Михайло Андрелла
| Михайло Андрелла | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1638 Мукачеве | |||
| Помер |
1710[1] Іза, Хустська міська громада, Хустський район, Закарпатська область, СРСР | |||
| Діяльність | письменник, православний священник | |||
| Сфера роботи | церковне служінняd[2], творче та професійне письмоd[2] і соціальна активність[d][2] | |||
|
| ||||
Миха́йло Андре́лла (літературний псевдонім — Оросвигівський, від місця народження Росвигово, угор. Oroszvég[3]; *1637 — †1710) — громадський та церковний діяч, український письменник-полеміст з Закарпаття.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у селі Росвигово, нині передмістя Мукачева. Навчався у Відні, Братиславі, Трнаві, висвячений на греко-католицького священика. Володів латиною, грецькою, польською, угорською мовами. Добре знав історію Церкви, розумівся на причинах протестантського реформаційного руху в Європі. Повернувшись на батьківщину, вивчав твори Петра Могили, Захарії Копистенського, Іоаникія Ґалятовського. Мав «Біблію» Івана Федоровича 1581, на якій залишив кілька поміток. Книги з його автографами нині зберігаються в бібліотеках Ужгорода. 1669 року вийшов з унійної церкви і став активним пропагандистом православ'я — «старожытной веры». Обійшов багато сіл Закарпаття, ведучи гостру полеміку з греко-католиками та єзуїтами. Був ув'язнений в катівні Мукачівського замку.
У творах «Логос» (1691—92), «Оброна вєрному каждому человєку» (1699—1701) та інших виступав проти унії та Ватикану, національного і соціального гноблення. Своїм кредо «Ми восточницы есме спочатку» обґрунтовував етнічну належність закарпатських русинів до східних слов'ян. Тих, хто перейшов в унійну церкву, докоряв: «Чому от Востока назад блудишь?» Висміював папу-«антихриста», панів-«златолюбців», за що зазнавав жорстоких переслідувань з боку єзуїтів. Андрелла продовжував традиції Івана Вишенського.
У творах Андрелли звучать і соціальні мотиви — він захисник закріпаченого селянства та найбіднішого духівництва, на яких свої і чужі гнобителі наклали «бремя тяжкое», і «ми же й чада наша духовна проданы есме в рабы и рабыня».
Помер в селі Іза, нині Хустський район Закарпатської області, де й похований.
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Микитась В. Л. Видатний письменник-полеміст. «Література в школі», 1957, № 3;
- Мельник В. Видатний закарпатський полеміст XVII століття. «Жовтень», 1957, № 5.
- Микитась В. Л. Український письменник-полеміст Михайло Андрелла. — Ужгород, 1960
- Грицай М. С. та ін. Давня українська література. — К., 1989.
- Calvi L. Lingue e Culture di confine nell’opera di Mychajlo Orosvyhovs'kyj-Andrella // Plurilinguismo letterario in Ucraina, Polonia e Russia tra XVI e XVIII secolo. Atti del convegno svoltosi a Roma dal 1 al 2 ottobre 1996 / A cura di M. Ciccarini, K. Żaboklicki. — Varsavia; Roma, 1999. — P. 44-63.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Село Росвигово перейменовували п'ять разів [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] // © Закарпатський інформаційно-діловий портал «Mukachevo.net» Субота, 04.02.2012 | 22:02 / у перекладі з угорської назва «Оросвийг» означає «Руський кінець»
Ресурси[ред. | ред. код]
- Біографія і твори на Ізборнику [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]