Андре Вейль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андре Вейль
фр. André Weil
Weil.jpg
Андре Вейль
Народився 6 травня 1906(1906-05-06)
Париж, Франція
Помер 6 серпня 1998(1998-08-06) (92 роки)
Прінстон, Нью-Джерсі, США
Галузь наукових інтересів математика
Нагороди Премія Вольфа (1979)

Андре Вейль (фр. André Weil МФА: [ɑ̃dʁe vɛj]; 6 травня 1906, Париж6 серпня 1998, Прінстон) — французький математик, один з найвидатніших учених XX століття.

Народився в єврейській сім'ї з Ельзасу. Закінчив Вищу нормальну школу. Був учнем Жака Адамара та Еміля Пікара. Там він з Анрі Картаном, Клодом Шевалле, Жаном Дідоне та деякими іншими організував групу, яка пізніше стала знаменитою під ім'ям Ніколя Бурбаки. Під час Другої світової війни емігрує до США, де працює в Чиказькому університеті та Інституті перспективних досліджень в Прінстоні.

Вейль відомий фундаментальними роботами в області алгебраїчної геометрії, яку він зумів обґрунтувати з потрібним рівнем строгості, функціонального аналізу (особливо в області теорії міри та інтегрування в топологічних групах), але головним чином теорії чисел, до якої застосував апарат гомологічної алгебри (т.зв. «когомологій Галуа») і функціонального аналізу. У подальшому розвитку математики велику роль відіграли так звані гіпотези Вейля, які вказували на зв'язок дискретного світу алгебраїчних многовидів з безперервним світом топології (ці гіпотези були доведені головним чином А. Гротендіком та П. Делін). Значною мірою на його погляди вплинула філософія структуралізму, яка заполонила його завдяки особистому знайомству з К. Леві-Строс, до однієї з книг якого «Елементарні структури спорідненості» Вейль написав математичний додаток [1]. На думку Вейля та інших «Бурбаки» математика зводиться до вивчення математичних структур.

Лауреат премії Вольфа за 1979.

Найвідомішими його учнями були П. Картьє та П. Свіннертон-Дайер.

Його сестра Симона Вейль була відомим філософом. Родичем іншого знаменитого математика, Германа Вейля, А. Вейль не є, хоча і написав про його творчість разом з К. Шевалле статтю [2].

Книги[ред.ред. код]

Книги російською мовою:[ред.ред. код]

  • Вейль А. Введение в теорию кэлеровых многообразий. — М.: ИЛ, 1961. — 220 с.
  • Вейль А. Интегрирование в топологических группах и его применения. — М.: ИЛ, 1950. — 222 с.
  • Вейль А. Основы теории чисел. — М.: Мир, 1972. — 408 с.
  • Вейль А. Эллиптические функции по Эйзенштейну и Крокенеру. — М.: Мир, 1978. — 112 с.

Книги англійською мовою[ред.ред. код]

  • Arithmétique et géométrie sur les variétés algébriques (1935)
  • Sur les espaces à structure uniforme et sur la topologie générale (1937)
  • L'intégration dans les groupes topologiques et ses applications (1940)
  • Foundations of Algebraic Geometry (1946)
  • Sur les courbes algébriques et les variétés qui s’en déduisent (1948)
  • Variétés abéliennes et courbes algébriques (1948)
  • Introduction à l'étude des variétés kählériennes (1958)
  • Discontinuous subgroups of classical groups (1958) Chicago lecture notes
  • Basic Number Theory (1967)
  • Dirichlet Series and Automorphic Forms, Lezioni Fermiane (1971) Lecture Notes in Mathematics, vol. 189,
  • Essais historiques sur la théorie des nombres (1975)
  • Elliptic Functions According to Eisenstein and Kronecker (1976)
  • Œuvres Scientifiques, Collected Works, three volumes (1979)
  • Number Theory for Beginners (1979) with Maxwell Rosenlicht
  • Adeles and Algebraic Groups (1982)
  • Number Theory: An Approach Through History From Hammurapi to Legendre (1984)

Його автобіограія:

  • French: Souvenirs d’Apprentissage (1991) ISBN 3-7643-2500-3. Review in English by J. E. Cremona.
  • English translation: The Apprenticeship of a Mathematician (1992), ISBN 0-8176-2650-6

Примітки[ред.ред. код]

  1. Weil A. Sur l'étude de certains types de bois de marriage (Système Murngin). — С. Lévi-Strauss. Les structures élémentaires de la parenté. P., 1949 (2 éd. P., 1968).
  2. К. Шевалле, А. Вейль Герман Вейл // Вейль Г . Вибрані праці. Математика, теоретична фізика-М:, Наука, 1984

Джерела[ред.ред. код]