Анестезія

Практика студента-анастезіолога із пацієнтом-симулятором

Анестезі́я (грец. αν — не та грец. αισθησις — відчуття) — повна втрата чутливості в зв'язку з відновлюваною блокадою функції чутливих нервів.

Історія

16 жовтня 1846 молодий американський дантист Вільям Томас Мортон продемонстрував операцію з видалення пухлини у піднижньощелепній ділянці під ефірним знеболенням. Ця дата вважається датою народження анестезіології. Хоча ще за часів Стародавнього Єгипту намагалися використовувати різні настоянки опіуму, беладони, мандрагори та ін. Та все ж майже всі хірургічні втручання закінчувались плачевно внаслідок больвого шоку.

Явище анастезії може виникати при ураженні хворобливими процесами будь-якої ланки чутливого нервового шляху — від периферичних сприймаючих приладів до центрів головного мозку. Якщо провідність не втрачається, а тільки знижується — виникає зниження чутливості, т. з. гіпестезія.

Місцева анестезія

В хірург. практиці з метою знеболювання тимчасову А. (місцеву або загальну, тобто наркоз) викликають штучно. Початок методу місцевої А. поклав рос. вчений В. К. Анреп, який відкрив знеболюючі властивості кокаїну (1879).

З 1885 А. почала широко використовуватись. В СРСР її всебічно розробив радянський хірург О. В. Вишневський.

Методи місцевої анестезії

Методи місцевої анестезії достатньо різноманітні. Анестезією, залежно від потреби, можна викликати змазуванням або зрошуванням слизових оболонок: ока(кон'юнктиви), носа, рота, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу 1—3% розчином дикаїну, лідокаїну або іншими знеболювальними засобами. Анестезія шкіри досягається охолодженням її за допомогою ефіру або хлоретилу, рідше холодовими пакетами (вода, лід). Більш ефективніше місцеве з.— введення за допомогою шприца та голки в тканини знеболювального (головним чином 0,25—0,5% розчину новокаїну ).

Також при хірургічних втручаннях застосовують т. з. інфільтраційну анестезію, суть якої полягає в просочуванні тканин значною кількістю 0,25% розчину новокаїну («повзучий інфільтрат» за О. В. Вишневським). Для складніших оперативних втручань використовують провідникову анестезію (за Лукашевичем-Обрестом), що викликає знеболювання певної (анатомічної) ділянки (або декількох ділянок) тіла. Виконують цей вид знеболення ін`єкцією анестезуючого розчину по ходу нервів, у нервові сплетіння, в кровоносні судини ( блокада Biera ), в кістку, в підпавутинний простір спинного мозку (спинномозкова анестезія), в клітковину між листками твердої оболонки спинного мозку ( епідуральна анестезія ).

Див. також

• Загальна анестезія
• Місцева анестезія

Література

• Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.52-89) ISBN 5-11-003837-6
• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Ищенко И. Н. Наркоз и анестезин. Сборник, посвященный 50-летию научной деятельяости А. П. Крымова. К., 1950;
• Вишневский А. В. Местное обезболивание по методу ползучего инфильтрата. Изд. 5. М., 1956.
• Гостищев В. К. Общая хирургия. ГЕОТАР-МЕД, 2002.