Могила Андрій Андрійович

Андрій Андрійович Могила
Гетьман України
Час на посаді:
1684 — 1689
Попередник	Степан Куницький
Наступник	Іван Мазепа
Народився	близько 1630 року Полтавщина
Помер	1689 Україна
Дружина	Парасковія Мозиря
Діти	син
Батьки	брат Яким
Релігія	КПЦ

Андрі́й Моги́ла (Могиленко, Мигула) ( близько 1630 року – січень 1689) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1684—1689). Представник козацького роду Могил.

Біографія

Андрій Могила народився у козацькій родині, ймовірно, на Полтавщині. За іншою версію родом з Лівобережжя (м. Мена)

У 1670-х – на почaтку 1680-х років Могила «присяглий товариш» компанійського полку Війська Запорозького на Лівобережній Україні. Певний час перебував на Запорозькій Січі. Наприкінці 1683 у чині полковника очолив піхотні козацькі відділи (близько 3–4 тисяч чоловік) у війську правобережного гетьмана Куницького під час походу до Молдавії та Північного Причорномор'я. Могила брав участь у битвах під Кіцканами і Рені. У битві поблизу фортеці Табок на річці Прут 30 грудня 1683 року у результаті вдалої операції зумів вивести з оточення татарських військ підлеглі йому частини.

У січні 1684 року Могила oчолив заколот проти гетьмана Куницького, і був проголошений гетьманом після вбивства свого попередника у березні 1684 року. За іншою версію у січні 1684 року на козацькій раді, яка відбулася у місті Могилеві на Дністрі, Могилу обрали гетьманом Війська Запорозького від імені «його королівської милості» Речі Посполитої. 30 січня це рішення затвердив король Ян III Собеський.

З 1684 року козацтво Правобережної України розглядалося як важливий чинник у планах антиосманської Священної ліги. Могила проводив переговори зі Святим Престолом щодо участі козаків у цій антитурецькій коаліції (лист до папи Інокентія IX від 8 травня 1684).

У травні того ж року загін Могили був розбитий татарами коло Кам'янця у бою під Студеницею. Ян III Собеський намагався остаточно перекрити шляхи постачання турками Кам'янецької фортеці. На військовій нараді було вирішено переправитися через Дністер і відвоювати «ключ Поділля» — м. Язловець. Гетьман Могила попрямував до південно-східних рубежів України. Керувати в Немирові він залишив димерського полковника Мирона. Підрозділи Могили з'єдналися з королівськими військами наприкінці серпня й стали табором біля с. Малинів неподалік від Жванця. Згодом козацькі полки вміло обороняли переправу через Дністер. Загальні підсумки кампанії, однак, були невтішними. Після того, як вода знесла невдало побудований поляками міст, козаки повернулися до Немирова.

В подальшому козацьке військо Могили неодноразово брало участь у боях з турками на Поділлі. Гетьман регулярно висилає королеві полонених, у грудні його козаки відзначаються в битві з «ворогом християнства» під Цецорою коли влітку 1686 року Могила допомагав війську Речі Посполитої оволодіти містом Яссами. Могила очолював козаків під час штурмів 1686 та 1687 років зайнятого турками міста Кам'янець-Подільський.

Майже всі козацькі літописці відзначали його велику роль у вигнанні турецько-татарських військ з Західного Поділля та Брацлавщини в останній чверті XVII століття.

«

По градах біля Кам'янця, турків вигнавши, своїми військами козацькими гради обложив

»

, — так оцінював даний період діяльності правобережного гетьмана літописець Г. Грабянка.

Визнанням видатної ролі козацтва під керівництвом Могили в обороні українських земель Речі Посполитої і всієї Східної Європи від турецько-татарської агресії стала постанова варшавського сейму від 16 листопада 1685 року, де визнавалося, що

«

всіх козаків низових і українських, як тих, які побажали признати його, мають осідати на Україні, вернути їм їхні прадавні вольності, свободи і привілеї, що даровані були нашими [королівськими] попередниками

»

.

Могилі було дозволено набирати полковників не з шляхетського стану, як було досі, а серед козацької старшини. Відразу по цьому на Правобережжі відродилося 4 козацьких полки - Білоцерківський (Фастівський), Брацлавський, Вінницький (Кальницький) та Корсунський. Для гетьманської резиденції Могила обрав місто Немирів на Вінниччині. Влітку 1687 року призначив наказним гетьманом полковника М. Булигу. Під час гетьманування Могили у 1686, 1687, 1689 роках за дорученням польського уряду складалися козацькі компути (списки, реєстри).

Могила зустрічався та активно листувався з королем Речі Посполитої Яном ІІІ Собеським, Кримським ханством, Калмицькою ордою, Молдавським та Волоськими князівствами, а також Запорозькою Січчю. Польський король вручив Могилі булаву, хоругву, литаври та печатку «з гербом старожитнім України» - зображенням козака з мушкетом. Проблема титулування Могилу як гетьмана «обох сторін Дніпра», а не тільки правобережного Війська Запорозького була одним з проблемних питань російсько-польських переговорів щодо укладення та впровадження у життя Вічного миру 1686 року.

Андрій Могила вмер власною смертю (за іншою версію вбитий підлеглими йому козаками, незадоволеними розподілом королівської платні) на початку 1689 року та похований в Межигірському Спасо-Преображенському монастирі під Києвом .

У селі Малий Букрин (Київщина) на старовинному кладовищі й до цього часу зберігся козацький хрест другої половини XVIII століття з написом «Андрій Андрійович Могила».

Могила мав рідного брата Якима, дружину лубенську козачку Парасковію Мозирю та сина, який після смерті батька служив при королівському дворі Яна ІІІ Собеського.

Література

• Чухліб Т. Маловідомий гетьман Правобережної України Андрій Могила (1684 - 1689) // УІЖ. - № 9. - 1993.
• Чухліб Т. Гетьман Андрій Могила // Середньовічна Україна. - Вип. 1. - К., 1994.
• Чухліб Т. Документи про фінансування козацьких полків Річчю Посполитою та Ватиканом у 80 - 90-х рр. XVII ст. // Укр. археограф. щорічник. – Вип. 7. – К.,Нью-Йорк, 2002.
• Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663 – 1713). – К., 2004.
• Чухліб Т. Він же. Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу // Надчорномор’я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н. е. по ХІХ ст. н. е.). – К.,2008.
• Чухліб Т.Козаки і монархи. Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави. 1648 – 1721 рр. (3-тє вид., випр. і допов.). – К.,2009.
• Станіславський В. Гетьман Андрій Могила і запорозькі козаки // Київська старовина. – 1999. - №3.
• Станіславський В. Гетьман Правобережної України Андрій Могила // УІЖ. – 2002. - №5.
• Станіславський В. Поїздка “товмача” гетьмана Андрія Могили до Білогородчини і Криму // Український історичний збірник – Вип. 2. – К.,2000.
• Станіславський В. Військове співробітництво та пошук політичної взаємодії Запорожжя й Речі Посполитої в 1686 – 1689 рр. // Україна в Центрально-Східній Європі (від найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). – Вип.3. – К.,2003.