Андрузький Георгій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гео́ргій (Юрій) Львович Андру́зький (*́26 травня 1827-?) — український громадський діяч, член Кирило-Мефодіївського товариства (належав до революційно-демократичного крила, очолюваного Тарасасом Шевченком), учений, поет. Під впливом Шевченка, з яким познайоп=мився влітку 1846 у Києві, писав вірші, в яких відобразив долю закріпаченої України («Не плачте, ріднесенька мамо», «Україна» та інші).

[ред.] Біографія

Народився в селі Вечірки на Полтавщині в сім'ї дріьного поміщика.

Навчався в Київському університеті. У 1846 році вступив у Кирило-Мифодіївське товариство.

• 1847 заарештований. Під наглядом поліції жив у Казані, а потім у Петрозаводську, де розробив конституційний проект Начерк Конституції Республіки (передбачалася ліквідація монархії у Росії та створення Слов'янських Сполучених Штатів, одним з 7 мала бути Україна з Причорномор'ям, Галичиною та Кримом)
• 1850-1854 інтернований у Соловецькому монастирі, відзначився при обороні від англійської ескадри
• Після звільнення (1854) переведений до Архангельська.
• після 1857 повернувся в Україну

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• Кузьміна 3. М. Шевченко і Андрузький (з додатком віршів Андрузького). В кн.: Збірник праць п'ятої наукової шевченківської конференції. К., 1957.
• Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.