Аннелі Яаттеенмякі
Аннелі Яаттеенмякі | |
---|---|
фін. Anneli Jäätteenmäki | |
Ім'я при народженні | фін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki |
Народилася |
11 лютого 1955[1][2][3] (69 років) Лапуа, Фінляндія |
Країна | Фінляндія |
Діяльність | політична діячка, адвокат |
Alma mater | Гельсінський університет |
Науковий ступінь | бакалавр права (1980) і varatuomarid (1980) |
Знання мов | фінська |
Членство | ПАРЄ |
Посада | прем'єр-міністр Фінляндії, Депутат Європейського парламенту[4], депутат Едускунта[d], Leader of the Centre Partyd, Minister of Justice of Finlandd, депутат Едускунта[d], Speaker of the Parliament of Finlandd, Депутат Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[5] і заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[5] |
Партія | Фінляндський центр |
У шлюбі з | Jorma Mellerid |
Нагороди | |
IMDb | ID 2505286 |
Сайт | annelijaatteenmaki.net |
А́ннелі Ту́уліккі Яа́ттеенмякі (фін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki, нар. 11 лютого 1955, м. Лапуа, Фінляндія) — права фінська політикиня. 60-тий прем'єр-міністр Фінляндії та 1-ша жінка — голова фінського уряду 17 квітня — 24 червня 2003 року. Депутат Європарламенту (з 2004 року).
Працювала правником (1981—1987), обрана депутатом Парламенту Фінляндії (Eduskunta), а згодом його спікером. Яаттеенмякі була також Міністром юстиції (1994—1995), головою партії Кескуста (Центр, 2000—2003).
Біографія[ред. | ред. код]
1980 року закінчила правничі студії, працювала за фахом. 1987 року вперше обрана депутатом Парламенту Фінляндії, де працювала загалом 17 років. Заслужила славу досвідченого полеміста та прекрасного оратора.
У березні 2003 року партія «Кескуста» бере на парламентських виборах реванш — виривається із багаторічної опозиції та стає правлячою партією. 17 квітня 2003 її представниця Яаттеенмякі очолила уряд Фінляндії, прийшовши на зміну соціал-демократичному кабінету Пааво Ліппонена. Але подала у відставку всього за кілька місяців — 24 червня того ж року. Причина — кримінальне переслідування у справі оприлюднення секретних документів, які стосувалися позиції Фінляндії щодо війни в Іраку. Фатальну роль в цьому скандалі відіграв помічник Президента Галонен — Марті Маннінен. Він заявив, що Яаттеенмякі особисто зверталася до нього з проханням надати інформацію про секретні документи й навіть повідомила номер свого «секретного факсу».
Проте, уряд Яаттеенмякі став світовою сенсацією: в ньому вперше в історії половину портфелів здобули саме жінки. Вони очолили дев'ять міністерств: освіти, культури, соціальних справ та охорони здоров'я, праці, соціального забезпечення, зовнішньої торгівлі, транспорту та зв'язку. Діяльність кабінету Яаттеенмякі тривала в умовах економічної кризи, коли уряд прагнув за всяку ціну простимулювати середній бізнес.
У зовнішній політиці уряд традиційно робив ставку на співпрацю із сусідами — Естонією, Швецією, РФ. Під час візиту до Таллінна (Естонія) у травні 2002 року, обговорювала питання екології та гуманітарних зв'язків.
Після скандалу[ред. | ред. код]
На місце Яаттеенмякі обрано представника партії Кескуста, міністра оборони Матті Ванганена.
У 2004 році суд м. Гельсінкі зняв з колишньої прем'єрки всі звинувачення, але кар'єра Яаттеенмякі як винятково фінського політика закінчилася. Цього ж року вона здобула мандат депутатки Європарламенту.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Персональна сторінка А. Яаттенмякі (фін.) [Архівовано 29 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Прем'єр-міністр Фінляндії пішла у відставку. Газета «День». (укр.) [Архівовано 16 жовтня 2004 у Wayback Machine.]
- Яаттенмякі використовувала секретні документи МЗС Суомі? (укр.)[недоступне посилання з вересня 2019]
|
|