Андрій Первозванний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій І Первозваний
Андрій І Первозваний
Flag of the Greek Orthodox Church.svg 1-й Єпископ Візантійський
33 — 38
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Ісус Христос
Наступник: Стахій І
1-й Апостол Український
33 — 38
Церква: Християнська Церква
Попередник: Ісус Христос
Наступник: Климент I
 
Ім'я при народженні: Андрій син Іонин
Народження: 17
м.Віфсаїда
Смерть: 77
м.Патри
Батько: Іона
Прийняття священного сану: 30
Хіротонія: 30

Андрій Первозванний (грец. Ανδρέας, лат. Andreas, * 17 — близько м. Патри 77) — один із Христових апостолів, галілеянин з Віфсаїди Галілейської, брат апостола Петра, перший із учнів Ісуса Христа, святий-покровитель України, Росії та Шотландії. День пам'яті — 30 листопада за юліанським календарем.

Євангелія[ред.ред. код]

Апостол Андрій згаданий в списках апостолів у Євангелії від Матвія (Мт.10:2), Марка (Мк.3:18), Луки(Лк.6:14), а також у Діяннях Апостолів (Дїї 1:13). Андрій був рідним братом апостола Петра, рибалка, як і Петро. Апостол народився у Віфсаїді, місті на північному березі Галілейського озера.

З історії покликання апостолів Андрій став першим з покликаних учнів Христа, у зв'язку з чим цього апостола часто називають Первозванним . Згідно Євангелія від Матвія (Мт. 4:18-19) та від Марка (Мк.1:16-18) покликання Андрія та Петра відбулося поблизу Галілейського озера. Апостол Іван у Євангелії від Йоана описує покликання Андрія, що відбулося близько Йордану, відразу після хрещення Ісуса (Ів.1:35-40). Згідно з цим оповіданню апостол Андрій був спочатку учнем Івана Хрестителя та пішов за Ісусом із ще одним, неназваним учнем, хоча вказівка на пору дня у Євангелії від Івана непрямо вказує на свідка цієї події, цього другого учня Івана Хрестителя — апостола Івана (Ів. 1:39). Коли Андрій зустрів свого брата Симона, то привів його до Ісуса. На сторінках Євангелія від Івана Андрій з'являється ще двічі — він веде діалог з Ісусом про хліб і рибу перед дивом насичення п'яти тисяч людей (Ів.6:8-9) і разом з апостолом Пилипом приводить до Ісуса греків, які хотіли Його побачити (Ів. 12:20-22).

Передання про життя апостола[ред.ред. код]

Апостол Андрій, як і його брат апостол Петро ловили рибу на Галілейському озері, коли Ісус Христос покликав їх за собою. Як розповідає євангеліст Іоанн, Андрій був одним із учнів Іоанна Хрестителя і ще раніше свого брата був призваний Ісусом на Йордані. Тому Андрія і назвали Первозванним. Апостол разом зі своїми братом та двома синами були у числі найближчих Христових учнів.

За пізнішими переказами Андрій був апостолом в Константинополі, де він висвятив першого єпископа Стахія.

У Скіфії[ред.ред. код]

Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України. Коли після зішесття Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто землі сучасної України. Про благовіст апостола свідчать такі давні християнські письменники, як Іполіт Римський (III ст), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст) та ін.

У стародавньому літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож Андрія по українських землях:

Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ.

Апостол привіз до Скіфії реліквії, навколо яких торувалась віра. За переказами, у Києві він залишив наперсний хрест, а в інших місцях — обітні. Літопис не має підтвердження в інших історичних пам'ятках, тому деякі вчені схильні вважати її легендою. Але це не завадило вважати Андрія Первозванного основоположником Церкви Христової в Україні.

Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після Унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано:

Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол.

Відомості з апокрифів[ред.ред. код]

Хрещення апостолом Андрієм Скіфії, полянської землі на картині Миколи Ломтєва

Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалось багато століть тому. Святитель Климент Римський (І ст) та автор слов'янської писемності Кирило (Костянтин Філософ) вивчали відомості про перебування апостола в Криму. Монахи Єпіфаній та Іаків, маючи як початкові джерела твори Климента Римського, Євагрія Сицилійського та Єпіфанія Кіпрського, обійшли чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповіді Андрія. Михаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію Святого Андрія:

Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені, що одне і те ж спасительське слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія.

Дочка Всеволода Янка спеціально відвідала Константинополь, щоб зібрати відомості про проповіді апостола. Сучасні вчені дійшли висновку, що Святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.

Під назвою «Діянна Андрія» збереглись грецькою та латинською мовами апокрифічна історія апостолів, відома ще Євсевію. Автором історії був гностик Харін. Крім того збереглись уривки грецькою мовою «Діянна Андрія і Матвія між людожерами», «Діянна Петра і Андрія» і «Мартиролог» (лат. Martyrium). Всі вони надруковані Тішендорфом у «Acta apostolorum apocrypha» (1851), а також у додатку до «Apocalipses apocryphae» (1866). У латинській редакції «Virtutes Andreae», що розповідає про всі мандрівки апостола від Понта до Греції, а також «Passi Andreae» видані у Кельні 1531 року і увійшли також у збірку Абдівса.

Легенди[ред.ред. код]

Як розповідає легенда, записана в селі Головківка:

Святий апостол та його учні, пройшовши спекотними шляхами Дикого поля, наближалися до Холодного Яру. Вийшли вони на найвище місце, з якого, вже й Дніпро-Борисфен виднівся, та й зупинилися відпочити і помилуватись краєвидом цього місця райського. А літо на той час спекотне було, що й річки пересихали. Та не носив із собою Святий Андрій Первозванний баклажки з водою. Було як захчуть люди води попити, то вдарить Андрій Первозванний своїм посохом об землю, з того місця і потече джерело з холодною та смачною водою. До того ж вода у такому джерелі була ще й цілющою, бо Бог давав ту воду святу. Ось і цього разу вдарив Святий апостол посохом і потекла з-під кручі жива вода. Стали люди селитись поряд з джерелом і примічати, що коли поп'є хвора людина води з джерела, то одужує, до життя повертається. З того часу і почали його називати «Живуном».

Реліквії[ред.ред. код]

В Синопі, ще у IX ст, як свідчать письмові джерела, показували кафедру апостола Андрія із чорного каміння.

Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс Андрія. Його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.

В Криму поблизу Фіоленту (Севастополь), на місці, де Андрій влаштував печерну церкву, пізніше виник Балаклавський монастир.

В Російському Пантелеймоновому монастирі на Афоні (Греція) зберігається священна реліквія — стопа Святого апостола. Самі ж мощі були перенесені в Константинополь, у храм святих апостолів. 1208 року хрестоносці забрали їх до Італії, в місто Амальфі, де вони й почивають нині. Голова апостола знаходиться у Римі, кисть правої руки — в Успенському соборі Москви, частинки мощів зберігаються у Шотландії та Андріївському скиті на горі Афон.

Смерть[ред.ред. код]

В кінці своєї подорожі апостол з берегів Понту через Пропонтиду перейшов до Фракії, а потім до Греції. Вірний своєму імені, що грецькою означає «мужність» Андрій прийняв муки ради Христа. У місті Патри він був розіп'ятий при римському імператорі Нероні у 60 році за наказом проконсула Егея (Егеата) на Х-подібному андріївському хресті.

У пам'ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев'яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також зведені церква святого Андрія (1086) та храм Святого Андрія Первозванного на Андріївському узвозі (XVIII ст).

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.

Посилання[ред.ред. код]

Святий Андрій у Catholic Encyclopedia(англ.)