Анна Кареніна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анна Кареніна
AnnaKareninaTitle.jpg
Титульний аркуш видання 1878 року
Оригінал Анна Каренина
Жанр роман / роман
Автор Толстой Лев Миколайович
Мова російська мова
Виданий 1876 - 1877
Окреме видання 1878
ISBN-13: 978-1-84749-059-9

«А́нна Каре́ніна» — другий роман Льва Толстого, завершений 1877 року (опубліковано в 18761877 роках).

Сюжет[ред.ред. код]

Основний конфлікт роману розвивається на прикладі кількох сімейних пар: Анна − Каренін, Доллі − Облонський, Кіті − Левін. У всіх випадках автор так і не знаходить відповіді на хвилюючі його питання: як живе людина в сім'ї і в суспільстві, чи можна обмежитися тільки рамками сім'ї? У чому секрет людського щастя?

Головна героїня роману, Анна Кареніна—людина розумна та чесна, але її образ пов'язаний з обманом і зрадою. Сенс її життя—власне щастя. Обранцем Анни стає Олексій Вронський-представник петербурзької інтелігенції. Чоловік Анни, високопоставлений чиновник, який на перший погляд видається бездушним і черствим, але насправді здатний до високих почуттів.

Три сюжетні лінії, які складають канву роману мають схожі та відмінні риси. Анна обирає кохання, руйнуючи родину. Дар'я, дружина її брата Степана Облонського, чинить навпаки. Заради щастя і благополуччя дітей пробачає зраду чоловіку. Костянтин Льовін, одружившись з молодшою сестрою Дар'ї, Кіті Щербацькою, прагне духовного й чистого шлюбу. Історія одруження Костянтина і Кіті, духовні пошуки Левіна є автобіографічними, оскільки відтворюють епізоди одруження і сімейного життя Льва Миколайовича й Софії Андріївни.

Лев Толстой створює умови, які реабілітують Анну. Вона відкрита, не приховує своїх стосунків з Вронським, прагне добитися розлучення у чоловіка. Проте письменник засуджує її. Розплатою за зраду чоловікові стає самогубство героїні, яке за задумом автора, — вияв Божого суду. Недаремно епіграфом до романа є цитата з біблійної книги «Повторення закону» в церковнослов'янському перекладі: «Мнѣ отмщеніе, и Азъ воздамъ».

Кохання Анни до Вронського, на думку Льва Толстого, — є виявом не високого почуття, а згубної пристрасті. Її символ — люта завірюха, під час якої відбувається освідчення Вронського Анні. Усіх героїв Толстой вводить без попереднього опису і характеристик, в гострих життєвих ситуацій. Анну − в момент її зустрічі з Вронським, Стіву Облонського і Доллі в ситуації, коли обом здається, що їхня сім'я руйнується, Костянтина Левіна − в той день, коли він намагається зробити пропозицію Кіті.

Художні особливості[ред.ред. код]

Характерними художніми особливостями роману є повтори ситуацій та образів, які прогнозують розвиток подій. В епізоді знайомства Анни та Олексія Вронського на залізничному вокзалі гине зчіплювач вагонів. На залізничній станції відбувається й освічення Вронського до Анни. Образ залізниці співвідноситься в романі з мотивами пристрасті, смертельної загрози. Смерть Кареніної і провина Вронського провіщуються на перегонах, де Олексій через незграбність ламає хребет своїй кобилі. Символічного значення набуває й сон Анни, в якому вона бачить чоловіка, що працює з залізом, він нагадує з образ залізничних службовців та овіяний загрозою і смертю.

В «Анні Кареніній» Толстой неодноразово використовує прийом внутрішнього монологу, хаотичних спостережень, вражень від навколишнього світу та думок героїні. У «Анні Кареніній» сюжет і фабула не збігаються. Принцип концентричного розташування сюжетних кіл − характерна для Толстого форма виявлення внутрішньої єдності «широкого і вільного роману». Глави роману розташовані циклами, між якими існує тісний зв'язок і в тематичному, і в сюжетному планах. Кожна частина роману має свій «вузол ідеї». Опорними пунктами композиції є сюжетно-тематичні центри, які послідовно змінюють один одного.

Екранізації роману[ред.ред. код]

  • Анна Кареніна (фільм, 1910) (Німеччина).
  • Анна Кареніна (фільм, 1911) (Росія). У ролі Анни — М. Сорохтіна.
  • Анна Кареніна (фільм, 1914) (Росія). У ролі Анни — М. Германова.
  • Анна Кареніна (фільм, 1915) (США). У ролі Анни — Бетті Нансен.
  • Анна Кареніна (фільм, 1918) (Угорщина). У ролі Анни — Ірен Варсаньї.
  • Анна Кареніна (фільм, 1919) (Німеччина). У ролі Анни — Ла Мара.
  • Анна Кареніна (фільм, 1952) (Індія).
  • Анна Кареніна (фільм, 1953) (СРСР). У ролі Анни — Алла Тарасова.
  • Анна Кареніна (фільм, 1956) (Аргентина).
  • Анна Каренина (фільм, 1961) (Великобританія). У ролі Анни — Клер Блум.
  • Анна Кареніна (фільм, 1974) (СРСР). Фільм-балет. У ролі Анни — Майя Плісецька.
  • Анна Кареніна (фільм, 1977). У ролі Анни — Нікола Пагетт.
  • Анна Кареніна (фільм, 1985) (США). У ролі Анни — Жаклін Біссет.
  • Анна Кареніна (фільм, 1997) (США). У ролі Анни — Софі Марсо.
  • Анна Кареніна (фільм, 2000) (Великобритания). У ролі Анни — Хелен МакКрорі.

Різне[ред.ред. код]

Номер 48 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[1].

Джерела[ред.ред. код]

  • Gary Adelman: Anna Karenina, the bitterness of ecstasy. Twayne, Boston 1990. ISBN 0-8057-8083-1
  • Vladimir E. Alexandrov: Limits to interpretation. The meanings of Anna Karenina. University of Wisconsin Press, Madison 2004. ISBN 0-299-19540-6
  • Judith M. Armstrong: The unsaid Anna Karenina. Macmillan, Basingstoke 1988. ISBN 0-333-44395-0
  • Mary Evans: Reflecting on Anna Karenina. Routledge, London 1989. ISBN 0-415-01719-X
  • Gary Saul Morson: Anna Karenina in our time. Yale University Press, New Haven 2007. ISBN 0-300-10070-1
  • Anthony Piraino: A psychological study of Tolstoy's Anna Karenina. EmText, San Francisco 1993. ISBN 0-7734-1943-8
  • Anthony Thorlby: Leo Tolstoy, Anna Karenina. Cambridge University Press, Cambridge 1987. ISBN 0-521-32819-5
  • C.J.G. Turner: A Karenina companion. Wilfrid Laurier University Press, Waterloo 1993. ISBN 0-88920-225-7

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]