Анкілоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анкілоз
МКХ-10 M24.6
DiseasesDB 29910
MeSH D000844

Анкіло́з (грец. αγκυλος  — кривий) — повна чи часткова нерухомість суглоба внаслідок зрощення суглобових поверхень. При анкілозі між поверхнями суглоба виникає фіброзна, хрящова або кісткова спайка, що заповнює порожнину суглоба (цілком або частково).

Патогенез[ред.ред. код]

Анкілоз здебільшого розвивається після гострих і хронічних запалень суглобів (гнійне запалення, гонорейне ураження суглоба, туберкульоз та ін.), а також після травматичних ушкоджень (внутрішньосуглобові переломи кісток, крововиливи у суглоб).

Розрізняють два види анкілозу:

  1. фіброзний анкілоз, якщо спаювання суглобових поверхонь виникло унаслідок розвитку між ними щільної фіброзної тканини;
  2. кістковий анкілоз, якщо суглобові хрящі частково або повністю зруйнувалися, а між суглобовими поверхнями розвинулася кісткова тканина.

Симптоми та перебіг[ред.ред. код]

При кістковому анкілозі рух у суглобі повністю відсутній, а при фіброзному іноді зберігається мінімальний, ледь помітний. Функціональні розлади різноманітні та залежать від положення кінцівки, у якій відбулася фіксація. Так, якщо при анкілозі ліктьового суглобу рука зафіксувалася у витягнутому положенні, то вона майже непридатна до праці. Якщо ж рука знаходиться у зігнутому під прямим кутом положенні, то такою рукою можливо виконувати різні рухи та працювати.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування анкілозу переважно хірургічне (пластика чи видалення суглоба).

Якщо кінцівка фіксована у положенні, яке невигідне для функціювання, проводять різного роду артропластичні операції, а за показаннями - пересадку штучних суглобів. При фіксації кінцівки у фізіологічно вигідному положенні показання до операції відносні.

Профілактика 

Щоб запобігти анкілозу, потрібно усунути вогнище інфекції, а також дотримувати відповідного режиму рухів.

Література[ред.ред. код]