Андреа дель Кастаньйо
| Андреа дель Кастаньо | |
| Andrea di Bartolo di Bargilla | |
| Ім'я при народженні | Andrea di Bartolo di Bargilla |
|---|---|
| Дата народження | 1421 |
| Місце народження | Кастаньо, Тоскана, біля Флоренції |
| Дата смерті | 1457 |
| Місце смерті | Флоренція |
| Національність | італієць |
| Громадянство | Італія |
| Навчання | Паоло Учелло, Мазаччо |
| Напрямок | Відродження |
| Роки творчості | 1440-1456 |
| Вплив | Ерколє де Роберті, Козіме Тура, |
| Твори | вівтарі, фрески, портрети |
Андреа дель Кастаньо( справжнє ім'я італ. Andrea di Bartolo di Bargilla бл. 1421 - 1457 ) італійський художник 15 століття ( доби Кватроченто ). Представник флорентійської школи живопису. Відрізнявся серед колег колористичними здібностями.
Зміст |
[ред.] Життєпис
[ред.] Ранні роки
Стикаючись з матеріалами про художників 15 століття, відчуваєш їх малу збереженість та нестачу. Все це відноситься і до біографії Кастаньо. Мало відомо про ранні роки сільського хлопця, що став чудовим художником, але був безвинно звинувачений у вбивстві і навмисне покараний забуттям нащадками. Народився в селі Кастаньо, що біля Флоренції. Звідси його прізвисько, що стало історчним. Гіпотетично його вчителі - Паоло Учелло та фра Філіппо Ліппі. Але як більшість флорентійських майстрів, Кастаньо навчався на фресках своїх уславлених попередників, які вже тоді були авторитетами, серед них - Джотто, Мазаччо.
Під час війни між урядами Флоренції та Мілану, переховувався в Корелла і повернувся у місто лише після припинення бойових дій. З 1440 року він у Флоренції, де малює фрески.
[ред.] Недовго в Венеції
З 1442 року документи засвідчили його працю в Венеції, де він виконав фрески в каплиці церкви Сан-Дзакарія, а потім фреску « Смерть Богородиці » в соборі Св. Марка. Запрошення молодого і талановитого майстра у Венецію зовсім не дивно, бо Венеція як мистецький центр лише починала свій шлях і значно пізніше залучилася до ідей відродження, ніж гордовита Флоренція та папський Рим. Ймовірно, впливи були двосторонні, бо Кастаньо бачив яскраві фарби грецьких (візантійських та той час ) ікон, коштовні східні ткані, кольорові мармури, які так полюбляли венеціанці. Пізніше великі площини кольорового каменю прикрасять його фреску «Таємна вечеря » у Флоренції.Потроху художник набирав досвід колориста, який так відрізнятиме його твори серед робіт флорентійських майстрів 15 ст.
[ред.] Твори в Сант Аполлонія
У 1447 році Кастаньо працював в трапезній Сант Аполлонія, де створив цілком традиційну для цих місць фреску таємної вечері Христа з першими своїми учнями. Згадаєм, що і уславлений стінопис Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря » теж прикрасив трапезну монастиря Санта Марія делла Граціє, тільки в Мілані.
Кастаньо також створив там і фрески « Воскресіння Христа», «Розп'яття» та люнет зі сценою «П'єта» ( Богородиця оплакує Христа ), більшість яких зараз пошкоджена.
[ред.] Пізні твори .
Художник створив декілька фресок в різних церквах Флоренції ( Сан Міньято фра ле Торре, Сан Еджидіо, Сантіссіма Аннунціата ).
До не зовсім звичних зразків відноситься фреска з кінним монументом Нікколо да Толентіно. Це спроба створити імітацію скульптури кондотьєра ( полководця ) засобами фрески. В цьому творі Кастаньо - послідовник Паоло Учелло, що раніше створив подібну ж фреску з зображенням монументу кондотьєра Джона Хоквуда, англійця на службі у Флоретійців.
[ред.] Фрески вілли Кардуччі
Яскраво відбився досвід художника Кастаньо та його колористичний хист у фресках вілли Ланьяйя , або Вілла Кардуччі для флорентійського виборного голови Андреа Кардуччі. Комплекс мав попередню програму і зображував на стінах троьох відомих поетів( Данте, Франческо Петрарка, Бокаччо , трьох відомих жінок ( цариця Есфір, сивіла Кумська, цариця Томіріс з оповіді Геродота )і трьох відомих політичних діячів. Тематика фресок вілли не мала нічого спільного з церковною, сакральною тематикою, що потребувало знання світської історії, взагалі - ерудиції.
[ред.] Смерть
У 1457 році під час чергової епідемії чуми художник помер.
[ред.] Гріхи Джорджо Вазарі автора
По смерті Кастаньо - художника зганьбив Джорджо Вазарі ще у 16 столітті.Історики мистецтва провели важку працю по відшуку потрібних джерел та очищенню справжньої біографії митця від наклепів та забуття. Не збережено портрету Кастаньо, а той, що подано в «Життєписах » Вазарі - цілком вигаданий.
Наука не стояла на місті, в 20 столітті твір Вазарі «Життєписи» переглянули критично і з позицій сучасних вимог. Виявилося, що автор намагався белетризувати життєписи митців, подати їх як цікаві оповідання, прикрасив чи, навпаки, принизив авторитет тих, кого не полюбляв. Так, Вазарі сповістив жахливу історію, ніби Андреа дель Кастаньо із заздрісті убив свого вчителя. На жаль, сучасники навіть байки Вазарі вважали за документальні свідчення. Авторитету талановитого Кастаньо було завдано ніщивного удару, його фрески зафарбували, а ім'я викреслили з пам'яті.
Перевірки встановили повну невинність Кастаньо, зафарбовані фрески розчистили. Аби врятувати цінні твори Кастаньо, у Флоренції створено музей Кастаньо, а його авторитет, спаплюжений Вазарі, посмертно реабілітовано.
Вазарі був патріотом Флоренції і подав в книзі усіх відомих флорентійських майстрів. Цього йому стало мало, і він подав навіть біографії другорядних і маловідомих майстрів, тільки тому, що вони Флорентійці. Науковці з поливом вивчили ці сторінки, зауваживши - ну, раз є, то нехай і будуть. Ще більший подив викликала біографія художника Тінторетто, нефлорентійця. Вазарі відчував до нього неприязнь і навіть відмовив Тінторетто в праві на окрему біографію в своїй книзі. Життєпис Тінторетто - Вазарі розмістив в біографії Баттісто Франко, який ніяк не дорівнював в обдарованості Тінторетто. На щастя, той довго жив і своїми пізніми творами довів і свою геніальність, і причетність до кращих майстрів Італії.
Виявилися значні розбіжності між фактами, що подав Вазарі, і документами тої доби. Зрозуміло, що Вазарі не міг з різних причин передивитися архіви і потрібні документи, тому сприрався на розпити свідків, легенди, перекази. У випадках нестачі свідоцтв і свідків, писав за власною уявою. Але він не жив в 20 столітті і не міг укладатися у вимоги науки ( мистецтвознавства 20 століття ), яке тільки починало свій розвиток в 16 столітті.Тому твір Вазарі бажано читати як белетризовані біографії з включенням лише деяких документів. А коментарі до видань читати обов'язково і також уважно, як і текст Вазарі, розуміючи, що він лише документ культури 16 століття, і лише частково науковий документ.
[ред.] Джерела
- W.R. Deutsch: Andrea del Castagno. 1928
- Кузьмина М.Т. «История зарубежного искусства», М, «Искусство». 1971
- Pérez Sánchez, A.E., «Pintura del Quattrocento en Italia», en Historia del Arte, Ed. Anaya, 1986.
- Citado por Bacci, M., en la voz «Andrea del Castagno», Diccionario Larousse de la pintura, Tomo I, Editorial Planeta-De Agostini, S.A., 1987. ISBN 84-395-0649-X
