Андрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Олександрович
Андрій Олександрович

Час на посаді:
1264 — 1304

Час на посаді:
1276 — 1293
Попередник Дмитро Олександрович
Наступник Іван Дмитрович
Час на посаді:
1296 — 1304
Попередник Іван Дмитрович

Час на посаді:
1281 — 1283
Попередник Дмитро Олександрович
Наступник Дмитро Олександрович
Час на посаді:
1294 — 1304
Попередник Дмитро Олександрович
Наступник Михайло Ярославич

Час на посаді:
1281 — 1285
Попередник Дмитро Олександрович
Наступник Дмитро Олександрович
Час на посаді:
1292 — 1304
Попередник Дмитро Олександрович
Наступник Михайло Ярославович


Батько Олександр Ярославич Невський
Мати Олександра Брячіславовна Полоцька
Дружина Василиса (дочка ростовського князя Дмитро Борисовича)
Діти Борис, Михайло, Юрій

Андрій Олександрович, Андрій Городецький (прибл. 1255 — † 27 липня 1304) — князь Костромський (1276-1293, 1296-1304), Великий князь Володимирський (1281-1283, 1294-1304), князь Новгородський (1281-1285, 1292-1304), князь Городецький (1264-1304)

З роду Рюриковичів, третій син Олександра Невського. За заповітом батька отримав у спадок виділене зі складу Суздальського Городецьке князівство, яке залишалося в його володінні до самої смерті.

За висловом історика Н.М. Карамзіна, "Ніхто з князів Мономахова роду не зробив більше зла Вітчизні, ніж сей недостойний син Невського"​​.

Біографія[ред.ред. код]

У 1281, скориставшись чварами між старшим братом Дмитром Олександровичем та новгородцями, Андрій вирішив виступити проти брата. Він поспішив в Орду і за багаті дари отримав у хана Менгу-Тимура ярлик на велике князювання та татарське військо[1]. Але князь Дмитро Переяславський не захотів поступатися владою, здійснив поїздку в табір Ногая та приніс йому клятву вірності. Ногай, протидіючи Великому хану, підтвердив повноваження Дмитра і дав йому в підкріплення сильний загін.

У 1281 князь Андрій з татарськими загонами хана Менгу-Тимура скоїв набіги на землі Мурома, Володимира, Юр'єва, Суздаля, Переяславля, Ростова та Твері, проте, не зумівши здолати Дмитра Переяславського, на запрошення новгородців відправився княжити в Новгород[1].[2]

Після 1283 відбулося примирення Андрія з братом Дмитром, якому він поступився великим князюванням, після чого вони разом ходили на Новгород, примусивши його підкоритися Володимирському князю (1284). Але в 1285 Андрій знову пішов на Русь з татарським військом. Дмитро вивів полки назустріч, «побіг царевич в Орду», а багато бояр Андрія потрапило в полон.

У 1293 новий золотоординський хан Токта знову направив війська на чолі зі своїм братом Туданом («Дюденем») проти Дмитра. Володимир та Москва були розграбовані, а селища навколо них розорені (окремий загін на чолі з Тохта-Тимуром («Тахтаміром») розграбував тверські землі, що належали союзнику Дмитра - Михайлу Ярославовичу. Андрій утвердився на велике князювання, Дмитро втік у Псков, але незабаром повернувся до Твері, де помер в 1294.

У 1301 Андрій командував з'єднаною дружиною з новгородців та карелів на чолі з валитом в поході на Неву, внаслідок якого в гирлі Неви була взята та зрита шведська кам'яно-дерев'яна фортеця Ландскрона з 8 вежами, побудована шведами за рік до того за сприяння італійських фортифікаторів. У цьому ж році брав участь у Дмитрівському з'їзді руських князів.

Похований у Городці.

Родина[ред.ред. код]

Князь одружився у 1294 на Василісі — дочці ростовського князя Дмитра Борисовича.

Сини:

Всі сини померли ще за життя Андрія Олександровича.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Все монархи мира. Россия. 600 кратких жизнеописаний. Константин Рыжов. М., 1999 р.
  2. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.-Л.: «Издательство Академии Наук СССР», 1950. — 659 с. //«Ізборник». Історія України IX — XVIII
  3. Экземплярский А. В. Великие и удельные князья Северной Руси в татарский период. СПб., 1889, т.1, с.53, примеч.138, с.58; СПб., 1891, т.2, с.268.
  4. ПСРЛ. СПб., 1851, т.5, с.204; Пг., 1915, т.4, ч.1, вып.1, с.253.
  5. Соловьев С. М. История России с древнейших времен. М., 1960, кн.2, т.3/4, с.225-226.
  6. АНДРІЙ III ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Посилання[ред.ред. код]