Анна Угорська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анна Угорська з династії (Арпадів (угор. Anna magyar hercegnő, англ. Anna of Hungary, Baness of Slavonia, ісп. Ana de Hungría) (1226/27 – 1285) – третя донька короля Угорщини Бели IV і Марії Ласкарини, галицька княжна, банеса Мачви і Славонії, дружина Ростислава Михайловича, сина Св. Михайла Чернігівського.

Родина[ред.ред. код]

У короля Бели IV було десятеро дітей. Сестрами Анни були св. Кінга, одружена з краківсько-сандомирським князем Болеславом V Сором'язливим, Констанція, одружена з галицьким князем Левом І, бл. Йолента, одружена з калішським князем Болеславом Побожним, Єлизавета, одружена з герцогом Баварії Генрихом ХІІІ Віттельсбахом, св. Маргарита Угорська від народження була присвячена батьками Богу. Її брат Стефан V став угорським королем. В першу чергу через дітей сестер Анни, Єлизавети діти Констанції і Лева І були спорідненими з основними королівськими родинами Центральної Європи.

Біографія[ред.ред. код]

Битва під Кресенбрунном на середньвічній мініатюрі

Після відходу з Угорщини монголо-татар Бела IV згодився 1243р. видати свою доньку за князя Ростислава Михайловича, що боровся за Галич з дядьком Данилом Галицьким, як онук князя Романа по доньці Олені. Після поразки у походах 1244 і 1245 років Бела IV надав їм в управління сербську Мачву, 1247р. Славонію. З 1250 р. вони осіли у Белграді. Ростислав Михайлович 1256р. замирював зятя, болгарського царя Михайла І Асеня і нікейського імператора Феодора II Ласкаріса у війні за Фракію, після чого під приводом захисту прав доньки Єлизавети проголосив себе болгарським царем. Підтримував тестя Белу IV у війні з королем Богемії Пшемислом Оттокаром ІІ за спадок австрійських герцогів Бабенбергів, беручи участь у битві під Кресенбрунном. Одруження 1261 р. доньки Кунегунди з Пшемислом Оттокаром ІІ загострило відносини з братом, молодшим королем Стефаном V. Після смерті 1264 р. Ростислава Михайловича сини Бела і Михайло розділили його володіння, які незабаром у них забрав стрийко, король Стефан V. Після його смерті 1272р. сини Анни – Бела і Михайло загинули у боротьбі за трон. Овдовівши Анна жила у давніх володіннях до смерті Бели IV, після чого вона перебралась до двору Пшемисла Оттокара ІІ і доньки Кунегунди, забравши частину королівської скарбниці і корону Св. Стефана.

Діти[ред.ред. код]

Пшемисл Оттокар ІІ на полі бою під Сухими Крутами. Худ. Й. Матгаузер

Бела (1243 – листопад 1272), названий на честь діда, короля Бели IV. З 1270р. бан Сербської Мачви. Після від'їзду матері до Праги залишився вірним Стефану V, по смерті якого був першим кандидатом на регенство. За намовою вдови короля у листопаді 1272 р. був зарізаний і порубаний на куски Генріхом з Кусека, за що той став баном Славонії.

Михайло (бл. 1245-1269/71), названий на честь діда Михайла Всеволодовича. З 1264р. бан Боснії, вбитий.

Єлизавета (Эржебет) Ростиславна (1245/46- 1272/98); Була видана видана за царя Болгарії Михайла ІІ Асеня (1246-1256), сина царя Івана Асеня ІІ і Ірини Комніни, доньки епірського деспота. Михайло І був вбитий під час полювання боярами, які поставили царем його двоюрідного брата та Коломана ІІ Асеня. Для легітимності своєї влади той одружився з вдовою вбитого брата. Прогнаний Ростиславом Михайловичем і через декілька місяців вбитий. Третім чоловіком Єлизавети Ростиславни (1260) став палатин Угорщини (1270-1272), бан Славонії (1272-1276) Моїш ІІ Дарої (1210-1281).

Маргарита Ростиславна (1250-1290). У віці 4 років була посвячена у монастир, прийняла постриг 1278р. Була абатисою кляштору кларисок

Кунегунда Ростиславна (1245 – 9 вересня 1285) з 1261р. стала другою дружиною короля Чехії Пшемисла Оттокара ІІ, який загинув 1278р. у битві під Сухими Крутами. По закінченні регентства при синові вийшла заміж 1284р. за чеського магната Завішу Вітковіча фон Фалькенштайн. У Кунегунди було троє дітей з першого шлюбу Кунегунда, Агнеса, Вацлав ІІ і нешлюбний син Ян з Фалькенштайну.

Агрипина Ростиславна (бл. 1248 – травень 1303/09), з 1265р. дружина сєрадського князя Лешка II Чорного, майбутнього краківського князя, через чоловічу неспроможність якого з 1271р. носила дівочий головний убір. Через відсутність результатів лікування розлучились (1271-1274) і зійшлись за сприянням князя Болеслава V Сором‘язливого

Посилання[ред.ред. код]