Андріївка (Прилуцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Андріївка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Громада Ічнянська міська громада
Основні дані
Засноване 1600
Населення 314
Площа 2,238 км²
Поштовий індекс 16722
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°54′02″ пн. ш. 32°10′47″ сх. д. / 50.90056° пн. ш. 32.17972° сх. д. / 50.90056; 32.17972Координати: 50°54′02″ пн. ш. 32°10′47″ сх. д. / 50.90056° пн. ш. 32.17972° сх. д. / 50.90056; 32.17972
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Водойми р. Удай
Місцева влада
Адреса ради 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1
Карта
Андріївка. Карта розташування: Україна
Андріївка
Андріївка
Андріївка. Карта розташування: Чернігівська область
Андріївка
Андріївка
Мапа
Мапа

Андрі́ївка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської громади. Населення становить 511 осіб[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Андріївка знаходиться на північному заході району, на лівому березі річки Удай, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Томашівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Заудайка, на протилежному березі - село Бакаївка. Русло річки сильно заболочене. До села примикає кілька лісових масивів (сосна).

Відстань від Чернігова — близько 100 км(автошляхами — 143 км[2]), до Ічні — 15 км (автошляхами — 20[2]). Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 17 км.

Площа села близько 2,2 км²[1]. Висота над рівнем моря — 124 м[3].

Історія[ред. | ред. код]

Андріївка заснована в другій половині XVII сторіччя.

У 1784-1791 роках у селі була Троїцька церква[4]

Є на мапі 1787 року.[5]

Пам"ятний знак 157 воїнам-одно- сельчанам, Андріївка, біля медпункту
Пам"ятний знак 157 воїнам-одно- сельчанам,Андріївка, біля медпункту

1866 року у козацькому селі Ніжинського повіту Чернігівської губернії мешкала 521 особа (273 чоловічої статі та 248 — жіночої), налічувалось 67 дворових господарств, існувала православна церква[6].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Монастирищенської волості мешкала 631 особа, налічувалось 117 дворових господарств, існувала православна церква та постоялий будинок[7].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1067 осіб (521 чоловічої статі та 546 — жіночої), з яких всі — православної віри[8].

423 жителі Андріївки брали участь у Другій світовій війні, 125 з них — загинули, 210 — нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь воїнів-односельців, полеглих у боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини, у селі споруджено обеліск Слави.

У повоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Леніна, за яким було закріплено 1999 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 1735 га орної землі. Господарство вирощувало зернові та овочеві культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

На початку 1970-х населення села становило 716 осіб. Нині в селі живе 511 мешканців[1].

На території села працюють дев'ятирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт, магазини.

До 2017 року центр Андріївської сільської ради, до якої входили також села Селихів і Томашівка.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 99,61%
російська 0,39%

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з лютого 2019]
  2. а б Маршрут від Чернігова до Андріївки.[недоступне посилання] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  3. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Андріївка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  4. Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 516, 550 (PDF) (укр.). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 10 грудня 2021.
  5. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  6. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2573)
  7. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  8. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-260. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]