Леопард андський

Леопард андський, або андська кішка (лат. Leopardus jacobitus або Oreailurus jacobita) — хижий ссавець з роду Леопард (Leopardus) родини котових (Felidae).

Мешкає у Південній Америці. Через її мешкання у важкодоступних регіонах Анд наукові відомості про неї досить нечисленні. Так, наприклад, перші відеокадри цього виду з'явилися лише після 2000 року.

Зовнішність

Андська кішка зовні сильно нагадує пампасову кішку, що мешкає в тому ж регіоні. У чому полягають відмінності обох видів, до цих пір є об'єктом наукових досліджень, у розпорядженні яких є лише лічені екземпляри з музеїв. Довжина цієї кішки складає близько 70 см, довжина хвоста — 45 см, вага коливається в межах від 4 до 7 кг. Хутро дуже густе та м'яке, близько 40 мм на спині й 35 мм на рівномірно-пухнастому хвості. Хутро бліде, сріблясто-сіре, плямисте і смугасте з чорнуватим або коричневим маркуванням. Живіт білий, з темними плямами. Хвіст довгий і пухнастий із смужками близько семи темних кілець. На ногах дві чи три чорні смуги. Череп цієї гірської кішки свідчить про те що, передня камера вушної раковини дещо більша, ніж задня.

Розповсюдження

Андська кішка є найрідкіснішим видом котячих в Південній Америці. Найчастіше вона зустрічається в Андах, де її ареал розповсюдження тягнеться від південного Перу через південний захід Болівії до північного заходу Аргентини. Більшість зразків у музейних колекціях були отримані на висотах вище 3000 метрів, а в Перу одна була зібрана на 5100 метрах у безплідному просторі скель з розсіяними скупченнями трав та дрібних чагарників. У 1943 році Осґуд зазначив, що ареал кішки приблизно збігається з чінчіловим, і дійсно, поки чінчіла не була майже винищена задля хутра, це, ймовірно, було правдою.

Одну андську кішку спостерігали на гірських Альтіплано, на висоті 4250 метрів в Камбрес Калчаквес (англ. Cumbres Calchaquies), провінції Тукуман, Аргентина. Кіт був помічений на скелястому пагорбі на місцевості всіяній численними постійними і тимчасовими озерами. Клімат в цій області дуже холодний, з мінімальною щоденною температурою часто на рівні або нижче 0˚С. Посушливі й відкриті усім вітрам Альтіплано отримують небагато дощу, велика частина вологи випадає у вигляді снігу протягом літа. Рослинність складається з морозостійких трав, що сте́ляться килимком і квітнуть всього кілька хвилин та дещо розкиданих чагарників.

Живлення

Хоча немає ніякої інформації про звичний для андської кішки раціон, вона, ймовірно, їсть будь-яких малих ссавців, птахів, ящірок, яких може зловити. У Альтіплано є дивна різноманітність потенційних жертв, включаючи кроликів, гірських віскачів, волохатих броненосців (Chaetophractus), а також кількох видів гризунів. Різноманітні птахи, що гніздуються на землі, такі як бекаси, земляні підкоришники (Upucerthia), і кілька видів качок, гусей і болотних птахів також часті на Альтіплано.

Вченим, яким пощастило побачити невловиму гірську кішку в Аргентині, вдалося слідувати за нею на близькій відстані (20 - 30 метрів) протягом двох годин. За цей час кішка спустилася до озера, щоб попити. Зграя качок на озері слідкувала за її рухами. Пізніше, сіра лисиця, що проходить мимо, побачила кішку і відразу ж утекла, наїжачившись і, дивлячись через плече на кішку під час бігу, лисиця, очевидно, вважає кішку потенційним хижаком, хоча кішка не виявляла інтересу до переслідування.

У подальшому кілька разів вдавалося спостерігати як андська кішка вбивала гірську віскачу.

Статус захисту

Практично єдиним доказом, що андська кішка не вимерла, походить від періодичної появи свіжих шкур на хутряних ринків Буенос-Айреса. Вид, однак, дуже рідкісний. Існуюче населення, ймовірно, ізольоване одне від одного, оскільки їх гірські районі проживання розділені глибокими, населеними людьми долинами, що виступають в якості бар'єрів для високогірних видів. Незважаючи на рідкісність, на Андську гірську кішку як і раніше незаконно полюють заради її красивого хутра. Втрата навіть кількох осіб з уже невеликої чисельності населення може бути катастрофічною, і цей вид, ймовірно, у великій небезпеці зникнення.

Андські кішки вказані у Вашингтонській конвенції по захисту видів. Вона забороняє всяку торгівлю продуктами, виготовлених з андських кішок. Це включає і продаж вже використаних продуктів.

Систематика

У багатьох наукових працях андська кішка виділяється в окремий рід Oreailurus. Новіші систематики, як наприклад у Уїлсона і Рідера (2005), відносять її до тигрових кішок (Leopardus).

Джерела

• Melvin E. Sunquist, Fiona Sunquist Wild cats of the world. — University of Chicago Press, 2002. — С. 113. — ISBN 0226779998