Андрес де Санта-Крус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрес де Санта-Крус
Andrés de Santa Cruz
Андрес де Санта-Крус
9-й Президент Перу
27 січня — 9 червня 1827 року
Попередник: Симон Болівар
Наступник: Мануель Салазар-і-Бакіхано
Тимчасовий Президент Перу
11 серпня 1836 — 25 серпня 1838 року
Попередник: Філіпе Сантьяго Салаверрі
Наступник: Августін Гамарра
7-й Президент Болівії
24 травня 1829 — 20 січня 1839 року
Попередник: Хосе Мігель де Веласко Франко
Наступник: Хосе Мігель де Веласко Франко
1-й Верховний Правитель Перу-болівійської конфедерації
28 жовтня 1836 — 20 січня 1839 року
 
Народження: 5 грудня 1792(1792-12-05)
Ла-Пас, Болівія
Смерть: 25 вересня 1865(1865-09-25) (72 роки)
Франція

Андрес де Санта-Крус (ісп. Andrés de Santa Cruz; 5 грудня 1792, Ла-Пас, Болівія — 25 вересня 1865, Франція) — південноамериканський політичний та військовий діяч. Президент Перу 1827 року, президент Болівії у 18291839 роках.


Ранні роки[ред.ред. код]

Андрес де Санта-Крус народився 5 грудня 1792 року в місті Ла-Пас, яке незадовго перед цим було передано від віце-королівства Перу до віце-королівства Ла-Плата. Його батько був іспанцем, а мати індіанкою зі знатного роду, у подальшому Санта-Крус стверджував, що через мати він є нащадком інкських вождів. Навчання він розпочав у своєму рідному місті в жіночому монастирі, потім навчався у семінарії міста Куско, але 1809 року залишив навчання та повернувся в Ла-Пас.

Військова кар'єра[ред.ред. код]

Санта-Крус

Після повернення додому батько влаштував його в драгунський полк іспанської армії. Брав участь у захисті Верхнього Перу від аргентинських заколотників, здобув три перемоги, проте в результаті поразки в одній із битв опинився в полоні та був доставлений до Буенос-Айреса. Санта-Крус зміг перебратись до Ріо-де-Жанейро, а потім — до Ліми, в нагороду за ці кампанії його було призначено командувачем в регіоні Чорріллос.

Війна за незалежність Перу[ред.ред. код]

На момент висадки повстанців на узбережжі Перу на чолі з Хосе де Сан-Мартіном Андрес де Санта-Крус командував міліцейським підрозділом. Чинив опір повстанцям, але в одній із битв, 6 грудня 1820 року, роялісти зазнали поразки, і Санта-Крус потрапив у полон.

В полоні він прийняв бік повстанців та був зарахований до Армії Патріотів, у званні Санта-Крус швидко доріс до полковника, успішно брав участь у битвах проти прибічників іспанської корони. Брав участь у повстанні 26 лютого з метою тиску на конгрес Перу та призначення президентом Хосе де ла Ріва Агуеро.

Коли 17 лютого 1821 року Симон Болівар приймав президентство Перу, Андрес де Санта-Крус долучився до його армії та був призначений начальником штабу перуанського дивізіону. Потім займав пост начальника штабу Армії Патріотів під час звільнення Болівії, в якості нагороди за цю кампанію отримав звання маршала та був призначений префектом до однієї з болівійських провінцій. Після від'їзду Болівара до Великої Колумбії Санта-Крус був призначений керівником виконавчої влади в Перу і залишався на цьому посту до падіння боліварського режиму, 27 січня 1827 року. Після чого прийняв пост президента й залишався на ньому до обрання конгресом 9 червня 1827 року нового президента.

Президент Болівії[ред.ред. код]

Віддаленого від влади Санта-Круса призначили послом в Чилі, але його викликали до Болівії, де він був призначений на пост президента. Присягу Санта-Крус склав 24 травня 1829 року. Країну він застав у жахливому стані, її роздирали внутрішні суперечки, вона була вкрай близькою до банкрутства. Вжиті ним заходи призвели фактично до збереження Болівії як держави. Він ухвалив конституцію країни, а також цивільний кодекс, який було засновано на Кодексі Наполеона. Була проведено чистку лав політичної еліти країни, фактично ліквідовано опозицію. Також було проведено реформу державного апарату. За правління Андреса де Санта-Круса було також реформовано армію, приведено до ладу фінанси й запроваджено нову валюту.

Авторитарний режим, встановлений Санта-Крусом, приніс стабільність у країні, натомість більшість країн Латинської Америки перебувала в постійних заворушеннях. Окрім того, авторитарний режим послужив основою для головного задуму Санта-Круса: про заснування об'єднаної Перу-болівійської держави.

Перу-болівійська конфедерація[ред.ред. код]

Додержуючись своєї мети, як президент Болівії, для заснування Перу-болівійської держави Санта-Крус, користуючись нестабільністю в Перу, організував там кілька повстань. Найкраща можливість представилась Санта-Крусу, коли перуанський президент Луїс Хосе де Орбегосо звернувся до нього по допомогу задля перемоги над повсталим воєначальником Філіпе Сантьяго Салаверрі. Санта-Крус завдав поразки Августіну Гамаррі 13 серпня 1835 року, потім, 4 лютого 1836 року, зазнав поразки, а потім був страчений Філіпе Сантьяго Салаверрі. За підбурення Санта-Круса було засновано дві республіки — Південного та Північного Перу, які визнали його як Верховного Правителя. Він скликав Конгрес із законодавців республік та Болівії, на якому 1 травня 1837 року було прийнято конституцію нової держави — Перу-болівійської конфедерації. Під його керівництвом було підписано угоду, яка проголошувала його Верховним Правителем конфедерації на десять років.

Наділений значними повноваженнями Санта-Крус намагався встановити в Перу той же тип авторитарного правління, як і в Болівії. Он видав низку законів, таких як цивільний кодекс, кримінальний кодекс. Провів реформу податкової системи, також обмежив державні видатки, що призвело до значного зростання статку держави в цілому. Проте ідея конфедерації не знайшла широкої підтримки серед простого населення, невдоволеного розчиненням національної ідентифікації. Багато перуанських політиків — противників ідеї конфедерації — були змушені виїхати до Чилі, де вони знайшли підтримку одного з міністрів уряду Чилі. Спільно вони спорядили військову експедицію, але були оточені військами Санта-Круса та були змушені здатись. Друга експедиція виявилась більш вдалою та здобула перемогу над Санта-Крусом у битві при Юнгай 20 січня 1839 року, що призвело до розпуску конфедерації.

Подальші роки[ред.ред. код]

Після поразки й уходу з посту Верховного Правителя Перу-болівійської конфедерації 20 лютого 1839 року Санта-Крус втік до Еквадору, звідки намагався організувати змову з метою повернення влади. 13 жовтня 1843 року він висадився на перуанському узбережжі з метою проникнення до Болівії, але був узятий у полон та виданий чилійській владі, де був узятий під варту з 1844 до 1846 року. Після звільнення з в'язниці його було призначено на пост посла у кількох європейських країнах. Брав участь у виборах президента Болівії, але програв; після нетривалого перебування в Аргентині вирушив до Франції, де провів решту життя у Версалі. Помер Санта-Круз у містечку Бевуар неподалік від Нанта 25 вересня 1865 року, рівно за сто років рештки старого маршала були перевезені на батьківщину до Болівії, де були перепоховані в урочистій обстановці поблизу президентського палацу.

Джерела[ред.ред. код]