Анексія Криму Росією 2014 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тимчасово окуповані території України

Анексія Криму та Севастополя Росією — військова агресія Росії[1], спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 року. Насильницька анексія Криму не визнається українською державою[2], не визнається Генеральною асамблеєю ООН[3], ПАРЄ[4][5][6], ПА ОБСЄ[1], а також суперечить рішенню Венеціанської комісії, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією.

У серпні призначений російськими військами т.зв. «керівник Криму» Сергій Аксьонов промовився, що ініціатором анексії Криму був особисто Путін[7]

Передісторія[ред.ред. код]

Крим у складі Росії[ред.ред. код]

Кримський півострів був завойований Росією в ході російсько-турецької війни 1768–1774 років, що закінчилася Кючук-Кайнарджийським мирний договором, згідно якого Кримське ханство отримало незалежність від Османської імперії. Будучи номінально незалежним, фактично Кримське ханство потрапляло у все більшу залежність від Російської імперії і в 1783 році було анексовано згідно маніфесту Катерини ІІ та проголошено частиною Таврійської області. З цього моменту Кримський півострів поступово починають заселяти росіяни, витісняючи його корінних мешканців, насамперед кримських татар.

З 1783 Кримський півострів належав Російській імперії, а невдовзі після її розпаду — Радянському Союзу. Винятком стали лише 1917–1918 роки. Так, з розпадом Російської імперії в 1917 на території півострову виникла Кримська Народна Республіка, яка, однак, вже у січні 1918 зазнала більшовицької навали. У квітні 1918 Крим був відвойований військами армії УНР, проте внаслідок ультиматуму з боку Німеччини опинився під владою німецького командування. З відходом німецьких військ, в 1919 Крим знову опиняється під владою більшовиків, в 1920 — під владою Армії Денікіна, а з 1921 — остаточно під владою більшовиків, які проголошують Кримську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку у складі РРФСР. Росія втрачала Крим також в 19411944 роках, коли німцям в ході Другої Світової війни вдалося майже на 3 роки відвоювати півострів. З відвоюванням Криму 1944 році, московська влада депортує кримсько-татарське населення, після чого в 1945 році скасовує статус автономної республіки. Надалі Крим входить до складу РРФСР як Кримська область, з якої в 1948 році було виведено Севастополь, що надалі отримує статус міста державного підпорядкування.

Крим у складі України[ред.ред. код]

До України (тоді — УРСР) Кримський півострів був приєднаний у 1954 році згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР. Одночасно з Кримською областю до складу УРСР увійшов також і Севастополь, що було закріплено в Конституції УРСР 1978 року. 22 березня 1991 року за результатами Кримського референдуму Криму було повернено статус автономної республіки[8], тоді як Севастополь зберігав статус міста центрального підпорядкування. Невдовзі після проголошенням Незалежності України, 4 вересня 1991 Верховна Рада Автономної республіки Крим «прагнучи створити правову демократичну державу у складі України» проголосила суверенітет. Проте мешканці кримського півострову брали участь у Всеукраїнському референдумі 1991‎, на території автономії Акт проголошення незалежності України підтвердили 54,19% громадян, в Севастополі — 57,07%.

5 травня 1992 році Кримська влада здійснила першу спробу відділення від України, прийнявши «Акт про проголошення державної незалежності Республіки Крим» в межах усього Кримського півострова та призначивши проведення референдуму[9]. 13 травня 1992 року цей акт був визнаний Верховною радою України таким, що суперечить Конституції України[10], і 21 травня цей акт було скасовано і Верховною радою Криму[11].

Наступна спроба відділення від України була здійснена у 1994 році, коли Парламент Криму прийняв постанову «Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим», що повертала в дію Конституцію Криму в редакції від 6 травня 1992 року, згідно з якою, зокрема, «Республіка Крим входить у державу Україна і визначає з нею свої стосунки на основі Договору і угод», а також «самостійно вступає у стосунки з іншими державами та організаціями»[12]. Ця постанова була скасована Верховною радою України 18 травня 1995 року[13].

Сепаратистські настрої в Криму спостерігалися і протягом 2000-х років. На імовірність конфлікту в Криму, що вийде за межі регіонального, вказували деякі вчені[14].[15]. Втім після приходу до влади Януковича українські політологи відзначали послаблення сепаратистського руху[16].

Сепаратистські настрої відновилися у Криму під час акцій протесту в Києві у грудні 2013-лютому 2014. Зокрема, 4 лютого 2014 Президія Верховної Ради Криму прийняла рішення розглянути парламентом автономії питання зміни Конституції Криму та просити у Росії гарантій прав для жителів півострова[17]

Результати соціальних опитувань[ред.ред. код]

За даними соцопитування, проведеного з 8 до 18 лютого 2014 року Київським міжнародним інститутом соціології, 41 відсоток жителів Криму бажають входження автономії до складу Росії[18]. 6 березня 2014 р. на сайті телеканалу АТR був проведений інтернет-референдум, під час якого можна було висловити свою думку щодо приєднання Криму до РФ. Більшість людей, які взяли участь у голосування, висловилась проти. [19] Але вже 7 березня російські військові у Криму відключили від інтернету перший кримськотатарський телеканал АТR. У той же час, проведене у 2013 році опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки показало, що 56% росіян вважають Крим російською землею[20].

Хроніка окупації[ред.ред. код]

Вторгнення російських бойовиків[ред.ред. код]

Після усунення від влади президента України Віктора Януковича сепаратистські настрої в Криму вибухнули з новою силою. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг на якому було прийнято рішення не перераховувати у Київ податки, а міським головою проголошено громадянина Росії О. Чалого[21]. 25 лютого акції сепаратистів були проведені перед Кримським парламентом[22]. В ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму захопили невідомі бойовики і вивісили над ними прапор РФ[23]. Захоплення будівлі невідомими, однак, не завадило зібратися депутатам Верховної ради і ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму[24] Того ж дня було захоплено аеропорт «Бельбек» у Севастополі, зупинено паромну переправу в Керчі.

1 березня самопроголошений[25][26] «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов[27] звернувся до Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму.[28] У відповідь того ж дня Президент РФ Російський президент відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 1 березня 2014 р. об 17:20 проголосували за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема.[28]

Починаючи з 1 березня російські війська починають масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об'єктів. 2 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Росії військовою аґресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах[1].

Проголошення незалежності Криму та референдум[ред.ред. код]

11 березня 2014 року Верховна Рада автономної республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з якою у разі рішення народів Криму в результаті референдуму увійти до складу Російської Федерації, Крим буде оголошений суверенною республікою і саме в такому статусі звернеться до Російської Федерації з пропозицією про прийняття на основі відповідного міждержавного договору до складу Російської Федерації як нового суб'єкта Російської Федерації[29][30][31].

16 березня 2014 року за рішенням Кримського парламенту був проведений референдум щодо статусу Криму[32][33]. Призначення референдуму відбулося всупереч українському законодавству[34][35], що не передбачає місцевих референдумів, а для питань щодо зміни кордонів України вимагає всеукраїнський референдум. Попри указ виконувача обов'язків Президента України О. Турчинова[36], про призупинення рішення кримського парламенту, а також попри рішення Конституційного Суду України, що визнав[37] оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, а також позицію Ради безпеки ООН[38] референдум було проведено. Так званими «міжнародними спостерігачами», яких РФ та кримські сепаратисти допустили на півострів для роботи на «референдумі», були представники ультраправих, неонацистських та комуністичних європейських партій та особи з фашистськими та неосталіністськими поглядами[39]

В умовах бойкотування референдуму кримсько-татарським народом[40], присутності великої кількості озброєних російських військовослужбовців[41], а також фальсифікацій[42], референдум в АРК буцімто зібрав понад 1,2 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 83,10% загальній кількості виборців), з яких нібито 96,77% засвідчили вибір «за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації»[43].

Проголошення анексії Криму Росією[ред.ред. код]

Путін, Аксьонов, Константинов і Чалий підписують анексію Криму

18 березня 2014 року о 16:00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент Росії В.В. Путін, прем'єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим С.В. Аксьонов, голова новоствореної «Державної Ради» самопроголошеної Республіки Крим В.А. Константинов, та представник сепаратиського керівництва м. Севастополь — громадянин РФ О.М. Чалий підписали так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії».

20 березня договір був ратифікуваний Державною думою Російської Федерації [44] (майже одноголосно — проти виступив лише Ілля Пономарьов, чотири депутати не голосували)[45], а 21 березня - Радою Федерації, і набрав чинності[46]. 11 квітня відповідні зміни були внесені до конституції Росії[47].

З нагоди анексії Криму Росією прокотилася хвиля урочистих заходів, була запроваджена медаль Міністерства оборони Росії «За возвращение Крыма»[48].

Наслідки анексії. Факти та аналітика[ред.ред. код]

Заступник міністра закордонних справ України Данило Лубківський:

« У Крим Росія занесла цензуру, як хворобу, нетерпимість до меншин, обмеження свободи слова, несправедливе правосуддя, адміністративний тиск та залякування інакодумців[49]  »

Можливі політичні наслідки[ред.ред. код]

Військова аґресія вважається міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, анексія Криму є порушенням низки міжнародних договорів[50]. Зокрема порушені:

  • Гельсінкський заключний акт 1975 року, про непорушність кордонів у Європі[51];
  • Будапештський меморандум 1994 року про гарантії безпеки Україні;
  • Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 р.[52];
  • Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифіковано 20.04.2004)[53].

За словами російського опозиційного політика Бориса Нємцова, захоплення Криму стане прикладом для російських сепаратистів, при падінні ціни на нафту для фінансово сильних регіонів, які цілком можуть прожити без федерального центру, приклад Криму стане надихаючим[54].

Впливовий український журналіст та аналітик Віталій Портников проводить паралель анексії Криму з анексією у 1940 році Литви, Латвії та Естонії, і звертає увагу, що саме незаконна анексія Балтійських держав врешті-решт призвела у 1990-1991 роках до розпаду СРСР[55].

Можливі економічні наслідки[ред.ред. код]

Внаслідок агресії Росії у Криму припинила діяльність Велика Вісімка (G8) — членство Росії у ній тимчасово призупинене. Цей міжнародний клуб високорозвинених економік світу знову працює у форматі G7.[56]

Очікуються економічні санкції до Росії, зокрема:

  1. поступове витіснення Росії з енергетичних ринків (головних чином європейських)[54].
  2. припинення переговорів про економічне співробітництво з Росією[57]

США та Євросоюз ввели у дію трирівневий план санкцій щодо Росії.[58][59]

Економічні наслідки для Криму[ред.ред. код]

В результаті анексії Росією в березні 2014 року зірвано курортний і посівний сезон в Криму.[60][61]

В квітні на території призупинила діяльність вся банківська система АРК, виникають постійні проблеми з паливом, ростом цін та курсом долара США, припинено виплати матерям при народженні дітей.[62]

В Ялті, Сімферополі і Севастополі припинили діяльність заклади швидкого харчування McDonald's.[63]

Холдинг MTI, крупний дистриб'ютор комп'ютерної і оргтехніки, та володіє сіткою магазинів взуття та одягу в Україні, закриває магазини брендового одягу Intertop в Криму.[64]

Аеропорт Бельбек, розташований біля Севастополя не буде приймати міжнародні рейси, а буде обслуговувати виключно чартерні і бізнес-авіарейси.[65]

267 відділень Приватбанку[66] та 32 відділення Банку «Райффайзен» припинили свою роботу.[67]

В середині травня 2014 року в Криму були зупинені всі вітрові (потужність — 63 МВт) та сонячні електростанції (267 МВт)[68].

Відтік населення з Криму[ред.ред. код]

Станом на 07.05.2014 з Криму на материкову Україну виїхали (не враховуючи військових) 7723 осіб [69] Це також визнали і міжнародні інституції, зокрема, Агентство ООН у справах біженців, яке оцінило кількість внутрішньо переселених осіб у 10 тисяч, більшість з яких — кримських татари, а третина — діти[70].

Реакція ринків[ред.ред. код]

Приєднання Криму за перший місяць, березень 2014, коштувало російському ринку 179 млрд доларів. Ця цифра складається з відтоку капіталу в 33,5 млрд доларів, падіння капіталізації російських компаній на 82,7 млрд доларів на московській біржі і на 62,8 млрд доларів — у Лондоні.[71]

У 33,5 млрд доларів оцінює відтік капіталу з Росії за березень Центр розвитку НДУ «Вища школа економіки» (25,4 млрд доларів, витрачених в березні Банком Росії на підтримку курсу рубля, плюс позитивне сальдо рахунку поточних операцій в 8,1 млрд доларів). Більший відтік капіталу з Росії був тільки в жовтні та грудні кризового 2008 року — 54 млрд доларів і 45 млрд доларів відповідно.

Ще 82,7 млрд доларів втратив російський ринок акцій. Саме на стільки за перші два тижні березня знизилася капіталізація компаній, папери яких входять в індекс ММВБ (індекс знизився на 14,35%), підрахували експерти УК «Альфа-Капітал».

Індекс RDX, в який входять на Лондонській біржі розписки російських компаній, просів за цей же час майже на 13%, що в перекладі на гроші означає втрату в 62,8 млрд доларів, випливає з розрахунків «Альфа-Капіталу».

Доля Кримськотатарського народу[ред.ред. код]

Кримськотатарський народ послідовно виступав за збереження територіальної цілісності України і проти анексії Криму Росією. Кримськотатарська діаспора, а також Кримські татари заявили про невизнання російської окупації Криму[72][73]. У відповідь Росія заборонила в'їзд кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в (рос.) «Принята Бакинская декларация Парламентской Ассамблеи ОБСЕ». Інтерфакс. 2014-07-02. 
  2. Україна ніколи не визнає анексію Криму Росією — Яценюк
  3. «Генассамблея ООН приняла резолюцию в поддержку территориальной целостности Украины». // ИТАР-ТАСС. 2014-03-27. 
  4. ПАСЕ осудила Россию за присоединение Крыма. Интерфакс, 09.04.2014
  5. «ПАСЕ приняла резолюцию с осуждением аннексии Крыма Россией». www.unian.net. 2014-04-09. 
  6. «ПАСЕ: Россия должна вывести войска из Крыма». rbc.ru. 2014-04-09. 
  7. Крымский «Гоблин» проговорился // Олесь Черемшина. Радио «Свобода», 04.08.2014 г. в 06:52
  8. Первый советский плебисцит — всекрымский референдум 1991 года. Справка
  9. ПОСТАНОВЛЕНИЕ ВЕРХОВНОГО СОВЕТА КРЫМА Об Акте О провозглашении государственной самостоятельности Республики Крым
  10. Про політичну ситуацію, яка склалася у зв'язку з рішеннями, прийнятими Верховною Радою Республіки Крим 5 травня 1992 року
  11. О политической ситуации в Крыму и Постановлении Верховного Совета Украины от 13 мая 1992 года. Об Акте о провозглашении государственной самостоятельности Республики Крым
  12. О восстановлении конституционных основ государственности Республики Крым
  13. Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим
  14. Tatiana Buba. Russo-Ukrainian Relations: Sevastopol and the Black Sea Fleet. // GWU International Affairs Review, Vol. XIX, No. 1: Spring/Summer 2010. (англ.)
  15. С. Н. Киселёв, Н. В. Киселёва. Геополитические аспекты истории Крыма. // Учёные записки Таврического национального университета, серия «География» 17 (56). 2004, № 3. С. 74-81.
  16. Кримський сепаратизм: міфи і реальність
  17. Кримські регіонали заговорили про відокремлення і просять допомоги Росії
  18. Динаміка ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, яких відносин з Росією хотіли б українці
  19. У Криму відключили від інтернету єдиний кримськотатарський телеканал Українська правда, 8 березня 2014
  20. Опрос: 56% россиян считают Крым частью РФ (рос.)
  21. у Севастополі мітингувальники обрали нового мера — росіянина, і відмовилися платити податки Києву
  22. «Кримський фронт» і «казакі» блокують Верховну Раду Криму з вимогою незалежності АРК
  23. У Сімферополі невідомі бойовики захопили парламент та уряд Криму і вивісили над ними прапор РФ
  24. Депутати ВР Криму призначили референдум щодо статусу автономії
  25. Рішення ВР Криму про референдум та відставку уряду сфальсифіковані — ЗМІ, Українська правда, 01.03.2014
  26. Турчинов підписав указ про незаконне призначення Аксьонова, Українська правда, 01.03.2014
  27. Партія «Російська єдність», яку він представляє, на виборах до парламенту Криму отримала лише 4% голосів і 3 депутатських крісла
  28. а б Путін оголосив Україні війну
  29. «Спикер: возврат Крыма в состав Украины на прежних условиях невозможен». // РИА Новости. 2014-03-11. Процитовано 2014-03-16. 
  30. «ЦИК РФ направит восемь представителей регионов на референдум по статусу Крыма». // ИТАР-ТАСС. 2014-03-11. Процитовано 2014-03-16. 
  31. «Парламент Крыма принял Декларацию о независимости АРК и г. Севастополя». // Пресс-центр Верховного Совета Автономной республики Крым. 2014-03-11. Процитовано 2014-03-16. 
  32. Українська правда: Маріонеткова Рада Криму призначила референдум про входження в РФ на 16 березня
  33. Референдум о статусе Крыма назначен на 16 марта — РИА Новости (6 березня 2014)
  34. ЦВК наголошує, що місцевий референдум в Криму неможливий — Українська правда (3 березня 2014)
  35. Мінюст дав оцінку рішенням про референдуми у Криму та Донецьку: нелегітимні
  36. Турчинов офіційно зупинив «референдум» Криму. КС уже взявся за подання
  37. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями виконувача обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» (справа про проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим) (Справа № 1-13/2014) від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014
  38. Радбез ООН не визнає «референдум» у Криму
  39. Анексію Криму підтримали європейські неонацисти та комуністи (документ)
  40. Кримські татари бойкотували «референдум»
  41. У Криму зосереджено до 30 тисяч російських військових ZN.UA, 7 березня 2014.
  42. Голова Центрвиборчкому Курултаю: «референдум» фальсифікований Радіо свобода, 16 березня 2014 р.
  43. По итоговым данным, за воссоединение с РФ проголосовали 96,77% принявших участие в референдуме жителей Крыма — Малышев
  44. Держдума проголосувала за анексію Криму / 5 канал, 20 березня 2014, 15:56
  45. У депутата Госдумы, проголосовавшего против аннексии Крыма, начались проблемы (рос.)
  46. Рада Федерації одностайно «включила» Крим і Севастополь в РФ / УП, 21 березня 2014, 11:08
  47. Республика Крым и Севастополь включены в перечень субъектов РФ в Конституции России
  48. «Эксперты назвали 12 фактов, как медаль «За возвращение Крыма» подставила РФ». 21.04.2014. Процитовано 22.04.2014. 
  49. Росія принесла в Крим, як хворобу, цензуру, залякування та ксенофобію - МЗС
  50. (рос.) РЕЗОЛЮЦИЯ ПА ОБСЕ «ОЧЕВИДНОЕ, ГРУБОЕ И НЕИСПРАВЛЕННОЕ НАРУШЕНИЕ ХЕЛЬСИНКСКИХ ПРИНЦИПОВ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИЕЙ»
  51. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Заключний акт. Гельсінкі, 1 серпня 1975
  52. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією
  53. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифіковано 20.04.2004)
  54. а б Захоплення Криму стане прикладом для російських сепаратистів — Нємцов
  55. Виталий Портников. Крымский прецедент: Путин повторяет ошибку Сталина. Путин имеет все шансы повторить судьбу другого территориального неудачника, Иосифа Сталина // Авторские колонки — Главред. 13 мая, 11:54
  56. Меркель заявила, що G8 більше не існує — ТСН.
  57. Американський уряд готовий застосувати санкції щодо Росії
  58. США підготували для Путіна трирівневий економічний удар — ICTV.
  59. Меркель: ЄС готовий до серйозних економічних санкцій щодо Росії
  60. В России признали, что курортный сезон в Крыму сорван
  61. «УДАР»: В Крыму сорван туристический сезон и посевная — вот, что уже получили крымчане от военной интервенции
  62. Русский рай в Крыму пока отменяется
  63. В Севастополе, Ялте и Симферополе закрыли «МакДональдс» — здоровее будем
  64. В Севастополе и Крыму закрывают брендовые магазины обуви и одежды: Intertop, Timberland, Zara, Armani Jeans
  65. Аэропорт Бельбек в Севастополе будет принимать только чартерные и бизнес-авиарейсы
  66. Пропало все. Бизнес уходит из Крыма, курортный сезон почти сорван
  67. Райффайзен банк закрывает филиалы в Севастополе и Крыму
  68. У Криму зупинили всі сонячні та вітрові електростанції. ZN.UA. 16.05.2014.
  69. [1] На материковую Украину из Крыма уже выехали более 7 тысяч беженцев
  70. ООН: в Україні вже 10 тисяч внутрішніх переселенців. Третина з них - діти. Українська правда. Життя. 20.05.2014.
  71. Дорогой Крым: рынок заплатил $179 млрд за присоединение полуострова
  72. Кримськотатарська діаспора Туреччини а також лідер Кримсько-татарського народу заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією
  73. Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію

Посилання[ред.ред. код]


Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.