Аннали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анна́ли (лат. annales від лат. annus — рік) — записи за роками найважливіших подій у Стародавньому Римі, а також у деяких країнах Західної Європи за середніх віків. На Русі їхніми відповідниками були літописи. Вони є найдавнішою формою історіографічних творів. Щорічні записи були поширені у давніх єгиптян, ассірійців, персів, китайців та інших народів. У Стародавньому Римі за велінням верховного жерця (великого понтифіка) усі важливі події щорічно сухо й лаконічно нотувалися на білих, покритих гіпсом дошках, і їх показували публіці. Коли почалися такі записи, невідомо, гадають — V столітті до н. е., але є й інші гіпотези. Втрачені, очевидно, під час пожежі Рима 387 до н. е., аннали були відновлені по пам’яті, зібрані в 80 книгах Annales Maximi — Великі Аннали. Ведення анналів припинилося між 123 і 114 роками до н. е. Самі аннали не збереглися, проте відомості про них та їхній зміст є у творах давньоримських істориків. Останніх традиційно називали анналістами, а свої твори анналісти називали анналами.

У Європі аннали були поширені до XIII—XIV століть. Велися вони переважно в монастирях. Середньовічні аннали часто називали ще й хроніками. Починаються вони від «сотворіння світу» або ж Різдва Христового, писалися здебільшого латинською мовою. Для свого часу вони мали історичне значення, інколи їх виклад мав і прагматичний характер, був логічно обумовлений. Аннали разом з «Історіями» стали основою для появи пізніших хронік. Найвизначніші середньовічні аннали:

  • Аннали франкського королівства» (Annales regni francorum), VIII—IX століття
  • Фульдські аннали, 680—901
  • Сен-Бертенські аннали, 741—882
  • Реймські аннали, Х століття
  • Хільдесхеймські аннали, до 1137
  • Кведлінбурзькі аннали Ламберта Герсфольдського, ХІ століття
  • Празькі аннали, 899—1220
  • Генуезькі аннали, 1099—1294 та інші.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]