Андрузький Георгій Володимирович
| Андру́зький Гео́ргій Ле́вович | |
| Народився | 26 травня (7 червня) 1827 с. Вечірки Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії (нині Пирятинського р-ну Полтавської області України) |
|---|---|
| Помер | дата та місце смерті невідомі |
| Місце проживання | Київ, Полтава, Казань, Петрозаводськ, Соловки |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Національність | українець |
| Галузь наукових інтересів | правознавець |
| Alma mater | Київський університет Св. Володимира |
| Відомий у зв'язку з: | участь у Кирило-Мефодіївському братстві, автор «Начерків Конституції Республіки» |
| Нагороди | Від влади Російської імперії: заслання до Казані, ув'язнення на Соловках, пожиттєвий поліційний нагляд |
Гео́ргій (Юрій) Левович Андру́зький (*́26 травня (7 червня) 1827 с. Вечірки Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії (нині Пирятинського р-ну Полтавської області України) — дата та місце смерті невідомі) — український громадський діяч, поет, учений. Член Кирило-Мефодіївського товариства, належав до революційно-демократичного крила, очолюваного Тарасом Шевченком.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився у багатодітній сім'ї дрібного поміщика, відставного майора.
Після навчання у шляхетному пансіоні Першої Київської гімназії 1845 року вступив до Київського університету Св. Володимира на юридичний факультет.
Від 1846 року почав брати участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, де був наймолодшим. Досліджуючи політико-правові питання написав два проекти Конституції: «Проект досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов'янських землях)» та «Ідеал держави».
- 30 березня 1847 заарештований. Обидва проекти, а також зошит віршів були долучені до справи. Висланий під нагляд поліції до Казані, з правом вступу до Казанського університету. У грудні 1847 виключений за непокору начальству[1].
- Переведений (1848) до Олонецької губернії, до Петрозаводська, де служив канцеляристом.
Під час несподіваного обшуку жандарми знайшли 14 зошитів з записами. Серед них був останній варіант Конституції — «Начерки Конституції Республіки»[2], де пропонувалося створити федерацію слов'янських народів — Слов'янські Сполучені Штати без Росії. Слов'янська республіка рівноправних штатів з центром у Києві мала включати 7 автономій зі своїми президентами: 1) Україна з Галичиною, Чорномор'ям та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бесарабія з Молдавією і Валахією; 4) Остзея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон. Це була оригінальна і смілива думка: відновлення Гетьманщини, якщо можна — окремо, якщо ні — в Слов'янщині. Серед записів був такий: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію». [3]. Губернатор М. Писарєв доносив шефу жандармів графу О. Ф. Орлову: «Андрузский, как упорный малоросс, остался при тех же нелепых и преступных мыслях, которые обнаруживал в учрежденной в 1847 году под начальством Вашим комиссии, в которой я имел честь находиться»[4].
- За порушення режиму заслання заарештований і ув'язнений[5] у Соловецькому монастирі (1850—1854).
- У липні 1854, під час нападу на монастир англо-французької ескадри, Г. Андрузький відзначився хоробрістю і в нагороду був преведений до Архангельська, де служив у канцелярії Архангельської палати кримінального і цивільного суду (1854—57).
- 1856 йому було дозволено повернутися до Полтавської губернії.
- 1857—64 перебував в Україні під наглядом поліції. Служив у Полтавcькій судовій палаті.
- 1864 p. його ім'я згадувалося в зв'язку з порушенням питання про зняття нагляду поліції.
Як прожив останні роки і коли помер — невідомо.
Автор «Начерків Конституції Республіки» (1850) та поетичних творів. Під впливом Т. Шевченка, що з ним познайомився влітку 1846 у Києві, писав вірші, в яких відобразив долю закріпаченої України («Не плачте, ріднесенька мамо», «Україна» та інші).
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Кузьміна 3. М. Шевченко і Андрузький (з додатком віршів Андрузького). В кн.: Збірник праць п'ятої наукової шевченківської конференції. К., 1957.
- Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
- Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття.- Полтава, «Оріяна», 2003. — 264 с.
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
- Малий словник історії України
- Вибрані документи з матеріалів слідчих справ членів Кирило-Мефодіївського товариства
|
|||||
