Рудницький Андрій Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Андрій Рудницький)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рудницький.
Рудницький Андрій Маркович
Народження 4 грудня 1928(1928-12-04)
Смерть 26 серпня 2009(2009-08-26) (80 років)
там же
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Найважливіші споруди Перший навчальний корпус НУ ЛП
Членство Національна спілка архітекторів України і Наукове товариство імені Шевченка
Нагороди
Заслужений працівник освіти України

Рудни́цький Андрі́й Ма́ркович (4 грудня 1928, Львів — 26 серпня 2009 там само) — архітектор, професор Львівської політехніки, доктор архітектури, член Української академії архітектури, голова львівської організації Спілки архітекторів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 грудня 1928 у Львові. Батько Марко Рудницький — ветеран УГА, поручник, колишній в'язень табору в Тухолі. Пізніше працював товарознавцем у «Народній торгівлі». Мати — Юліанія з П'ясецьких, закінчила учительську семінарію та курси малярства і килимарства в Осипа Куриласа та сестер Кульчицьких. Від 1947 року працювала в Етнографічному музеї.[1]

Андрій Рудницький навчався у початковій Школі сестер василіянок, пізніше — в українських гімназіях у Львові, Криниці та Відні (під час війни родина кілька разів переїздила). Завершив навчання 1946 року у львівській середній школі № 44. 1946 року поступив на будівельний факультет Львівського політехнічного інституту на спеціальність «Архітектура». Серед викладачів з фаху — Іван Багенський, Адам Курилло, А. Шуберт, О. Луцик. Був головою студентського наукового товариства, відповідальним секретарем ради товариства. 1951 року завершив навчання з відзнакою, отримавши диплом інженера-архітектора. За особистою рекомендацією професора Івана Багенського вступив в аспірантуру при інституті (1951–1954). 1955 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Архітектура районної сільськогосподарської виставки». Від 1954 року — асистент, а з 1957 року — доцент кафедри «Архітектура» Політехнічного інституту (обраний за конкурсом). 1967 року обраний завідувачем кафедри архітектурного проєктування після Івана Багенського. 1971 року кафедру розділено на три спеціалізовані і Рудницький очолив одну з них — Містобудування, якою керував до 1982 року. Паралельно був деканом архітектурного факультету Львівської політехніки (1977—1991). Головував у Львівській організації Спілки архітекторів України (1983—1992). 1989 року в Ленінграді захистив докторську дисертацію на тему «Архітектурно-містобудівельні аспекти проблеми управління міським середовищем». 1991 року отримав звання професора. Член-засновник, а від 1992 року — дійсний член Української академії архітектури. Від того ж року дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, де був головою комісії архітектури та містобудування. 1992 року заснував першу в Україні кафедру реконструкції та реставрації архітектурних комплексів, яку очолював до 2002 року. Від 2002 до 2009 року професор на кафедрі містобудування. 1998 року очолив створену за його участі у Спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів у Політехніці. Паралельно від 1994 року професор на кафедрі архітектури Львівського сільськогосподарського інституту.[2] В різні роки був членом спеціалізованих вчених рад у Києві та Мінську. Член редакційної ради часопису «Галицька брама».[1]

Отримав низку звань, відзнак та нагород. Це зокрема: нагрудний знак Мінвузу СРСР «За відмінні успіхи у роботі», медаль «Ветеран праці», стипендія Президента України «Видатним діячам науки», звання «Заслужений працівник освіти України» (2004), Медаль Наукового товариства в Жешові (2006), відзнаки Львівської міської ради та Львівської облдержадміністрації. У листопаді 2008 року присвоєно звання "Почесний професор Національного університету «Львівська політехніка»".

Похований на 78 полі Личаківського цвинтаря.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Андрій Рудницький автор понад 200 наукових праць, зокрема ряду монографій.

  • Розвиток міст західних областей УРСР та їх соціалістична реконструкція. — 1971.
  • Архітектурна композиція в містобудівництві (нарис теорії). — Львів: ЛСГІ, 1974.
  • Транспорт в планировке городов. — К.: Будівельник, 1976.
  • Управление городской средой. — Львів: Вища школа, 1985 (за монографію нагороджений дипломом Мінвузу України).
  • Управління міським середовищем. — К., 1991.
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів, 2008 (співавтор спільно з Ю. Бірюльовим, Б. Черкесом, М. Бевзом) .

Архітектурні проєкти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Вітаємо з ювілеєм // Галицька брама. — 1998. — № 12 (48). — С. 11.
  2. ↑ Рудницький Андрій Маркович // Львівський державний аграрний університет в іменах: Науково-педагогічний склад у 1946—2006 роках: Біографічно-бібліографічний довідник / За заг. ред. Г. Барабаш. — Львів : Львівський державний аграрний університет, 2006. — С. 272. — ISBN 966-7827-97-6..
  3. ↑ Клименюк Т. М., Черкес Б. С. Життєвий і творчий шлях Романа Миколайовича Липки // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2012. — № 728. — С. 272.
  4. ↑ Федоришина В. Вшанування пам’яті жертв фашизму // газета «Слово правди», 20 вересня 1989. – № 151 (7586).

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудницький_Андрій_Маркович&oldid=37987649