Андреєв Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андреєв Андрій Андрійович

Андрі́й Андрі́йович Андре́єв (30 жовтня 1895, Кузнецове5 грудня 1971, Москва) — діяч Комуністичної партії і радянської держави. Член ЦК КПРС, член Президії Верховної Ради СРСР.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Н. в селянській сім'ї в с. Кузнецові Сичовського пов. Смол. губ. Перші роки свого трудового життя провів у Москві, куди 1908 вирушив на заробітки.

З 1911 працював на різних підприємствах Пд. Росії. 15—16 років почав знайомитись з нелегальною марксистською літературою і під її впливом став на шлях свідомої революц. боротьби.

В 1914 приїжджає в Петроград, влаштовується робітником у патронно-гільзовій майстерні і вступає до більшовицької партії. Під час імперіалістичної війни вів революційну роботу в лікарняних касах Путіловського заводу, на ф-ці «Скороход».

1915—17 — чл. Петроградського к-ту РСДРП(б), один з організаторів столичної спілки металістів, делегат VII (Квітневої) Всеросійської парт. конференції. Активний учасник Жовтневого перевороту, делегат 2-го Всеросійського з'їзду Рад.

Після Жовтн. перевороту працював на Уралі: брав діяльну участь у створенні органів Рад. влади, в організації збройного опору чехословацьким заколотникам і колчаківцям. В 1919 працює в Україні, чл. Пд. бюро ВЦРПС, чл. ЦК Спілки металістів.

У серпні 1919 знову направляється ЦК РКП(б) на Урал, де провадить роботу по відновленню парт., рад. і проф. органів. На IX з'їзді РКП(б) обирається членом ЦК партії. З XI з'їзду партії незмінно ввіходить до складу ЦК партії.

З 1920 працює секретарем ВЦРПС, а з 1922 по 1927 — головою ЦК Спілки залізничників. Одночасно в 1924—25 — секретар ЦК РКП(б).

1927—30 — секретар Пн.-Кавказького крайкому ВКП(б). 1930— 31 —голова ЦКК ВКП(б), народ, комісар РСІ і заступник Голови РНК СРСР.

1931 — 35 — народ. комісар шляхів.

З 1935 по 1946— секретар ЦК ВКП(б).

1938—45 — Голова Ради Союзу Верховної Ради СРСР.

1943 —46 — працював народ. комісаром землеробства СРСР.

У 1946—53 — заст. Голови Ради Міністрів СРСР.

З 1926 по 1930 канд. в члени Політбюро, а з 1932 по 1952 член Політбюро ЦК ВКП(б).

З 1957 А. голова Товариства радянсько-китайської дружби.

Нагороджений двома орденами Леніна.

Література[ред.ред. код]