Андрусівське перемир'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир) — угода між Московським царством і Річчю Посполитою за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 16541667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Єжи Себастьяна Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнародних відносин 60—70-х рр. 17 ст.

Темно зеленим позначені території, що відійшли Москві за Андрусівським миром.

За умовами сепаратного договору:

Умови сепаратного перемир’я викликали велике незадоволення серед українського суспільства. Андрусівський сепаратний договір, порушивши умови Переяславської Ради (1654) та інших договорів з гетьманами Богданом Хмельницьким, Юрієм Хмельницьким та Іваном Брюховецьким, закріпив насильницький поділ української етнічної території на дві частини — Правобережну Україну і Лівобережну Україну, остаточно затверджений так званим Вічним миром в 1686 році. Проти Андрусівського сепаратного миру рішуче виступали гетьманські уряди Петра Дорошенка, І. Брюховецького, П. Суховієнка, а згодом і Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича, які протягом свого правління практично його не виконували. Порозуміння Московії й Польщі за рахунок поділу території козацької держави спричинило зростання політичного впливу в українському суспільстві козацької старшини, яка спиралася на підтримку Османської імперії та Кримського ханства. Після 1667-го поглибився внутрішньополітичний розкол в тодішній Україні.

Внаслідок зайнятої гетьманськими урядами позиції більшість із статей Андрусівського сепаратного миру не було виконано, а російсько-польські переговори щодо сфер впливу на Українську козацьку державу відразу продовжилися укладанням додаткових до Андрусівського сепаратного договору постанов — так званих Московських пунктів. Згідно з першими Московським пунктами від 14 (04) грудня 1667, Росія надавала Речі Посполитій військову допомогу для боротьби з П. Дорошенком. За другими Московськими пунктами від 9 квітня (30 березня) 1672 передбачалося, зокрема, відкладення спірного питання про передачу Києва Польщі до 1674. Треті Московські пункти від 13 (03) серпня 1678 передбачали продовжити Андрусівський сепаратний мир ще на 13 років, починаючи з 1 червня 1680. Статті Андрусівськиого сепаратного договору підтверджувалися і під час спеціальних зустрічей («з’їздів») російських і польських дипломатів у Андрусові 17(07) березня 1670, 10 січня 1675 (31 грудня 1674).

Андрусівський сепаратний мир був спрямований також проти військової могутності Османської імперії, відображав вимушений компроміс сторін і засвідчував наявність геополітичної рівноваги у Східній Європі. Уряд Туреччини негативно відреагував на укладений договір і розпочав підготовку до боротьби з обома державами. Водночас Андрусівський сепаратний мир започаткував процес поступової втрати Українською козацькою державою статусу суб’єкта міжнародно-правових відносин. Проте договір 1667 не означав зникнення з карти Європи Української козацької держави, яка, незважаючи на існування двох політичних центрів (Правобережжя та Лівобережжя), продовжувала існувати як єдиний державний організм.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Андрусівський договір (перемир'я) 1667 // Україна в міжнародних відносинах Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — C. 34—35.
  • Історія Української РСР, т. 1. Київ, 1955.
  • Б. Мельничук, В. Ханас. Андрусівське перемир'я 1667 / Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c.
  • Савич О. А. Андрусівське перемир'я 1667 року. «Наукові записки Інституту історії і археології АН УРСР», 1946, кн. 2
  • Смолій В., Степанков В. Українська національна революція середини XVII ст.: проблеми, пошуки, рішення. Київ, 1999.
  • Степанков В. С. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672–1676 рр. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму: Збірник наукових праць. Київ, 1991.
  • Чухліб Т. В. Проблема поділу Української держави у світлі польсько-російських стосунків (1656–1667 рр.). В кн.: Богдан Хмельницький та його доба. Київ, 1996
  • Чухліб Т. В. Відповідь урядів України на Андрусівське перемир'я 1667 р. між Москвою та Варшавою // Козаки і Монархи. Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави 1648–1721 рр.. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2009. — C. 137–151.
  • (пол.) Wojcik Z. Mi_dzy traktatem Andruszowskim a wojn_ tureck_: Stosunki polsko-rosyjskie 1667–1672. Warszawa, 1968.
  • (пол.) Wojcik Z. Traktat Andruszowski 1687 i jego geneza. Warszawa, 1959.
  • (рос.) Галактионов Н. В. Из истории русско-польского сближения в 50—60-х годах XVIII в. (Андрусовское перемирье 1667 г.). Саратов, 1960.
  • (рос.) Санин Г. А. Правобережная Украина и русско-польские переговоры 1667 г. в Москве. «История СССР», 1970, № 1.
  • (рос.) Собрание Государственньїх грамот и договоров, хранящихся в Государственной коллегии иностранных дел, ч. 4. Москва, 1828.

Посилання[ред.ред. код]