Андронім
Андро́нім (грец.) — вид антропоніма: іменування жінки за іменем, прізвищем чи прізвиськом її чоловіка (наприклад, Долинюк — Долинючка, Горобець — Горобчиха, Онофрійчук — Онофрійчучка, Тимошенко — Тимошенчиха). Інша назва — марито́нім.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Звичай називати заміжню жінку за її чоловіком загальнослов'янський. Проте, як зазначає Павло Чучка, засоби творення андронімів, набір андронімічних формантів і валентність кожного з них у різних мовах і діалектах не однакові.
У говорах української мови вживається 10 суфіксів для творення андронімів: -иха, -ка, -янка, -иня, -аня, -уля, -ова, -овка, -ина, -а.
Не однакове і місце андронімів у лексичному складі різних мов і періодів їх історичного розвитку. У староукраїнській мові вони вільно використовувалися в усіх стилях. У сучасній українській мові андроніми в офіційному вжитку не використовуються. Ономасти кваліфікують їх як особливий вид прізвиськ.
У західнослов'янських і низці інших мов світу відпрізвищеві андроніми виконують роль жіночих прізвищ.
Андроніми в епістолярному стилі[ред. | ред. код]
Наталя Журавльова в статті про етикетно-ввічливі гоноративи «пані», «панно» в епістолярному стилі 19 — початку 20 століття зазначає [1]: «Формула ввічливості набуває розмовного відтінку, якщо до її складу, крім лексеми пані, входить андронім, тобто особова жіноча назва, утворена за прізвищем чоловіка. У листах найчастіше вживаються прикметникові суфіксальні утворення жіночих найменувань на -ова». Дослідниця наводить такі приклади:
- «…я проситиму студента Устименка (його добре знає пані Грінченкова) забігти до Вас…» (Климент Квітка до Сергія Єфремова);
- «Підіть, будьте ласкаві, до пані Франкової, і візьміть у неї моє оповідання…» (Леся Українка до Осипа Маковея);
- «Мені пані Гнатюкова писала, що у Володимира Михайловича був вибух крові…» (Михайло Могилянський до Михайла Коцюбинського).
Наталя Журавльова підкреслює, що андроніми, виражені іменниковими суфіксальними словоформами на -иха, трапляються в епістолярних текстах рідше: «Рівночасно й пані Кулішиха, що знайома з Шаховським, й собі удалася до нього з листом» (Михайло Коцюбинський до Панаса Мирного).
Приклади андронімів в українській літературі[ред. | ред. код]
В українській літературі засвідчено чимало прикладів андронімів:
- Терпелиха від Терпила («Наталка Полтавка» Івана Котляревського),
- Лимериха від Лимаря («Лимерівна» Панаса Мирного),
- Кайдашиха від Кайдаша («Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького),
- Грициха від Гриця («Розмови по дорозі до себе» Івана Кошелівця).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 2004. — Вип. 34. — Ч. ІІ. — С. 233
Література[ред. | ред. код]
- Чучка П. П. Андронім // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 26.
- Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — С. 42.
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — 608 с. — С. 68.
- Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — ISBN 978-966-507-209-6. — С. 23.
Посилання[ред. | ред. код]
- Псевдоандронім // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 289.