Андрушівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрушівка
Coat of Arms of Andrushivka.png Flag of Andrushivka.png
Герб Андрушівки Прапор Андрушівки
У центрі Андрушівки, серпень 2010 року
У центрі Андрушівки, серпень 2010 року
Андрушівка
Андрушівка на карті району
Андрушівка на карті району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Flag of Zhytomyr Oblast.svg Житомирська область
Район/міськрада Андрушівський район
Код КОАТУУ 1820310100
Засноване 1683
Статус міста з 1975 року
Населення 9049 (1 листопада 2012)
Площа 6.8 км²
Густота населення 1337 осіб/км²
Поштові індекси 13400—13405
Телефонний код +380-4136
Координати 50°01′42″ пн. ш. 29°01′27″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 29.02417° сх. д. / 50.02833; 29.02417Координати: 50°01′42″ пн. ш. 29°01′27″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 29.02417° сх. д. / 50.02833; 29.02417
Відстань
Найближча залізнична станція Андрушівка
До обл./респ. центру
 - автошляхами 49 км
До Києва
 - автошляхами 180 км
Міська влада
Адреса 13401, Житомирська обл., Андрушівський р-н, м. Андрушівка, пл Леніна, 7,
Міський голова Бойко Володимир Іванович

Андру́шівка (стара назва — Андрусівка) — місто, районний центр Андрушівського району Житомирської області. За переписом 2001 року в Андрушівці мешкало 12,9 тисяч ос. (у 2006 році — 9,7 тисяч осіб). Статус міста Андрушівка отримала у 1975 році, до цього було селищем. Місто розташоване у південно-східній частині області, на берегах річки Гуйви, за 47 км від обласного центра міста Житомира, має залізничну станцію.

Назва[ред.ред. код]

Етимологія топоніму Андрушівка є напівпереказовою. За розповідями давніх старожилів село раніше знаходилось в іншому місці (поблизу теперішнього місцерозташування), в урочищі Кучогори, де були залишки давнього поселення. Пізніше на місці цих руїн розташовувалось церковне поле. Тут же був будинок і подвір'я господаря, який, за переказами, називався Кучогорським або Кучогором. Один із синів Кучогорського по імені Андрій, або як його називали ласкаво Андрусь, переніс село на теперішнє місце і назвав його на честь себе — Андрусовка[1]. Подеколи са́ме польськими впливами у добу, коли селом володіли шляхтичі, пояснюється зміна у назві села «с» на «ш», тобто на Андрушівку.

Історія[ред.ред. код]

Територія сучасної Андрушівки була заселена вже в 1-му тисячолітті до нашої ери. Неподалік міста були знайдені знаряддя праці доби бронзи, виявлено залишки ранньослав'янського населення черняхівської культури[2].

Від першої згадки до початку ХХ століття[ред.ред. код]

В історичних джерелах Андрушівка під назвою Андрусовки вперше згадується в 1683 році в переліку так званих «пустих сіл». Андрушівка тоді була приписана до Котельні.

Починаючи з XVII століття село стало власністю польських магнатів Бержинських, які експлуатували місцеве населення — андрусівські селяни повинні були працювати на пана три дні на тиждень, сплачувати грошовий та натуральний оброк. Бержинські також звели на березі ставка палац, розбили парк.

В 1793 році після Другого поділу Речі Посполитої Андрусівка в складі Правобережної України відійшла до Російської імперії[3].

Андрушівка поступово зростала. Так, згідно з даними 1798 року тут уже налічувалось 123 двори з населенням 1 046 чоловік; працювали винокурня з двома котлами, три водяні млини і один на кінній тязі.

З середини XIX століття в Андрушівці поряд з хліборобством розвивалось кустарне виробництво, — зокрема, діяли шкіряний завод, винокурня (пізніше спиртовий завод), раз на два тижні проводились ярмарки.

Грунтово-кліматичні умови, сприятливі для вирощування цукрових буряків і попит на цукор, наявність великих запасів лісів та робочих рук дали поштовх швидкому розвиткові цукрової промисловості. Спочатку виникла невеличка соковарня на лівому березі Гуйви, на так званій Яцюковій землі. Працював тут, в основному, покріпачений люд, батраки з навколишніх сіл. Буряки терли на спеціальних тертках вручну, для вичавлювання соку використовували примітивні пристрої, які приводились в рух кіньми та волами. Робота соковарні сприяла появі нової категорії трудящих — робітників. Роботи велись сезонно, по найму, переселення селян з навколишніх сіл йшло невпинно і особливого руху набуло після відміни кріпосного права в 1861 році[4]. Економічне і соціальне піднесення Андрушівки цього часу пов'язане з тим, що тут у 1848 році було збудовано перший на Житомирщині цукровий завод.

В 1859 році Андрушівку було віднесено до розряду містечок.

Цукрозаводчики Терещенки звернули увагу на Андрушівку досить скоро, і в 1869 році і завод, і графський маєток дістався їм. Парк було розширено за Артемія Терещенка, цегляний палац складної форми в часи М. І. Терещенка перебудовано в стилі французького неоренесансу.

У 18831914 роках здійснювалась перебудова та модернізація місцевого заводу — він, розташований на околиці Андрушівки, функціонує дотепер.

В 1871 році на кошти Артемія Терещенка в Андрушівці відкрито однокласне училище, а невдовзі — двокласне. В 1911 році в Андрушівці вже налічувалося 2 359 чоловік.

Андрушівка у радянський період[ред.ред. код]

Радянську владу в Андрушівці вперше встановлено в січні 1918 року. 25 січня 1919 року в Андрушівському палаці Терещенків був організований матросом-балтійцем М. Попелем перший Волиньревком, а в червні 1920 року тут же розмістився штаб Першої кінної армії, про що дотепер сповіщає меморіальна дошка. Загалом під час громадянської війни Андрушівка неодноразово переходила з однієї влади до іншої, радянську владу остаточно було встановлено 8 червня 1920 року. У серпні 1920 року підприємства в Андрушівці були націоналізовані[5].

В 1920 році Андрушівське двокласне училище перетворено на трудову семирічну школу.

Після адміністративно-територіальної реформи з березня 1923 року Андрушівка (до того містечко Андрушівської волості Житомирського повіту) стала районним центром Бердичівського округу Київської губернії, що позитивно позначилося на її економічному та культурному розвитку.

У 19278 роках відбулась модернізація Андрушівського цукрового заводу, що дало можливість підвищити потужність підприємства.

З 1930 по 1932 роки — Андрушівка у складі Бердичівського району, з 1932 по 1937 роки — Київської області, а з 1937 року дотепер — Житомирської області. Від 1938 року Андрушівка — селище міського типу.

У 1941 році в Андрушівці проживало 5 243 жителі, було 1 127 дворів.

Обеліск на честь загиблих воїнів у Другій світовій війні

У період ІІ Світової війни Андрушівка перебувала під німецько-фашистською окупацією з 10 липня 1941 року по 27 грудня 1943 року. Гітлерівці закатували і розстріляли 460 мирних жителів, в тому числі 216 дітей та 25 стариків, вигнали на примусові роботи до Німеччини 84 особи. Під час тимчасової окупації в містечку діяла підпільна група Володимира Парфентійовича Мехеди та Олександра Герасимовича Сорокіна. На громадському кладовищі, що по вулиці Вобяна, розташована братська могила, в якій похоронений 21 комуніст, що були розстріляні фашистами в роки Вітчизняної війни. Під час війни на цукровий завод було скинуто 21 авіабомбу, з них 16 розірвались. Андрушівку визволили радянські війська 27 грудня 1943 року.

З 9 січня до 29 лютого 1944 року в селищі розміщувався командний пункт штабу 1-го Українського фронту — тут, зокрема, перебував визначний радянський полководець, генерал армії М. Ф. Ватутін. На честь загиблих в Андрушівці був споруджений обеліск Слави, встановлений пам'ятник.

У повоєнний час у Андрушівці та районі були відбудовані зруйновані заводи, в першу чергу місцевий цукрозавод — запрацював 12 жовтня 1944; побудовані нові виробництва, оновлювались і зростали соціальна інфраструктура, житловий фонд.

Від 1975 року Андрушівка має статус міста.

У незалежній Україні[ред.ред. код]

У роки незалежності України (від 1991) серед населення Андрушівки і району, як і всієї країни, відбувається духовно-релігійне піднесення — у місті відновили свою діяльність храми, будуються дві культові споруди.

Від 2001 року у передмісті Андрушівки діє приватна Андрушівська астрономічна обсерваторія. У 2003 році обсерваторією було відкрито астероїд головного поясу астероїдів, який згодом було названо на честь міста — 133293 Андрушівка.

Населення[ред.ред. код]

Динаміку змінюваності населення Андрушівки демонструє нижче наведена Таблиця:

Чисельність населення Андрушівки (за роками), у дужках подано (за наявності даних) число дворів
1795 1798 1850 1864 1888 1899 1911 1941 1970 1979 1989 2001 2006
1058
(158)
1046
(123)
1367
(165)
1417 2132
(266)
2180
(445)
2359
(452)
5243
(1127)
10 000[6] 12 235[7] 12 830[8] 12 900[9] 9700
(2985)

Економіка[ред.ред. код]

Андрушівка, як на райцентр такого розміру, має розвинуту промислову базу. Тут, зокрема, діють[10]:

  • Андрушівський цукровий завод (ТОВ «Андрушівкацукор»);
  • ДП «Андрушівський спиртовий завод»;
  • ТОВ «Андрушівський маслосирзавод»;
  • ЗАТ "Фабрика «Восход»;
  • ПП Гринишин В. Є. (хлібзавод) і ПП Гринишин Є. Я. (м'ясопереробка, камінь);
  • ТОВ «Андрушівський агробуд»;
  • ВАТ «Андрушівське хлібоприймальне підприємство»;
  • ВАТ «Автопідприємство 11838» (наразі розформоване та не існує).

У місті функціонують відділення Укрпошти, Укртелекому, декількох банків, залізнична станція (вантажна).

Освіта, ЗМІ і культура[ред.ред. код]

У палаці Терещенків діє Андрушівська ЗОШ № 1

Заклади середньої освіти в Андрушівці:

  • Андрушівська гімназія[11];
  • Андрушівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1;
  • Андрушівська ЗОШ І-ІІ ступенів.

У місті та районі збережено ще радянську систему закладів позашкільної освіти. Так, у 2008 році діяли[12]:

  • Андрушівська станція юних техніків, при якій функціонувала 21 група гуртків науково-технічного напряму, в яких виховувалися 315 дітей;
  • Андрушівський Міський центр дитячої творчості, де функціонує 36 груп гуртків художньо-естетичного, еколого-натуралістичного, науково-технічного напряму, в яких виховувались 473 дитини.
  • також функціонували філії «Пошук» і «Дослідник» при Андрушівській СЮТ та Андрушівській гімназії Житомирського територіального відділення МАН України.

Єдиним вишем Андрушівки є Андрушівський професійний ліцей[13].

У місті видається газета безкоштовних оголошень «Андрушівка на долонях», працює ДКП редакція радіомовлення «Світанок».

Для задоволення духовних та культурних потреб населення Андрушівки діють 2 клубні та 2 бібліотечні установи, в тому числі Андрушівський районний будинок культури, також працює Андрушівська школа мистецтв[14].

Почесні звання «народний», («зразковий») носять 5 колективів районного будинку культури:

  • народний ансамбль пісні і танцю «Криниченька» (диригент В. А. Гонзецький, хормейстер Н. О. Постернак, балетмейстер С. В. Барановська);
  • ансамбль троїстих музик «Веселі музики» (керівник В. А. Гонзецький);
  • фольклорний колектив «Молодички» (керівник В. Ф. Рожко);
  • аматорський духовий оркестр (керівник Е. Ф. Шпакович);
  • гурт «Джерело» (керівник Ю. А. Палій).

Пам'ятки і туристичні об'єкти[ред.ред. код]

Найвизначнішою історико-архітектурною пам'яткою Андрушівки є садиба-палац поміщиків Бержинських (потому цукрозаводчиків Терещенків, а тепер приміщення Андрушівської школи I–III ступенів № 1), збудований у стилі французького неоренесансу в середині XIX століття.

Увагу андрушівців і туристів незмінно привертає оточуючий садибу парк — гарне місце для відпочинку і «спілкування з природою».

Новітнім об'єктом зацікавлення може служити розташована на околиці міста Андрушівська астрономічна обсерваторія, перша і єдина в Україні сертифікована приватна обсерваторія.

Певний історичний інтерес являють також залишки кіркуту — єврейського цвинтаря (див. нижче).

Єврейська громада[ред.ред. код]

Євреї вперше з'явилися в Андрушівці в 1784 році, коли ці землі відійшли до Росії. Станом на 1926 рік єврейська громада складалася з 655 осіб.

У теперішній час від відносно великої андрушівської єврейської громади, що проживала тут колись, лишився тільки цвинтар. Так зване Окописько, що збереглося, було засновано в XIX столітті, і насправді не на пагорбі. Після проведення в Андрушівку залізниці (1939) єврейський цвинтар став значно менший за розмірами. На тепер збереглося близько 100 поховань, з них 21-е датуються 1920 роком, що наводить думку про погром. Остання хасидська могила тут датована 1994 роком[15].

Люди[ред.ред. код]

Уродженцями Андрушівки є:

В Андрушівці проживають:

Галерея[ред.ред. код]

Андрушівська РДА.jpg Andrushivka5.jpg Монумент Слави в Андрушівському парку.jpg Скульптура кобзаря в Андрушівці.jpg
Андрушівська РДА
Андрушівська міськрада
Монумент Слави в Андрушівському парку
Скульптура кобзаря в середмісті

Виноски[ред.ред. код]

  1. Звідки пішла назва «Андрушівка» // Історія Андрушівки на Сайт мешканців міста Андрушівка
  2. Тереножкин А. И. Предскифский период на днепровском Правобережье, К., 1961. — С. 124 (рос.)
  3. Андрушівка // Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — Київ, 1977. — С. 191
  4. Косенко О. Завод над заводдю
  5. Андрушівка // Історія Андрушівки на Сайт мешканців міста Андрушівка
  6. дані на demoscope.ru
  7. дані на demoscope.ru
  8. дані на demoscope.ru
  9. Офіційні дані на 2001.ukrcensus.gov.ua
  10. Підприємства, установи, організації (Андрушівського району) на Андрушівська районна державна адміністрація. офіційний Web-сайт.
  11. Веб-сторінка Андрушівської гімназії
  12. Соціальна сфера / Освіта на Андрушівська районна державна адміністрація. офіційний Web-сайт.
  13. Сайт Андрушівського професійного ліцею
  14. Соціальна сфера / Культура на Андрушівська районна державна адміністрація. офіційний Web-сайт.
  15. Замки та храми України. Андрушівка
  16. Персональний сайт О. Горобця

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]