все одно засудили до смерті. Сервет таємно покинув Францію і перебрався в Женеву, де його впізнали, арештували наново і живим спалили на вогнищі. Протестантизм відтепер в протистоянні з агресивним католицизмом набув тієї ж агресивності і здатності винищувати власних супротивників.
  • Галілео Галілей (1564-1542)- осуд праць, арешт в Римі, суд інквізиції. І лише патронаж з боку герцогів Медичі та слава науковця стали перешкодою до його страти.

Джерела[ред.ред. код]

  • Богоявленский Н. А. К переводу на русский язык анатомического трактата Андрея Везалия // «Клиническая медицина», 1959. Т. 9.
  • Жданов Д. А., Фомичева Т. Д. Андрей Везалий и его живописный портрет в Эрмитаже // «Архив анатомии, гистологии и эмбриологии». Т.2, 1964.
  • Терновский В. Н. Андрей Везалий М.: «Наука», 1965.- 256 с.
  • Т.С. Сорокина, История медицины, 2-е издание, переработанное и дополненное, Москва, 1994

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]