Андрухович Юрій Ігорович

Юрій Андрухович
Юрій Андрухович
При народженні:	Юрій Ігорович Андрухович
Дата народження:	13 березня 1960
Місце народження:	Станіслав, Україна
Рід діяльності:	Письменник, публіцист

Ю́рій І́горович Андрухо́вич (*13 березня 1960, Станіслав) — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.

1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його чисел.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей «Центрально-східна ревізія» («Сучасність», 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.

Біографія

Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі. Навчався в спеціалізованій школі №5 з поглибленним вивченням німецької мови. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991) Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991—1995). Співредактор часопису текстів і візій «Четвер» (1991—1996). Віце-президент АУП (1997—1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників.

Юрій був лідером відомої поетичної групи Бу-Ба-Бу («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), яка об'єднала авторів з Києва, Львова, Івано-Франківська. В ієрархії Бу-Ба-Бу займає посаду Патріарха, звідки й походить прізвисько «Патріарх української поезії». Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «станіславським феноменом». Представники цього напрямку активно розробляють поетику «карнавального» листа.

На початку 90-х років разом з Ю. Іздриком починає видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер». У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у СП України, у 1991 році — за ідейним переконанням виходить зі складу Союзу письменників разом з декількома колегами і стає ініціатором установи Асоціації українських письменників. Наприкінці 80-х відомий як активний діяч первісного, ліберально-демократичного Руху.

З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників. Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури.

У 1997 році на Україні окремими виданнями вийшли чотири книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», який заслужив репутацію культового літературного твору, книга есе «Дезорієнтація на місцевості». Критики називають Андруховича «священною коровою нової української словесності».

Кілька років вів рубрику «Парк культури» у загальнонаціональній щоденній газеті «День» (Київ). Редактор і укладач Хрестоматійного додатку «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ). Автор п’ятого перекладу українською мовою шекспірівського «Гамлета» (журнал «Четвер» № 10,2000р.).

Естетичні погляди «станіславської» літературної школи, лідером якої є Андрухович, відбиті на сторінках культурологічного журналу «Плерома» (заснована в 1996 р. Володимиром Ешкілевим).

Західна критика^{[Джерело?]} визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені 8 європейськими мовами, у тому числі роман «Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії.

У російському перекладі видана — невелика збірка віршів (пров. А. Макарова-Кроткова та І. Кручика, «Дружба народів», поч. 90-х); роман «Рекреації» (пров. Ю. Ільїн-Король, «Дружба народів», № 5-2000). Головний редактор літературного альманаху сучасної польської прози «Потяг 76».Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985 р.), «Середмістя» (1989 р.), «Екзотичні птахи і рослини» (1991 р.), «Пісні для Мертвого півня» (2004 р.), романів: «Рекреації» (1992 р.), «Московіада» (1993 р.), «Перверзія» (1996 р.), «Дванадцять обручів» (2003 р.), книг есе: «Дезорієнтація на місцевості» (1999 р.), «Диявол ховається в сирі» (2006 р.), У 2007 р. вийшла книга «Таємниця. Замість роману».

Автор перекладів українською мовою п'єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників «День смерті пані День» (2006 р.). Лауреат літературної премії Благовіст (1993 р.), премії Рея Лапіки (1996 р.), Міжнародної премії ім. Гердера (2001 р.), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005 р.), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 2006 р.).

Юрій Андрухович, 2011 рік

Родина: Батько Ігор Мар'янович (1930—1997 р.); мати Ганна Степанівна (1940 р.); дружина Ніна Миколаївна (1959 р.); дочка Софія (1982 р.) і син Тарас (1986 р.).

Володіє російською, польською, англійською, німецькою мовами.

Захоплення: фонотека.

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації т. зв. «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, чеською мовами й есперанто. Письменник активно займається і громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України.

10 березня 2008 року дочка Софія (письменниця, перекладачка та публіцистка), чоловік якої — відомий український поет Андрій Бондар, народила дівчинку, яку назвали Варварою.

Творчість

Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х років і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від «бурлеск — балаган — буфонада»), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося — від чогось на кшталт «внутрішнього таємного ордена» до «прикладної квазіфілософії життя». Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабуістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Вповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок «Колекція потвор». Поетичне річище Юрія Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 року і завершується друкованими поза збірками циклами «Листи в Україну» (Четвер, № 4) та «Індія» (Сучасність, 1994, № 5). Домінантою поетичної картини Юрія Андруховича в усі періоди його творчості видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою». Західна критика^{[Джерело?]} визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені вісьмома європейськими мовами, у тому числі роман «Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії.

З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» (Прапор, 1989, № ??) — майже фактографія служби автора у війську, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. У 1991 році з'являється друком параісторичне оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» (Перевал, № 1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи — доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п'ять днів і ночей у «Перверзії».

Есеїстика Юрія Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання — 2000, українське — 2001, німецьке — 2003) — текст Андруховича, написаний до цієї книжки, носить назву «Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення свого власного «часу і місця».

Твори автора перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Хорватії (окремими книжками), США, Швеції, Іспанії, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).

Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп «Плач Єремії» та «Мертвий півень».

Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема, він є автором п'ятого українського перекладу шекспірівського «Гамлета» а також книжки перекладів американських поетів-бітників), польської (Т. Конвіцький), німецької (Райнер Марія Рільке, Ф. Ролер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо) та російської (Борис Пастернак, Осип Мандельштам, Анатолій Кім).

Критика

У 2010 році Юрій Андрухович зробив заяву про можливість відокремлення від України Криму й Донбасу . Ця заява була вкрай негативно сприйнята в українському суспільстві. Народний депутат Тарас Стецьків зазначив, що заява Андруховича скидається на «істерику інтелігента» за принципом «шеф, усе пропало!». .

«

«Такі висловлювання можна зрозуміти і частково виправдати лише як емоційну реакцію на те, що коїться нині в державі, – каже Тарас Стецьків. – Але ставитися серйозно до цих слів не можна! Люди, які свідомо виголошуватимуть такі тези, будуть поставлені поза суспільством, оскільки в українському суспільстві не має настроїв і запитів на якесь відокремлення».

»

Рівненський критик Микола Кульчинський називає його «Теребливим анфантом» і стверджує, що вся метушня Андруховича і навколо нього не створює навіть «теми для розмови»

«

Бог йому таки дав талант. І неабиякий. Тому це, фактично, проблема - Зради... Серйозна проблема. І Андрухович тут є не виключенням, а справжнім - дзеркалом української інтелігенції. Принаймні, дуже великої її частини. ... маємо справу ще з одним мотивом. Суто - творчим. Справа в тому, що рівень текстів, які він видає на гора останніми роками ніяк не відповідають сучасним масштабам України і тому місцю, яке наша країна могла б зайняти за певних обставин не тільки у Європі, але й у світі. ... справжня проблема Андруховича полягає в тому, що він як літератор сьогодні, може й міг би бути «хорошим письменником» для Галичини. Але для України від Ужгорода до Луганська - він не достатньо хороший. Просто кажучи - заслабкий. Саме як письменник.

»

Бібліографія

Поетичні збірки

• «Небо і площі» (1985)
• «Середмістя» (1989)
• «Екзотичні птахи і рослини» (1991)
• «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»: Колекція віршів» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997)
• «Пісні для мертвого півня» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)

Оповідання

• «Зліва, де серце» (1989) (журнал «Прапор», 1989)
• «Трициліндровий двигун любові» (Харків: Фоліо, 2007) (разом із Сергієм Жаданом і Любком Дерешем)
• «Письменники про футбол» (Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2011) (у співавторстві)
• «Лексикон інтимних міст» (Meridian Czernowitz, 2011)

Романи

• «Рекреації» (Сучасність, 1992; Київ: Час, 1997; 1998; Львів: Піраміда, 2005)
• «Московіада» (1993, 1997, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006)
• «Перверзія» (Сучасність, 1996, № 1-2; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Львів: Класика, 1999)
• «Дванадцять обручів» (Київ: Критика, 2003; 2004; 2005; 2006)
• «Таємниця. Замість роману» (Харків: Фоліо, 2007)

Збірки есеїв

• «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999; 2006)
• «Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (Львів: Класика, 2000; 2005; 2007)
• «Диявол ховається в сирі» (Київ: Критика, 2006)

Мемуари

• «Лексикон інтимних міст». - Київ: Майстер книг, 2011. - 480 с.(іл.) ISBN 9789662578119

Переклади

• «День смерті пані День» (Харків: Фоліо, 2006) — переклади американської поезії бітників 60-70-х років
• В. Шекспір «Гамлет» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2008)
• переклади з польської: Т. Конвіцькій та інші
• переклади з німецької: Р.-М. Рільке, Ф. фон Герцмановскі-Орландо та сучасна німецькомовна поезія
• переклади з російської: Б. Пастернак, О. Мандельштам

В інших видах мистецтва

Музика

Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий Півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», «Karbido» (Польща) тощо.

Кіно

У 1992 році режисер Андрій Дончик зняв за мотивами оповідань Юрія Андруховича кінофільм «Кисневий голод».

Театр

• 11 березня 2007 року у Молодому театрі у Києві відбулася прем'єра вистави «Нелегал Орфейський» за мотивами роману Юрія Андруховича «Перверзія». Автор брав участь у постановці п'єси і сам зіграв одну з ролей.
• 2 жовтня 2010 року на X Міжнародному театральному фестивалі «Золотий Лев-2010» у Львові Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр представив прем'єру трагедії «Гамлет». Текст діалогів був узятий з перекладу Юрія Андруховича «Гамлета» Шекспіра.
• 28 жовтня 2011 року в Київському театрі оперети відбулася українська прем’єра танцювальної вистави Carpe Diem «Польського Театру Танцю» за мотивами роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів». Вистава проходила польською мовою. У виставі цілком органічно поєднуються тести Горація „Оди“ та Юрія Андруховича „Дванадцять обручів“.

Інтерв’ю

• Юрій Андрухович: «Львів — заповідник на берегах Полтви»
• Останнє і втрачене. Юрій Андрухович: «Це покоління політиків має йти на смітник»
• Юрій Андрухович: «Я не люблю слово „духовність“, бо не знаю, що воно означає»
• Юрій Андрухович: «В книжках треба шукати здивування»
• Юрій Андрухович: «Для мене дуже важливо жити у вільній країні»
• Андрухович: від Самогону до Цинамону
• Андрухович: Якщо переможуть помаранчеві, то Криму й Донбасу треба дати можливість відокремитися — Уніан, 22.07.2010

Рецензії

• Таємниця (Вісім секунд „Таємниці” Юрія Андруховича)
• «Московіада» Юрія Андруховича: Між життєписом і міфотворенням
• ЯКУ ТАЄМНИЦЮ ПРИХОВУЄ ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ?
• Андрей Урицкий. Юрий Андрухович. Московиада

Нагороди

• 2001 — лауреат премії ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, Німеччина).
• 2005 — лауреат премії миру імені Еріха Марії Ремарка, Оснабрюк, Німеччина.
• 2006 — лауреат премії книжкового ярмарку у Лепцігу за європейське взаєморозуміння.
• 3 грудня 2006 — лауреат Літературної премії Центральної Європи ANGELUS, за роман «Дванадцять обручів».

Посилання

• Віртуальна картка
• Юрій Андрухович з проектом Samohon (з порталу www.azh.com.ua)
• Твори Юрія Андруховича на «Українському Центрі»
• Герої нашого часу Стаття