Андрусяк Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Андрусяк
Полковник "Грегіт"
Прізвисько «Чорний», «Грегіт», «Коваль», «Різун», «Різьбар»
Народився 11 січня 1915
Снятин Івано-Франківської області
Помер 24 лютого 1946
між селами Грабівка та Глибока, Богородчанський район, Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Роки життя 1915 - 1946
Країна Україна
Приналежність Flag of Ukraine.svg Україна, УПА OUN-r Flag 1941.svg
Звання майор УПА,
(посмертно полковник УПА)
Нагороди

Золотий Хрест бойової заслуги І-го класу Золотий Хрест бойової заслуги ІІ-го класу

Васи́ль Васи́льович Андруся́к (псевдоніми: Грегіт; Різун; *11 січня 1915 — †24 лютого 1946, між селами Грабівка та Глибоке Богородчанського р-ну Івано-Франківської області) — український військовий діяч, полковник Української Повстанської Армії.

Хорунжий (1944), поручник (1945), майор (1946).

Зміст

[ред.] Біографічні відомості

Народився 11 січня 1915 року в Снятині в родині Василя та Євдокії Андрусяків.[1] Був четвертою дитиною в сім'ї.

У Снятинській гімназії Василь створив осередок ОУН. Польська поліція вистежила групу націоналістів і заарештувала Василя Андрусяка. Два роки він відсидів у коломийській тюрмі.

Очолював спортивне товариство «Сокіл».[2] Одночасно очолював повітовий провід ОУН під псевдом «Чорний».

1939 — був арештований НКВС як керівник товариства «Сокіл» і повітовий провідник. Не маючи прямих доказів, через три місяці його відпустили.

[ред.] Війна

Остерігаючись чергового арешту, Василь в 1940 році перейшов кордон в Польщі і в Австрії вступає в український легіон «Роланд» (весна — літо 1941). Після його розпуску в липні 1941 року повертається до Снятина, де очолює окружний провід ОУН (псевдо «Різьбяр»).

Повітовий окружний керівник ОУН (1941—1942), член обласного військового штабу, командир сотні УНС «Змії» (листопад 1943), курінний куреня «Скажені» (початок 1944), одержує звання хорунжого, керівник бою з німцями та угорцями на г. Лопата (9 липня 1944), нагороджений Золотим Хрестом бойової заслуги другого класу (весна 1945), влітку 1945 одержує четверту Срібну зірку за поранення.

[ред.] Боротьба з загонами НКВС

На Різдво Христове 1945 року в бою з чекістами курінний Грегіт-Різун (два псевдо Андрусяка) був важко поранений. Його оперував талановитий хірург Пастер(Олексій Зеленюк). Після успішної операції командира перевезли до остаточного одужання у повстанську столицю — село Грабівку. Через дванадцять днів після поранення Василь Андрусяк уже керував боєм біля села Глибоке, що у Богородчанському районі. Весною того ж року наказом Крайового повстанського штабу він був нагороджений Золотим Хрестом за бойові заслуги і призначений командиром Станіславського ТВ-22 «Чорний ліс».

11 травня 1945 року одружився з членом ОУН, розвідницею і зв'язковою повітового проводу, пізніше медсестрою Євгенією Гуцуляк.

10 березня 1946 дружина народила сина, якого назвала іменем батька.

Командир Станіславського тактичного відтинку «Чорний ліс».

Загинув 24 лютого 1946 року у Чорному лісі на Богородчанщині разом з політвиховником ТВ-22 поручником «Бояном» у сутичці з енкаведистами — рейдовою групою 215-го стрілецького полку внутрішніх військ НКВД під командуванням старшого лейтенанта Євтухіна.[3] Їхні тіла два тижні возили селами, аж поки люди їх не опізнали.

[ред.] Вшанування пам'яті

Посмертно нагороджений УГВР Золотим Хрестом бойової заслуги першого класу та удостоєний звання полковника. Василеві Андрусяку установлено пам'ятник у рідному Снятині. На місці загибелі в Богородчанському районі споруджена символічна могила, оскільки місце захоронення досі невідоме. В Снятині його іменем названо музей визвольних змагань, а також крайові управи ОУН-УПА Снятинщини і Калущини.

За сприяння Львівської обласної організації ВО "Свобода" та товариства пошуку жертв війни "Пам`ять" фольклорний театр Остапа Стахіва зняв кліп на повстанську пісню "В Чорнім лісі", присвячену Василю Андрусяку.

[ред.] Псевдо

  • «Різьбяр»
  • «Чорний»
  • «Рiзун-Грегiт»

[ред.] Посилання

[ред.] Див. також

[ред.] Джерела

  1. "ОУН і УПА". Наукова конференція І-Франківськ 16-17.1.1993. Стрий 1993.
  2. ЦДВР. До 65-річчя загибелі полковника УПА Василя Андрусяка — «Грегіта»
  3. E. Misylo. Akcja "Wisla". Dokumenty. Warszawa, Archiwum Ukrainskie 1993.
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами