Андрієнко Василь Миколайович
| Андрієнко Василь Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
6 березня 1961 (63 роки) Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | воєначальник |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук України |
| Заклад | Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, Національний університет цивільного захисту України і Укрінтеренерго |
| Військове звання | генерал-майор |
| Нагороди | |
 | Вступний розділ цієї статті, ймовірно, має бути переписаний відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (січень 2024) |
Андрієнко Василь Миколайович — директор Державного департаменту пожежної безпеки з 28 травня 2010 року, призначений прем'єр-міністром України Миколю Азаровим. Генерал-майор служби цивільного захисту (2010)[1]. Керівник Інституту державного управління у сфері цивільного захисту, кандидат історичних наук, с.н.с., заслужений працівник цивільного захисту України, академік Академії будівництва України, доцент[2].
У 2014—2015 роках був проректором Національного університету — начальником Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України[3]. У 2015 призначений виконуючим обов'язки, а з 2018 р — директором ДПЗД «Укрінтеренерго»[4].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в селі Руська Поляна на Черкащині 6 березня 1961 року.[5]
 | Цей розділ потребує доповнення. (січень 2013) |
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Кандидатська дисертація на тему «Періодика української військової еміграції в Європі як джерело вивчення історії національних збройних формувань (1914—1939 рр.)») (2006 р.).[6]
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «За бездоганну службу» III ст. (22 жовтня 2003) — за самовіддану працю, вагомий особистий внесок у підвищення екологічної і техногенної безпеки, високий професіоналізм та з нагоди Дня рятівника[7]
- Заслужений працівник цивільного захисту України (17 вересня 2012) — за особисту мужність, виявлену під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, зразкове виконання службового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня рятівника[8] — перший указ Президента щодо присвоєння почесного звання «Заслужений працівник цивільного захисту України».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України № 843/2010 від 20 серпня 2010 року «Про присвоєння спеціальних звань». Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 17 вересня 2012.
- ↑ Сайт Інституту державного управління у сфері цивільного захисту. Архів оригіналу за 14 березня 2013. Процитовано 4 січня 2013.
- ↑ В АПБ представили тимчасово виконуючого обов’язки ректора | Новини | Науково-освітній портал ВУЗів Державної служби України з надзвичайних ситуацій. edu-mns.org.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] — Укрінтеренерго
- ↑ «Сільська школа із давніми пожежними традиціями залучилася до тижня безпечної життєдіяльності» Газета «Черкаська Вежа», 31.10.2012. Архів оригіналу за 02.12.2013. Процитовано 04.01.2013.
- ↑ Андрієнко Василь Миколайович. Періодика української військової еміграції в Європі як джерело вивчення історії національних збройних формувань (1914–1939 рр.) : Дис… канд. наук: 20.02.22 — 2006. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 січня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 1206/2003 від 22 жовтня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 17 вересня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 545/2012 від 17 вересня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України»
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
