Андре Жід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андре Жід
André Gide
Gide 1893.jpg
Андре Жід у 1893 р.
Дата народження: 22 листопада 1869(1869-11-22)
Місце народження: Франція Франція, Париж
Дата смерті: 19 лютого 1951(1951-02-19) (81 рік)
Місце смерті: Париж, Франція
Мова творів: французька
Рід діяльності: прозаїк
Напрямок: Модернізм, Наукова фантастика
Magnum opus: Фальшивомонетники
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1947)


Nobel prize medal.svg

Андре́ Жід (фр. André Gide, 22 листопада 1869, Париж19 лютого 1951, Париж) — французький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1947).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Парижі. Його батьки були протестантами. Батько, Поль Жід, за походженням із провінції Севенни, був професором римського права в Університеті Парижа, помер 1880 року. Мати Жульєта Рондо походила з багатої нормандської родини й виховувала Андре в строгих правилах, що підпорядковувалися моралі зусиль.

Андре мало навчався в школі, проте здобув солідну освіту в галузі культури й дуже захопився грою на фортепіано. 1887 року він повернувся до Ельзаської школи, де навчався в класі риторики з П'єром Луї, що познайомив його з Полем Валері та Марселем Друеном. 1889 року Жід успішно склав іспити на бакалавра й зайнявся письменництвом.

Він опублікував анонімно й своїм коштом «Записки Андре Вальтера» (Les cahiers d'André Walter, 1891), «Поезії Андре Вальтера» (Les poésies d'André Walter, 1892), «Трактат Нарциса» (Le traité du Narcisse, під своїм іменем, 1892). Хворів на сухоти й 1893 року відплив до Північної Африки, сподіваючись там одужати.

Після смерті матері й фіктивного шлюбу зі своєю кузиною Мадлен Рондо (вона з'являється в його творах під іменем Еммануель), Андре опублікував «Страви земні» (Les nourritures terrestres, 1897).

1909 року Андре Жід, Жак Копо, Жан Шлюмберґер та Андре Рюйтер заснували «Nouvelle Revue Française», який з наступного року почала субсидувати корпорація видавництв під загальним управлінням Ґастона Ґалімара.

1939 завдяки публікації свого «Щоденника» (Journal 1889–1939) Андре Жід став першим сучасником, якого надрукували в серії «Бібліотека Плеяд». 1947 року після появи «Тесея» (Thésée) він одержав Нобелівську премію «за глибокі і художньо досконалі твори, в яких людські проблеми подано з безстрашною повагою до істини і глибокою психологічною проникливістю».

Помер 19 лютого 1951 року в Парижі.

Політична позиція[ред.ред. код]

Під час своєї поїздки до Африки викриває жорстокість французького колоніалізму. 1927 року публікує свої записки про подорож до Конго, де засуджує колоніалізм. На початку 1930 років, Андре Жід зацікавився комунізмом. Радянський Союз йому уявлявся як територія свободи. «Якби для успіху Радянського Союзу потрібне було моє життя, я б його віддав». — стверджував письменник 1932 року. Відомий твір «Ромен Ролана» був присвячений Сталіну, який йому симпатизував і запросив до СРСР. Ілюзії Андре Жіда були зруйновані під час поїздки до СРСР 1936 року. Він бере участь у засіданні інтелектуалів у Москві, присвячений загрозі фашизму. Після повернення до Франції, Андре Жід публікує свої записки під назвою «Повернення з СРСР» («Retour de l'URSS»), де виступає з жорсткою критикою радянського тоталітаризму. Такої реакції ніхто від нього не очікував, сам він приховував зміст записок аж до публікації. Відомо, що Андре Жід просив політичного притулку в Сталіна, але той відмовив, покликаючись на гомосексуальність письменника. Загалом, стосунки Сталіна й Жіда були особистісні, а не суто політичні.

Гомосексуалізм[ред.ред. код]

Андре Жід неодноразово описав свій гомосексуальний досвід і погляди, зокрема в текстах "Коханець", "Амораліст", "Тезей". Людиною, яка спокусила Андре Жіда на перший гомосексуальний досвід, був Оскар Уальд. Це трапилося під час подорожі Алжиром. Перелом у психіці Андре Жіда після цього описаний у студії Джонатана Долімора "Сексуальне дисидентсво".

Твори[ред.ред. код]

  • Les Cahiers d'André Walter, L'Art indépendant, 1891.
  • Le Traité du Narcisse, L'Art indépendant, 1891.
  • Les Poésies d'André Walter, L'Art indépendant, 1892.
  • Le Voyage d'Urien, L'Art indépendant, 1893.
  • La Tentative amoureuse, L'Art indépendant, 1893.
  • Paludes, L'Art indépendant, 1895.
  • Réflexions sur quelques points de littérature et de morale, Mercure de France, 1897.
  • Les Nourritures terrestres, Mercure de France, 1897.
  • Feuilles de route 1895-1896, SLND, (Bruxelles), 1897.
  • Le Prométhée mal enchaîné, Mercure de France, 1899.
  • Philoctète. El Hadj, Mercure de France, 1899.
  • Lettres à Angèle, Mercure de France, 1900.
  • De l'Influence en Littérature, L'Ermitage, 1900.
  • Le Roi Candaule, La Revue Blanche, 1901.
  • Les Limites de l'Art, L'Ermitage, 1901.
  • L'Immoraliste, Mercure de France, 1902.
  • Saül, Mercure de France, 1903.
  • De l'Importance du Public, L'Ermitage, 1903.
  • Prétextes, Mercure de France, 1903.
  • Amyntas, Mercure de France, 1906.
  • Le Retour de l'Enfant prodigue, Vers et Prose, 1907.
  • Dostoïevsky d'après sa correspondance, Jean et Berger, 1908.
  • La Porte étroite, Mercure de France, 1909.
  • Oscar Wilde, Mercure de France, 1910.
  • Nouveaux Prétextes, Mercure de France, 1911.
  • Charles-Louis Philippe, Figuière, 1911.
  • C.R.D.N., 1911 (приватний тираж 12 примірників).
  • Isabelle, NRF, 1911.
Перший том знаменитого щоденника Андре Жіда
  • Bethsabé, L'Occident, 1912.
  • Souvenirs de la Cour d'Assises, La Nouvelle Revue française, 1914.
  • Les Caves du Vatican, NRF, 1914.
  • La Symphonie pastorale, NRF, 1919.
  • Corydon, 1920 (приватний тираж 21 примірник).
  • Morceaux choisis, NRF, 1921.
  • Pages choisies, Crès, 1921.
  • Numquid et tu… ?, SLND [Bruges, 1922].
  • Dostoïevsky, Plon, 1923.
  • Incidences, NRF, 1924.
  • Corydon, NRF, 1924.
  • Caractères, La Porte étroite, 1925.
  • Les Faux-monnayeurs, NRF, 1925. [Фальшивомонетники, Віктор Шовкун, Юніверс, 2005]
  • Si le grain ne meurt, NRF, 1926.
  • Le Journal des Faux-Monnayeurs, Éos, 1926.
  • Dindiki, 1927.
  • Voyage au Congo, NRF, 1927.
  • Le Retour du Tchad, NRF, 1928.
  • L'École des femmes, NRF, 1929.
  • Essai sur Montaigne, Jacques Schiffrin, 1929.
  • Un Esprit non prévenu, Kra, 1929.
  • Robert, NRF, 1930.
  • La Séquestrée de Poitiers, Gallimard, 1930.
  • L'Affaire Redureau, Gallimard, 1930.
  • Œdipe, Schiffrin, Éditions de la Pléiade, 1931.
  • Divers, Gallimard, 1931.
  • Perséphone, Gallimard, 1934.
  • Pages de Journal 1929-1932, Gallimard, 1934.
  • Les Nouvelles Nourritures, Gallimard, 1935.
  • Nouvelles Pages de Journal 1932-1935, Gallimard, 1936.
  • Geneviève, Gallimard, 1936.
  • Retour de l'U.R.S.S., Gallimard, 1936.
  • Retouches à mon Retour de l'U.R.S.S., Gallimard, 1937.
  • Notes sur Chopin, Revue Internationale de Musique, 1938.
  • Journal 1889-1939, NRF, 1939.
  • Découvrons Henri Michaux, Gallimard, 1941.
  • Théâtre : Saül, Le Roi Candaule, Œdipe, Perséphone, Le Treizième Arbre, Gallimard, 1942.
  • Interviews imaginaires, Éd. du Haut-Pays, 1943.
  • Pages de Journal 1939-1942, Schiffrin, 1944.
  • Thésée, New York : Pantheon Books, J. Schiffrin, 1946.
  • Souvenirs littéraires et problèmes actuels, Les Lettres Françaises, 1946.
  • Le Retour, Ides et Calendes, 1946.
  • Paul Valéry, Domat, 1947.
  • Poétique, Ides et Calendes, 1947.
  • Le Procès, Gallimard, 1947.
  • L'Arbitraire, Le Palimugre, 1947.
  • Préfaces, Ides et Calendes, 1948.
  • Rencontres, Ides et Calendes, 1948.
  • Les Caves du Vatican (farce), Ides et Calendes, 1948.
  • Éloges, Ides et Calendes, 1948.
  • Robert ou l'Intérêt général, Ides et Calendes, 1949.
  • Feuillets d'automne, Mercure de France, 1949.
  • Anthologie de la poésie française, NRF, 1949.
  • Journal 1942-1949, Gallimard, 1950.
  • Littérature engagée, Gallimard, 1950.
  • Égypte 1939, SLND [Paris, 1951].
  • Et nunc manet in te, Ides et Calendes, 1951
  • Ainsi soit-il ou Les Jeux sont faits Gallimard, 1952.
  • Le Récit de Michel, Ides et Calendes, 1972.
  • À Naples, Fata Morgana, 1993.
  • Le Grincheux, Fata Morgana, 1993.
  • L'Oroscope ou Nul n'évite sa destinée (scénario), Jean-Michel Place, 1995.
  • Isabelle (scénario avec Pierre Herbart), Lettres Modernes, 1996.
  • Le Ramier, Gallimard, 2002.
  • Maurice Denis et André Gide, Correspondance (1892-1945), éd. P. Masson et C. Schäffer, Gallimard, 2006.

Українські переклади[ред.ред. код]

Андре Жід, Фальшивомонетники, роман, пер. В. Шовкуна. — Юніверс, 2005

Андре Жід, Повернення з СРСР (скорочено), пер. Сергія Вакуленка, Андрія Даниленка // Вечірній Харків. – 1990. – №1 (1 січня). – С. 4; №2 (3 січня). – С. 6; №3 (4 січня). – С. 6; №4 (5 січня). – С. 6; №5 (6 січня). – С. 6; №6 (8 січня). – С. 6.

Андре Жід, Повернення з СРСР, пер. Ірини Овруцької // Всесвіт. – 1990. – №7. – С. 83-111.

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.