Анежка Грузова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Файл:Hilsner.jpg
Вбивство Анежки Грузової. літографія
Символічна могила Анежки Грузової біля Польни (фото 2007 року)
Месце, де була вбита Анежка Грузова


Анежка Грузова (чеська: Anežka Hrůzová), (нар. 16 квітня 1879 р.село Вєжнічка, Богемія сучасна Чехія)- †29 березня 1899 р) .- дев'ятнадцятирічна чеська християнська дівчина (чеськ. Anežka Hrůzová), католичка, що жила в селі Вєжнічка ( Věžnička), в трьох кілометрах від міста Польна ( Polná), жертва резонансного ритуального вбивства.

Житєпис[ред.ред. код]

Біографія[ред.ред. код]

Анежка Грузова працювала в місті швачкою і щодня ходила туди на роботу. 29 березня 1899 а в другій половині дня вона пішла з роботи, а додому не повернулася.[1] Через три дні, 1 квітня, її тіло виявили в лісі - з перерізаною веною на шиї і з роздертим одягом; поруч було багато слідів крові, вони були на каменях, на залишках її одягу, а на шиї була мотузка, якою ймовірно користувалися для того аби стимулювати процес забору крові, шляхом удушення. Ознак згвалтування не виявили- не було розриву дівочої пліви. На голові вбитої був знак від удару палицею чи каменем. Причиною смерті Анежки було знекровлення. Тіло було знайдено на Велику Суботу, 1 квітня, зранку, його знайшли школярі. Того року, на цю суботу, був жидівський Песах.[2]

Похорон Анежки відбувся 4 квітня 1899 року на церковному кладовищі в Польна\ Польні, при великій участі громадськості.

Розслідування[ред.ред. код]

Підозра поліції в першу чергу впало на чотирьох осіб, яких бачили в той день в околицях цього лісу. Серед них був Леопольд Хілснер - 23-річний жид, безробітний, який усе життя займався бродяжництвом. Останнім часом його часто бачили в тому лісі. Обшук у його будинку нічого не виявив. Сам він спочатку стверджував, що покинув те місце задовго до того часу, коли могло бути скоєно вбивство, але не міг надати надійного алібі. Тому Хілснера заарештували.

Він спочатку заперечував будь-яку причетність до злочину. Доказом проти нього було виявлене на його штанях пляма, яка, за висновком хіміків-експертів, була з крові; в момент затримання його одяг був вологим, ймовірно він намагався його відіпрати. Один свідок заявив, що бачив його в цьому місці в той самий день в компанії з двома незнайомими жидами. Інший свідок повідомив, що бачив його 29 березня шедшим звідти, причому він виглядав схвильованим. Як окружний прокурор, так і адвокат доктор права Карел Вах, (пізніше мер Праги і президент Конституційного Суду.) що представляв інтереси сім'ї Грузових, в один голос заявили про ритуальне вбивство. Бо смерть була через знекровлення і кількість запеченої крові, яка була знайдена на землі біля тіла не відповідала тому, щоб вона могла спричинити смерть через знекровлення. Тобто тому що був умисний відбір крові.[3]

Судовий розгляд[ред.ред. код]

Суд відбувався 12 - 16 вересня в місті Кутна-Гора Судом було визнано, що Хілснер був занадто слабкий фізично, щоб вчинити такий злочин самостійно. Таким чином, його судили за співучасть у вбивстві. Очоллив захист професор Томаш Масарик (майбутній президент міжвоєнної Чехословаччини). Він звернувся до Верховного суду (касаційної інстанції) з проханням перенести судовий процес в місто Санд, “щоб уникнути залякування присяжних” і “впливу політичної агітації” (під якою мабуть розумілося обурення місцевих жителів). Його звернення було задоволеним. Пізніше його за це розкритикували чеські засоби масової інформації.

20 вересня 1899 року, через кілька днів після першого судового засідання і місті Санд, співкамерники налякали Хілснера вказавши для чого працювали у дворі в'язниці столяри - вони сказали, що ті споруджують для нього шибеницю. На суді Хілснер показав на Йошуа Ербманна і Соломона Вассерманна, що ті допомагали йому вбивати Анежку Грузову. 29 вересня він заявив, що його свідчення хибні. 7 жовтня він знову підтвердив свідчення про тих двох помічників, але 20 листопада знову відмовився від них. Йошуа Ербманна і Соломона Вассерманн виявилися алібі: одного з них в той день бачили в богодільнях у Моравії, а інший був у в'язниці (мав довідку з вязниці.

Тим часом Хілснер був звинувачений в іншому вбивстві. Служниця Марія Клімова пропала ще 17 липня 1898, а 27 жовтня 1899 року, в тому ж лісі, де була вбита Анежка Грузова, були знайдені останки жінки, які з високою ймовірністю належали Марії Клімовій. Тіло так погано збереглося, що неможливо було точно визначити причину смерті. І з 25 жовтня по 14 листопада 1900 а його судили в Санді за два вбивства. На цьому суді свідки давали більш чіткі свідчення. Ті, хто на першому процесі згадував про ніж, який бачили у Хілснера, тепер впевнено заявляли, що це був ніж, використовуваний жидівськими різниками для кашерного забою тварин. Зовнішність незнайомих жидів, в компанії яких бачили Хілснера, описувалася з більшими й більшими подробицями. Коли на другому судовому засіданні свідкам пред'явили свідчення, зроблені ними на першому засіданні, ті сказали, що або вони були в сум'ятті, або їх свідчення були невірно записані (могли бути і переписаними).

Вирок і два помилування імператора[ред.ред. код]

Вердикт суду проголосив винність Хілснера у вбивстві Анежки Грузової і Марії Климової. 14 листопада 1900 і він був засуджений до смертної кари за участь у вбивстві двох дівчат, однак суд не знайшов віросповідного мотиву для ритуального вбивства,, але знайшов (невідомо з чого) сексуальний мотив (хоча згідно з медичними рапортами до суду, не було виявлено у підсудного Хілснера сексуальних девіацій) і не було згвалтування вбитої Анежки. Невдовзі смертний вирок, указом імператора, був замінений на довічне ув'язнення. Незадовго до кінця Першої світової війни, 24 березня 1918 а, Хілснер був помилуваний указом австрійського імператора Карла I, “через погане здоров'я ув'язненого”. Але він ніколи не був реабілітованим.

Хілснер отримав право жити у великих містах імперії, у Мезірічі, Празі та Відні, де в 20-і роки, жив як рознощик під псевдонімом Хеллер. Фінансово його підтримувала віденська жидівска громада і президент Чехії Масарик. Франц Келер в 1919 році відзняв повнометражний художній фільм “Der Fall Hilsner — Hilsner “Case”, в ролі котрого знімався сам Хілснер.[4]

Наслідки[ред.ред. код]

Хілснер провів залишок свого життя в Велкому Мезиржичі, Празі і Відні; помер 9 січня 1928 року в Відні у віці 52 років в лікарні Ротшильда (ймовірно від раку прямої кишки).

“Милосердний” імператор Карл І втратив корону, а його імперія зникла з політичної карти світу.

Кальвініст Томаш Масарик помер у 1937 році, за рік до краху наголовнішого його витвору Першої Чехословацкої Республіки.

Станом на кінець 1913 року, після винесення смертного вироку Хілснеру, повідомленя з Чехії про можливі там ритуальні вбивства більше не надходили.

Критика і заперечення[ред.ред. код]

Практика іудаїзму відносно крові і жертвопринесень[ред.ред. код]

Описи тортур і людських жертвопринесень в передбачуваних ритуальних вбивствах суперечать багатьом фактичним положенням іудаїзму. Насамперед , заборона на вбивство міститься в десяти заповідях Тори. Крім того, використання крові ( людської чи будь-який інший ) в приготуванні їжі суворо заборонено кашрутом . Кров і будь-які інші виділення людського організму є ритуально нечистими ( Лев.15 ) . Кров убитих тварин не може вживатися в їжу , вона повинна бути виведена з тіла тварини і похована ( Лев.17 :12 -13) . Згідно Книзі Левіт , кров жертовної тварини (але не людину ) може бути використана лише на жертовнику Єрусалимського храму ( який до часу приписуваних подій вже не існував сотні років).

У той час як жертвопринесення тварин дійсно практикувалися в стародавньому іудаїзмі , Танах ( Старий Завіт ) і Галаха зображують людські жертвоприношення як одне з зол , що відокремлюють язичників Ханаана від євреїв ( Втор.12 : 31 , 2Цар.16 : 3 ) . Євреїв заборонялося брати участь у цих ритуалах ( Ісх.34 : 15 , Лев.20 : 2 , Втор.18 : 12 , Іер.7 : 31 ) . Фактично, вимога ритуальної чистоти забороняло навіть знаходження священиків ( Коенів ) в одній кімнаті з людським трупом ( Лев.21 : 11 ) . Нащадкам Коенів, згідно з релігійними канонами, Галаха забороняє навіть заходити на цвинтар.


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. MUDROVÁ, Ivana. Kam značky nevedou III. a další podivuhodné cesty. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2007. ISBN 978-80-7106-891-4. Kapitola Hilsneriáda a jiné židovské příběhy, s. 147-155
  2. MUDROVÁ, Ivana. Kam značky nevedou III. a další podivuhodné cesty. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2007. ISBN 978-80-7106-891-4. Kapitola Hilsneriáda a jiné židovské příběhy, s. 147-155
  3. MUDROVÁ, Ivana. Kam značky nevedou III. a další podivuhodné cesty. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2007. ISBN 978-80-7106-891-4. Kapitola Hilsneriáda a jiné židovské příběhy, s. 147-155
  4. [[1]]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]

  • Дело Хилснера (нем., чеш., англ.)
  • Памятники еврейской культуры. Чешская республика — «Экспозиция Леопольда Хилснера», стр.11.
  • Ян Прчал. Биографический словарь. Польна, издательство Линда, 2002, ISBN 80-38-8985-0. Раздел: «Леопольд Хилснер», стр. 45-46 (чеш.).
  • Ерхи Ковтун. Тайное убийство. Случай Леопольда Хилснера. Издательство Сефер, 1994, ISBN 80-900895-9-3 (чеш.).
  • Ерхи Ковтун. К столетию дела Леопольда Хилснера] — статья (чеш.)).
  • Богумил Черни. Дело Хилснера. (К столетию писекского процесса.) — Убийство в Польне. Польна, издательство Линда, 1999, ISBN 80-238-6060-7. Раздел: «Главный свидетель выступает с ложным обвинением» (чеш.)
  • Филип Плашир. История собора девы Марии в Польне. Польна, издательство Линда, 2007. Раздел: «История в датах», стр. 57 (чеш.).
  • Еврейский музей в Праге. Убийство в Польне. Выставка к столетию дела Хилснера. (англ.) (чеш.)
  • Памяти Леопольда Хилснера (нем.).