Андрухович Юрій Ігорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Юрій Ігорович Андрухович | |
 Юрій Андрухович |
|
| Дата народження: | 13 березня 1960 |
|---|---|
| Місце народження: | Івано-Франківськ, Україна |
| Рід діяльності: | Письменник, публіцист |
Ю́рій І́горович Андрухо́вич (відомий також як Патріарх, *13 березня 1960, Івано-Франківськ) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент АУП.
1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович – співредактор літературно-мистецького журналу "Четвер", співпрацював також із журналом “Перевал”, виступивши упорядником двох його чисел.
У часописі “Сучасність” вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: “Рекреації” (1992), “Московіада” (1993), “Перверзія” (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей “Центрально-східна ревізія” (“Сучасність”, 3’2000).
Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації т. зв. “станіславського феномену” та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.
Зміст |
[ред.] Біографія
Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991) Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису "Перевал" (1991—1995). Співредактор часопису текстів і візій "Четвер" (1991—1996). Віце-президент АУП (1997—1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників.
Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки "Небо і площі" (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від "бурлеск – балаган – буфонада"), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося — від чогось на кшталт "внутрішнього таємного ордена" до "прикладної квазіфілософії життя". Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича ("Середмістя", 1989) носить швидше не "бубабуістський", а "елегійно-класицистичний" характер. Вповні "балаганно-ярмарковою" можна вважати натомість третю збірку – "Екзотичні птахи і рослини" (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок "Колекція потвор". Поетичне річище Юрія Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 року і завершується друкованими поза збірками циклами "Листи в Україну" (Четвер. — №4) та "Індія" (Сучасність. — 1994. — № 5). Домінантою поетичної картини Юрія Андруховича в усі періоди його творчості видається напружене шукання "духовної вертикалі буття", суттєво занижене тенденцією до примирення "вертикального з горизонтальним". Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна "ліричного героя" щоразу новою "маскою". Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені 8 європейськими мовами, у тому числі роман “Перверзія” опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії.
З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" (Прапор. — 1989) — майже фактографія служби автора у війську, своєрідна "захалявна книжечка", що поставала під час чергувань у вартівні. У 1991 році з'являється друком параісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака" (Перевал. — № 1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного. Романи "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993) та "Перверзія" (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень "фізики в метафізику" і навпаки. Усі романи — доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, "чорний реалізм", тріллер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у "Рекреаціях", один день у "Московіаді", п'ять днів і ночей у "Перверзії".
Есеїстика Юрія Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню "книгу спостережень" над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу "Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу" (польське видання - 2000, українське - 2001, німецьке - 2003 р.) - текст Андруховича, написаний до цієї книжки, носить назву "Центрально-східна ревізія" і являє собою спробу гранично відвертого осмислення свого власного "часу і місця".
Твори автора перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Іспанії, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).
Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп Плач Єремії та Мертвий півень.
Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема, він є автором п'ятого українського перекладу шексперівського "Гамлета" а також книжки перекладів американських поетів-бітників), польської (Т. Конвіцький), німецької (Райнер Марія Рільке, Ф. Ролер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо) та російської (Борис Пастернак, Осип Мандельштам, Анатолій Кім).
[ред.] Творчість
Поетичні збірки
- “Небо і площі” (1985)
- “Середмістя” (1989)
- “Екзотичні птахи і рослини” (1991)
- “Екзотичні птахи і рослини з додатком “Індія”: Колекція віршів” (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997)
- “Пісні для мертвого півня” (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)
Оповідання
- «Зліва, де серце» (1989) (журнал "Прапор", 1989)
- «Трициліндровий двигун любові» (Харків: Фоліо, 2007) (разом із Сергієм Жаданом і Любком Дерешем)
Романи
- «Рекреації» (Сучасність, 1992; Київ: Час, 1997; 1998; Львів: Піраміда, 2005)
- «Московіада» (1993, 1997, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006)
- «Перверзія» (Сучасність №1-2, 1996; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Львів: Класика, 1999)
- «Дванадцять обручів» (Київ: Критика, 2003; 2004; 2005; 2006)
- «Таємниця. Замість роману» (Харків: Фоліо, 2007)
Збірки есеїв
- «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999; 2006)
- «Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (Львів: Класика, 2000; 2005; 2007)
- «Диявол ховається в сирі» (Київ: Критика, 2006)
Переклади
- «День смерті пані День» (Харків: Фоліо, 2006) - переклади американської поезії бітників 60-70-х рр.
- Шекспір Вільям «Гамлет» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2008)
- переклади з рольської: Т. Конвіцькій та інші
- переклади з німецької: Р.-М. Рільке, Ф. фон Герцмановскі-Орландо та сучасна німецькомовна поезія
- переклади з російської: Б. Пастернак, О. Мандельштам
[ред.] В інших видах мистецтва
[ред.] Музика
Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами як Мертвий півень, Плач Єремії, Sіґал Sпожив Sпілка, Знову за старе, тощо.
[ред.] Кіно
У 1992 році режисер Андрій Дончик зняв за мотивами оповідань Юрія Андруховича кінофільм Кисневий голод.
[ред.] Театр
11 березня 2007 року у Молодому театрі у Києві відбулася прем'єра вистави "Нелегал Орфейський" за мотивами роману Юрія Андруховича "Перверзія". Автор брав участь у постановці п'єси і сам зіграв одну з ролей.
[ред.] Інтерв’ю
- Юрій Андрухович: «Львів — заповідник на берегах Полтви»
- Останнє і втрачене. Юрій Андрухович: «Це покоління політиків має йти на смітник»
- Юрій Андрухович: «Я не люблю слово „духовність“, бо не знаю, що воно означає»
- Юрій Андрухович: «В книжках треба шукати здивування»
[ред.] Рецензії
- Таємниця (Вісім секунд „Таємниці” Юрія Андруховича)
- Московіада
- ЯКУ ТАЄМНИЦЮ ПРИХОВУЄ ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ?
[ред.] Нагороди
- 2001 - лауреат премії ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, Німеччина)
- 2005 - лауреат премії миру імені Еріха Марії Ремарка, Оснабрюк, Німеччина
- 2006 - лауреат премії книжкового ярмарку у Лепцігу за європейське взаєморозуміння
- 3 грудня 2006 - лауреат Літературної Премії Центральної Європи ANGELUS, за роман «Дванадцять обручів»
