Іво Андрич
| Іво Андрич | |
| хорв. Ivo Andrić | |
 Іво Андрич |
|
| При народженні: | хорв. Ivo Andrić |
|---|---|
| Дата народження: | 9 жовтня 1892 |
| Місце народження: | Долац біля Травника), Австро-Угорщина |
| Дата смерті: | 13 березня 1975 (82 роки) |
| Місце смерті: | Белград, Югославія |
| Національність: | боснійський хорват |
| Громадянство: | Австро-Угорщина Югославія |
| Мова творів: | сербохорватська |
| Рід діяльності: | прозаїк, поет, есеїст |
| Magnum opus: | Міст на Дрині (серб. На Дрини ћуприја) |
| Премії: | |
| ivoandric.org.rs
|
|
І́во А́ндрич (хорв. Ivo Andrić, серб. Иво Андрић; *9 жовтня 1892, Травник) — †13 березня 1975) — югославський письменник хорватського походження. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1961 року.
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Народився 9 жовтня 1892 в селі Долац біля Травника (Боснія) в сім'ї ремісника. У 1914-му був заарештований австрійським урядом за участь у патріотичній організації «Молода Боснія».
[ред.] Творча дільність
Перші твори Андрича — ліричні фрагменти й вірші прозою («Ex ponto», 1918; «Хвилювання», 1921), оповідання («Шлях Алії Джерзелеза» та ін.). Літературна діяльність поєднував з революційною та боротьбою за свободу й незалежність Югославії.
Перу Андрича належить кілька збірок повістей і оповідань, романи-хроніки «Міст на Дрині» (1945), «Травницька хроніка» (1945), «Панночка» (1945) та ряд нарисів про видатних діячів югославської і світової культури — Негоша, Кочича, Петрарку, Горького.
[ред.] Класифікація
Через те, що Андрич народився в Боснії в хорватській родині, але згодом мешкав і працював у Сербії, його в різних випадках називають представником сербської, хорватської та боснійської літератури. Протягом життя він працював у всіх трьох країнах, писав сербсько-хорватською мовою, що на той час була офіційною.
Сам Андрич в часи Австро-Угорщини вважав себе хорватом, а рідною мовою — хорватську.[1]
[ред.] Бібліографія
- (Ex ponto), вірші прозою, 1918
- (Немири, вірші прозою, 1920
- Шлях Алії Джерзелеза (Пут Алије Ђерзелеза), 1920
- (Мост на Жепи), 1925
- (Аникина времена), 1931
- (Португал, зелена земља), 1931
- (Шпанска стварност и први кораци у њој), 1934
- (Разговор са Гојом), есе 1936
- Міст на Дрині (На Дрини ћуприја), роман 1945
- Панночка (Госпођица), роман 1945
- Травницька хроніка (Травничка хроника), роман 1945
- (На Невском проспекту), 1946
- (На камену, у Почитељу,)
- (Прича о везировом слону), 1948
- (Проклета авлија), новела 1954
- (Игра), 1956
- (О причи и причању), беседа поводом доделе Нобелове награде, 1961
- (Јелена жена које нема), роман 1963
- (Омерпаша Латас), опубліковано посмертно 1977
- (На сунчаној страни), незавершений роман, опубліковано посмертно
[ред.] Українські переклади
- Міст на Дрині. К., 1957;
- Зеко. К., 1958.
[ред.] Примітки
[ред.] Джерела
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Іво Андрич |
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985. (укр.)
- Іво Андрич на сайті Нобелівської премії (англ.)
|
|||||||||||||||||
