Андре Львов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андре Мішель Львов
Lwoff-andre.jpg
Народився 8 травня 1902(1902-05-08)
Ене-ле-Шато, Альє, Франція
Помер 30 вересня 1994(1994-09-30) (92 роки)
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Галузь наукових інтересів Мікробіологія, вірусологія
Заклад Інститут Пастера
Науковий ступінь доктор філософських і доктор медичних наук
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1965)
Nobel prize medal.svg

Андре́ Міше́ль Львов (фр. André Michel Lwoff, 8 травня 1902, Ене-ле-Шато — 30 вересня 1994, Париж) — французький мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1965 рік (разом з Франсуа Жакобом та Жаком Моно) "за відкриття в галузі генетичного контролю синтезу ферментів і вірусів ".

Біографія[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Андре Львов народився 8 травня 1902 року в селі Ене-ле-Шато (департамент Альє, Франція) в єврейській родині російського походження.

Батько майбутнього вченого — Соломон Кеселевич Львов — був народовольцем, а згодом психіатром, головним лікарем психіатричної лікарні під Парижем; за участь у студентському революційному русі в Києві був разом з братами Наумом (1856—1889) та Ароном засланий в Олонецьку губернію, і після втечі в 1887 року емігрував до Франції. У 1910—1911 роках він разом з Полем Серьйо (Paul Sérieux) очолював державну експедицію з вивчення психічних захворювань і психіатричної допомоги в Північній Африці (Алжир та Марокко). Після експедиції опублікував низку важливих публікацій з психіатричної епідеміології, що мають значення для історії медицини донині [1]. За дорученням Міністерства внутрішніх справ займався також вивченням організації медичної допомоги психічнохворим у сільській місцевості в долині Сени, що знайшло відображення в колективних монографіях " Rapport sur le service des aliénés du département de la Seine pour l'année 1911 " і " Rapport Sur Le Service Des Aliénés Du Département De La Seine Pendant L'année 1914 et 1915 ". Саме батько зацікавив юного Львова медициною, коли ще підлітком приводив його з собою на ранкові обходи хворих [2].

Мати, Марія Яківна Львова (в дівоцтві Симонович або Сімінович, 1864—1955) — скульптор, двоюрідна сестра (по матері) художника Валентина Сєрова, зображена ним на відомій картині « Дівчина, освітлена сонцем » (переданої нею в дар Третьяковської галереї в 1940 році) [3] і на пізнішому портреті [4][5]. Вчилася скульптурі й живопису в Парижі, де познайомилася з майбутнім чоловіком. Залишила мемуари (1949) про свою сестру Надію Яківну Симонович (в заміжжі Дервіз , 1866—1907) та її чоловіка художника В. Д. Дервіза (1853—1937) — батьків відомої художниці М. В. Фаворської (1887—1959).

Дід ученого — Яків Миронович Симонович (1840—1883) — дитячий лікар, випускник Медико-хірургічної академії (нині Військово-медична академія), автор наукових книг з педіатрії і педагогіки ("Наочне навчання для дітей, тільки що надійшли в народну школу ", Тифліс, 1870 ; "Теорія природного добору та її застосування до людини ", Тифліс, 1872; " Основи гігієни ", СПб, 2-е вид., 1883; "Практичні нотатки про індивідуальне і суспільне вихованні малолітніх дітей ", разом з дружиною А. С. Симонович, СПб, 1874, 1884 і 1907). З 1876 року служив в Єлизаветинській дитячої лікарні в Петербурзі; разом з дружиною видавав журнал " Дитячий сад " (1866—1968) і завідував першими дитячими садками на теренах Російської імперії в Петербурзі і Тифлісі.

Бабуся вченого — Аделаїда Семенівна Симонович (уроджена Бергман , 1844—1933) — педагог, стояла біля витоків дошкільної освіти в Росії, 27 вересня 1863 року разом з чоловіком відкрила в Петербурзі перший в Росії дитячий садок і почала видавати журнал «Дитячий сад», присвячений питанням дошкільної освіти [6]. У 1870—1876 роках завідувала дитячим садком у Тифлісі, в 1886 у заснувала при Калачаевской сільській школі в Тверської губернії перші дитячі ясла, в 1874 у опублікувала двотомне зібрання своїх з чоловіком статей з педагогіки і психології дошкільного віку " Практичні нотатки про індивідуальне і суспільне виховання малолітніх дітей ", що витримало два перевидання (у 1884 і 1907 роках, останнє під назвою " Дитячий сад "з ілюстраціями власних дітей). Відомі портрети дітей А. С. Симонович у виконанні В. А. Сєрова (див., наприклад, М. Я. Симонович, / picture.php ? id_picture = 7005 А. Я. Симонович-Дервіз, 1872-1945) і також вона).

Тітка Андре Львова (див. скульптурний портрет тут) — Ніна Яківна Симонович-Єфімова (1877—1948) — художниця, одна з засновниць і теоретик дитячого лялькового театру в Росії (театр Петрушки), автор книг спогадів про свого двоюрідного брата художника В. А. Сєрова та інших (« Записки Петрушечника », Держвидав:Москва-Ленінград, 1925, « Ляльки на тростині», Москва, 1940; " Спогади про Валентина Олександровича Сєрова ", Художник РРФСР: Москва, 1964; " Записки петрушечника та статті про театр ляльок ", Мистецтво: Москва, 1980; " Записки художника ", Радянський художник: Москва, 1982). Дружина скульптора І. С. Єфімова (1878—1959), разом з яким в 1918 році заснувала перший радянський театр ляльок Єфімових (тепер дитячий театр ляльок ім. М. І. Сац) [7]. Див. галерею художниці тут.

Інші родичі: сестра бабусі Валентина Семенівна Сєрова (уроджена Бергман , 1846—1924) — перша в Росії жінка — професійний композитор [8], автор опер « Уріель Акоста» (1885), «Ілля Муромець» (1899), «Марія д'Орваль», «Глитай», фортепіанного циклу, спогадів (Санкт-Петербург, 1914) про сина художника В. А. Сєрова та чоловіка композитора О. М. Сєрова, чиї опери « Ворожа сила» і «Коваль Вакула» вона закінчила після смерті чоловіка. Двоюрідний племінник Андре Львова — Луї (с) Сімінович (див. англ., р. 1920) — канадський молекулярний біолог, який в серії спільних робіт з Андре Львовим і Нільсом Кьєлгаардом з дослідження впливу ультрафіолетового випромінювання на лізогенії бактерії вперше продемонстрував його індуктивний вплив на виділення бактеріофага і його роль в загибелі клітини [9].

Життєпис і наукова кар'єра[ред.ред. код]

У 19-річному віці вступив до Пастерівського інституту, де навчався у всесвітньо відомого французького мікробіолога Едуара Шатона (фр. Edouard Chatton), з яким згодом працював разом протягом 17 років. Перші дослідження Львова були в області паразитичених інфузорій, циклу їхнього розвитку і морфогенезу. Пізніше працював над проблемами, пов'язаними з харчуванням найпростіших одноклітинних організмів. В 1962 році запропонував класифікацію вірусів. Запровадив поняття провіруса; роботи з дослідження механізму зараження провірусом бактерій були удостоєні Нобелівської премії.

В 1925 році одружився з Маргеріт Бурдале (Marguerite Lwoff, 1905—1979), з якою познайомився в Пастерівському інституті й надалі проводив спільні дослідження. В 1929 році отримав медичний ступінь в Паризькому університеті, в у 1932 — ступінь доктора філософії.

В 19321933 роках завдяки гранту Рокфеллерівського фонду працював у лабораторії Отто Меєргофа в Гайдельберзькому університеті. У 1936 році завдяки іншому гранту того ж фонду працював у Кембриджі в лабораторії Девіда Кейліна. В 1938 році Львов стає деканом факультету в Пастерівському інституті, а в 1959 році професором мікробіології на Факультеті наук в Паризькому університеті

Відзнаки[ред.ред. код]

Андре Львов мав почесні ступені ряду університетів:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]