Андрій Юрійович
| Андрій II Юрійович | |
|---|---|
| Dei gratia duces totius Terrae Russuae, Galiciae et Ladimiriae | |
 |
|
| Андрій II | |
| Правління | 1315 — 1323 |
| Імена | Андрій |
| Титули | князь галицький князь володимирський |
| Дата смерті | 1323 |
| Попередник | Юрій I Львович |
| Діти | Ганна-Буче (Євфимія)[1] |
| Наступник | Володимир Львович |
| Династія | Рюриковичі |
| Батько | Юрій I Львович |
| Мати | Євфимія, дочка Казимира I, князя Куявського (друга дружина Юрія І Львовича) |
Андрі́й II Ю́рійович (рік народження невідомий — † близько 1323) — король Русі, Галицько-Волинський князь (1308 (за іншими даними з 1315)-1323), другий син князя Юрія I Львовича, від якого успадкував королівський титул і невідомої з джерел на ім’я дочки великого князя владимирського та тверського Ярослава Ярославича. Соправитель королівства Русі.
Після смерті свого батька, короля Юрія I Львовича, правив Галицько-Волинською державою разом зі своїм братом Львом II Юрійовичем. Уперше згадується 1315 у грамоті краківського князя Владислава I Локетека. А в грамоті 1316 Андрій Юрійович і Лев називають себе королями Руської землі — Галичини й Волині. Історики (М.Грушевський) припускають, що від батька Андрій дістав Волинь, а Лев — Галицьку землю. У пізньому литовсько-руському літописі (16 ст.) Лева, проте, названо луцьким князем.
Андрій Юрійович і Лев 1316 брали участь у боротьбі краківського і поморського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв’язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов’янські землі від їхніх набігів, і з Литвою. Збереглася грамота Андарія Юрійовича з печаткою, де він титулував себе королем Галіції і Лодомерії. Загинув одночасно з Левом ІІ Юрієвичем (1323 р.), на думку деяких істориків — у боротьбі з монголо-татарами, інших — з литовцями, захищаючи від них Підляшшя. Литовсько-руські літописи 16 століття розповідають, ніби Андрій Юрійович і Лев (названі Володимиром Волинським і Левом Луцьким) загинули у війні з великим князем литовським Гедиміном. Натомість Локетек у листі 1323 до Папи Іоанна XXII писав, що ці князі, котрі були захистом Польщі від татар, нещодавно загинули, ймовірно, у боротьбі з Золотою Ордою.
Після смерті Андрія Юрійовича пряма лінія нащадків Романа II Великого майже припинилася. Деякий час номінально правив Володимир Львович, приблизно до кінця 1324 — початку 1325 років[2]. Потім на галицько-волинський престол було запрошено мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв ім'я Юрія ІІ Болеслава. Таким чином перервалась галицько-волинська династія Романовичів.
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України
- Рад. енциклопедія історії України.- К., 1969.- т.1.
 |
Андрій І Юрійович Галицький на Родоводі? |
|---|
[ред.] Примітки
| Попередник Юрій I |
 |
Король Русі 1315-1323 |
|
Наступник Володимир Львович |
| Попередник Юрій I |
 |
Князь володимирський 1308-1323 |
|
Наступник Юрій II Болеслав |
|
||||||||||||||||||||||||||||
