Шкіль Андрій Васильович
| Шкіль Андрій Васильович | ||
 |
||
| Народився | 26 листопада 1963 (48 років) Львів |
|
|---|---|---|
| Громадянство |  Україна |
|
| Діяльність | політик | |
| Партія | УНА-УНСО (до 2005), Батьківщина (з 2005) | |
| Нагороди |
|
|
| Сторінка в інтернеті | Офіційна сторінка | |
Андрі́й Васи́льович Шкіль (26 листопада 1963, Львів) - український політик, народний депутат України.
Зміст |
[ред.] Біографія
Андрій Васильович Шкіль народився 26 листопада 1963 року у м. Львові.
Володіє українською, польською, російською та англійською мовами. Захоплюється тенісом, хокеєм, класичною музикою.
Андрію було дванадцять, коли родина втратила батька. Мати багато працювала, тож йому вже тоді довелося ставати цілком самостійною людиною. В цей час він багато читає. І, як і раніше, любить робити те, що заборонено — приміром, знайомитися з віршами «небажаного» в рамках шкільного курсу російської літератури Єсеніна. В цей же час він захоплюється спортом: у школі займається боротьбою, на зміну якій пізніше прийде дзюдо. Іще одна пристрасть Андрія — кіно. «Львівські кінотеатри були моєю Меккою», — зізнається він.
У 1981 році Шкіль закінчив львівську середню школу № 1. З 1981-го по 1989-ий був студентом Львівського медичного інституту. На якийсь час навчання довелося перервати, адже грошей на життя катастрофічно не вистачало, тож протягом 1983—1984 років він працює вантажником готової продукції виробничого об'єднання «Прогрес». Наступна сторінка в біографії — здобуття другої вищої освіти, журналістської, у Львівському державному університеті ім. І. Я. Франка, одруження у 1992 році з Зоряною Гарбар.
Рік 1991-ий: здобуття Україною незалежності — момент істини, що торкнувся долі кожного, і долі Шкіля зокрема. 19 серпня 1991-го — в день, коли у Москві розпочався путч — Шкіль разом з однодумцями малює у своїй львівській квартирі план захисту Львова від радянських танків. Пізніше з цього наміру самому боронити власну державу, ідею і мету народиться УНСО — Українська народна самооборона.
Втім, ще й до 1991-го Андрій Шкіль втягується у вир політичного життя. Він бере активну участь у творенні Спілки націоналістичної української молоді (СНУМ), яка потім переросте в Українську міжпартійну асамблею (УМА), а ще згодом — в Українську національну асамблею (УНА). Розповідь про десять з лишком років, відданих Шкілем УНА-УНСО, могла б вилитись у цілу епопею. «Я з гордістю пригадую ті часи, коли, запалені жагою творіння, ми без жодної підтримки, під шквальним вогнем обхаювання ішли впевнено до легенди — яскравої і викличної», — напише він.
З УНА-УНСО Андрій Шкіль пройшов усе, що судилось пережити цій «яскравій і викличній легенді» — включно з війною у Придністров`ї, звідки Шкіль повернувся з медаллю «За оборону Придністров`я» (майже за десять років по тому її вилучить у нього під час обшуку СБУ). У той же час початок 90-х років був для нього надзвичайно плідним як для журналіста. У 1991—1995 роках він видає газету «Голос нації», де працює головним редактором, пізніше очолює економічно-політичний журнал. 1999-го року Андрія Шкіля обрано лідером УНА-УНСО.
Після відомих всій Україні подій 9 березня 2001 року Шкіль потрапляє за ґрати. За звинуваченням «в організації масових безпорядків» (саме так СБУ, в чиєму провадженні знаходилась справа, охрестила протестні антикучмівські виступи опозиції). Його тюремні ходіння по муках включають дев`ять місяців одиночного ув`язнення в слідчому ізоляторі СБУ та ще чотири місяці в Лук`янівському СІЗО.
Під час затримання в одному з міліцейських райвідділів Шкіля піддають тортурам — за ґрати він потрапляє вже з надзвичайно тяжкими травмами голови і хребта. Протестуючи проти закритості судового процесу, Шкіль разом з іншими обвинуваченими розпочинає голодування. Без їжі йому вдається протриматись 39 діб, однак цей протест мало не стає для нього останнім — у стані коми Шкіль потрапляє до тюремного шпиталю.
31 березня 2002 року за політв`язня Андрія Шкіля віддають голоси 34150 виборців 121-го Городоцького округу. Перемога Шкіля на тодішніх парламентських виборах супроводжується ще й його значним відривом від суперників — представників партії «За Єдину Україну!» та «Нашої України». Тим часом владу в УНА-УНСО перебирають спеціально заангажовані для цієї місії особи, що призводить до її розламу на багато дрібних відгалужень, а відтак — до повного руйнування. Шкіль-парламентарій входить у 2002-му до опозиційної фракції Блоку Юлії Тимошенко, а через два роки стає членом партії «Батьківщина» і обирається до складу її політради.
На парламентських виборах 2006 року Андрій Шкіль займає тринадцяту позицію у виборчому списку БЮТ і вдруге стає народним депутатом України. З 11.2007 член Комітету у закордонних справах (з 12.2007), голова підкомітету з питань євроінтеґрації та євроатлантичного співробітництва (з 01.2008), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з 12.2007).
У 2010 році став жертводавцем будівництва меморіалу "Борцям за волю України" у с. Зміївка на Херсонщині.[1]
У цей час є Головою підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
Голова Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї НАТО
Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Туніською Республікою
Керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Королівством Малайзія
Керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Федеративною Республікою Бразилія
Керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Хорватія
Керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Французькою Республікою
Керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Панама
[ред.] Відзнаки і нагороди
- Орден «За заслуги» III ст. (26 червня 2006) [2]
- Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, «Знаком пошани» Міністерства оборони України, Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» у номінації «Лицар національної ідеї» та є Президентом міжнародної громадської організації «Фонд україно-європейських ініціатив».
