Анжуйська династія Капетингів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб роду Анжу

Анжуйська династія Капетингів або Анжу-Сицилійська династія (фр. Maison capétienne d'Anjou-Sicile) — гілка роду Капетингів, що правила в Королівстві Сицилія, Угорському, Польському королівстві та деякий час - в Королівстві Руси.

Історія роду[ред.ред. код]

Засновником роду був молодший син короля Франції Людовіка VIII - Карл I Анжуйський (21 березня 1227 - 7 січня 1285). 28 червня 1265 року Папа Римський Карла офіційно проголосив Карла королем Сицилії. Король Сицилії в 1266-1282, Неаполя з 1266, граф Анжу і Мен а з 1246, граф Провансу і Форкальк'є з 1246, титулярний король Єрусалиму з 1277, король Албанії з 1272, князь Ахейський з 1278.

У травні 1267 року вигнаний останній імператор Латинської імперії Балдуїн II передав Карлу сюзеренітет над Ахейським князівством і сюзеренітет над більшістю островів Егейського моря. Договір був скріплений заручинами сина Балдуїна, Пилипа, і дочки Карла - Беатріс, причому у разі бездітності Філіпа всі права на імперію повинні були відійти до Карла. Одночасно Карл уклав договір з князем Ахейським Гильомом II де Віллардуен. Шукаючи союзників, Карл уклав також договір з королем Угорщини Белою IV, домовившись про шлюб дочки, Ізабелли, з угорським принцом Ласло, онуком Бели, і сестри Ласло, Марії з спадкоємцем Карла, майбутнім Карлом II. Завдяки цьому шлюбу Анжуйська династія пізніше отримала на угорський трон.

Угорська гілка Анжу-Сицилійського дому розпочинається з старшого сина Карла II, Карла Мартелля (1271-1295), титулярного короля Угорщини. Від шлюбу з Клеменцою, дочкою імператора Священної Римської імперії Рудольфа I Габсбурга, він залишив сина, Карла Роберта (1288-1342), а також двох доньок - Беатріс, видану за Жана II, дофіна В'єннського, і Клеменцу, що стала другою дружиною короля Франції Людовіка X.

Карл Роберт, який успадкував від батька права на угорський трон, був змушений боротися з іншими претендентами на престол - спочатку з королем Вацлавом III Чеським, потім з герцогом Оттоном III Баварським. Але в підсумку він вийшов переможцем і в 1308 році став королем Угорщини.

Анжуйська династія й Королівство Руси[ред.ред. код]

Боротьбу за титул короля Галичини і Володимерії (короля Руси) розпочав ще угорський король Андрій II. Після смерті Романа II Великого у 1205 році намагався захопити владу у Галицько-Волинській державі. Прийняв титул «короля Галичини і Волині». В 1214 році у Спиші уклав з краківським князем Лешком Білим угоду про поділ галицько-волинських земель між Угорщиною і Польщею, гарантом якої ставав шлюб між сином Андрія II Коломаном і дочкою Лешка — Соломонією (Соломеєю).

В 1244-1245 разом угорський король Бела IV зі своїм зятем Ростиславом і польськими феодалами напав на Галицько-Волинське князівство, захопив Перемишль і обложив Ярослав (на р. Сян). 17.8.1245 в Ярославській битві 1245 угорсько-польські нападники були розгромлені українськими військами під командуванням князя Данила Галицького. В 1247 відбувся шлюб Лева Даниловича з дочкою короля Бели - Констанцією.

В 1350 році Людвік I Великий, син Карла I Роберта уклав договір зі своїм дядьком польським королем Казиміром III Великим про перехід польських земель та окупованих поляками земель Руського королівства під владу Угорщини. Згідно з угодою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство Казимирові, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) Польща разом з Галичиною, Холмською та Подільською землями і Кам'янцем перейде до Людвіка.

Після смерті 1370 року Казимира III Людвік І став титулярним Королем Руси. У 1372 він передав владу над Галичиною своєму наміснику князю шлезькому Владиславу II Опольчику (1372—1379, 1385—1387). Зі смертю Людвіка І - Марія I Угорська (1382-87) стала титулярної Королевою Галичини і Володимерії (1382—1387). У 1387 Руське королівство та право на трон перейшло до Польської держави й польської королеви Ядвіґи I.

Після смерті Ядвіґи 1399 року угорсько-польська гілка роду Анжу вгасла.

Джерела[ред.ред. код]