Андрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій II Юрійович
Dei gratia duces totius Terrae Russuae, Galiciae et Ladimiriae
Andrew II.png
Король Русі
Правління 1315-1323
Попередник Юрій I Львович
Наступник Володимир Львович
Інші титули Князь володимирський
Біографічні дані
Імена Андрій
Дата народження не відомо
Дата смерті 1323
Діти Ганна-Буче (Євфимія)[1]
Династія Рюриковичі
Рід Романовичі
Батько Юрій I Львович
Мати Євфимія Куявська
Мапа Короліства Русі (1245-1349)

Андрі́й II Ю́рійович (невідомо - †близько 1323) — правитель Русі, Галицько-Волинський князь з 1308 або з 1315 до 1323, другий син короля Юрія I і невідомої з джерел на ім’я дочки великого князя владимирського та тверського Ярослава Ярославича. Співправитель королівства Русі.

Після смерті свого батька, короля Юрія I, правив Галицько-Волинською державою разом зі своїм братом Левом II. Уперше згадується 1315 року в грамоті краківського князя Владислава I Локетека. А в грамоті 1316 року Андрій Юрійович і Лев називають себе королями Руської землі — Галичини й Волині. Історики (Михайло Грушевський) припускають, що від батька Андрій отримав Волинь, а Лев — Галицьку землю. У пізньому литовсько-руському літописі 16 століття Лева, проте, названо луцьким князем.

Андрій Юрійович і Лев 1316 року брали участь у боротьбі краківського і поморського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв’язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов’янські землі від їхніх набігів, і з Литвою. Збереглася грамота Андарія Юрійовича з печаткою, де він титулував себе королем Галичини та Володимирії. Загинув одночасно з Левом ІІ Юрієвичем (1323), на думку деяких істориків — у боротьбі з монголо-татарами, інших — з литовцями, захищаючи від них Підляшшя. Литовсько-руські літописи XVI століття розповідають, ніби Андрій Юрійович і Лев (названі Володимиром Волинським і Левом Луцьким) загинули у війні з великим князем литовським Гедиміном. Натомість Локетек у листі 1323 року до Папи Івана XXII писав, що ці князі, що були захистом Польщі від татар, нещодавно загинули, ймовірно, у боротьбі з Золотою Ордою.

Після смерті Андрія Юрійовича пряма лінія нащадків Романа II Великого майже припинилася. Деякий час номінально правив Володимир Львович, приблизно до кінця 1324 — початку 1325 років[2]. Потім на галицько-волинський престол було запрошено мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв ім'я Юрія ІІ Болеслава. Таким чином перервалась галицько-волинська династія Романовичів.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  2. Довідник з історії України
  3. Рад. енциклопедія історії України.- К., 1969.- т.1.

Примітки[ред.ред. код]

Попередник
Юрій I
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1315-1323
разом з Левом II
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Володимир Львович
Попередник
Юрій I
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1308-1323
Alex Volhynia.svg Наступник
Юрій II Болеслав