Аннєнков Юрій Павлович

Аннєнков Юрій Павлович
Анненков Юрий Павлович
Фото 1914 р. Осип Мандельштам, Корній Чуковський, Бенедикт Лившиц, Юрій Аннєнков - крайній праворуч
Дата народження	23 липня 1889(18890723)
Місце народження	Петербург  Росія
Дата смерті	12 липня 1974 (74 роки)
Місце смерті	Париж Франція
Національність	росіянин
Громадянство	Франція
Жанр	портрет, театрально-декораційне мистецтво, натюрморт, книжкова графіка
Напрямок	авангард
Роки творчості	1912—1973
Твори	малюнки, друкована графіка, книжкова ілюстрація, пейзажі, портрети, театральні декорації

Аннєнков Юрій Павлович (рос. Анненков Юрий Павлович; * 23 липня 1889 року — † 12 липня 1974 року) — російський та французький художник і графік, сценограф, художник кіно, літератор. Прихильник російського мистецького авангарду початку 20 ст. Емігрант.

Життєпис. Ранні роки.

Син народовольця Аннєнкова П., народився в Петропавловську — Камчатському під час заслання батька. Родина перебралася в Петербург у 1894 р. Навчався в 12-й Петербурзькій казенній гімназії. Брав участь у випусках нелегального журналу гімназії, де малював політичні карікатури, визнані небезпечними. Після виключення з казенної гімназії навчався в приватній гімназії Столбцова.

• 1907 р. — знайомство з художником Рєпіним. Дача родини Аннєнковох була розташована поряд з садибою Рєпіна Пенати. Художник був мистецьким авторитетом для майбутнього митця, хоча він пішов власним шляхом.

• 1908 р. — студент Імператорського Петербурзького університету (юридичний факультет). Водночас відвідує майстерню художника С. Зейденберга, де навчався також Марк Шагал.

• 1909 р. — зажадав кар'єри художника, але провалив іспити в Імператорську академію мистецтв. Художнє навчання продовжив в майстерні польського художника Яна Ционглінського (1858 — 1913). З 1911 р. — в Парижі, де удосконалював майстерність. Серед його вчителів — Моріс Дені(1870 — 1943) та Фелікс Валлотон(1865 — 1925).
• 1913 р. — художній дебют нв виставці " Незалежних " картинами « Пейзаж» та « Вечір». Повернення в Петербург. Дебют як театрального художника в виставі Євреінова «Nomo sapiens» в театрі " Криве дзеркало ".
• 1917 р. — вступ в мистецьке товариство «Світ мистецтва», праця в ньому до 1924 р.

Період до 1917 р. Революційна лихоманка

Борис Кустодієв. Площа Урицького (Палацова), 1921 рік.

Багато і плідно працює як графік в різних виданнях і як портретист.

• 1918 р. — створив книжкову графіку до першого видання поеми " Дванадцять " Олександра Блока в модерновому стилі, що стала мистецьким явищем року.

• 1920 р. — разом М В. Добужинским Мстиславом Валеріановичем и В. А. Щуко декорував як театральний художник містерію " Гимн освобождённому труду ", на вірші Йосифа Гришашвілі, на площі перед фондовою Біржею в Петрограді (Петербурзі).
• 1921 р. — як театральний художник і режисер створив театральне дійство «Взятие Зимнего дворца» на колишній Палацові площі в Петербурзі (тоді площа імені Урицького) .

• 

  Зимовий палац

• 

  Штурм Зимового палацу

• 

  Фондова Біржа, Петербург

Еміграція у Францію

Аннєнков Юрій Павлович. Автопортрет, 1910 р., пастель, Російський музей, Санкт-Петербург.

• 1924 р — відбув для участі у XIV Міждународній художній виставці у Венецію, після якої перебрався у Париж разом з дружиною, пані Гальпері, що була балериною та актрисою в театрі Н. Ф. Балієва " Летучая мышь ". Вже у 1925 р. художник брав участь в Міжнародній виставці сучасних декоративних та промислових мистецтв у Парижі.
• Після 1934 р. захопився кінематографом, створил декорації и костюми до більш ніж 50 кинострічок. У 1955 р. був номинантом на премію «Оскар» Американської академії кіномистецтва за костюми до фільму " Мадам де… " (реж. Макс Офюльс, 1953).

• 1945—1955 рр. — президент " Синдикату техніків французького кинематографу ".
• Помер в Парижі.

Сценографія

• 1913 р. — декорації до вистави Євреінова «Nomo sapiens» в театрі " Криве дзеркало ".
• 1920 р. — разом М В. Добужинским Мстиславом Валеріановичем и В. А. Щуко декорував як театральний художник містерію " Гимн освобождённому труду ", на вірші Йосифа Гришашвілі, на площі перед фондовою Биржею в Петрограді (Петербурзі).
• 1921 р. — як театральний художник і режисер створив театральне дійство «Взятие Зимнего дворца» на колишній Палацові площі в Петербурзі (тоді площя імені Урицького) .
• 1921—1924 рр. — створив декорації до вистав " Самое главное " та " В кулисах души " Євреінова, " Бунт машин " Олексія Толстого для БДТ та ін. Серед сценографічних і режисерських творів цього періоду — вистава «Скверный анекдот» за твором письменника федора Достоєвського в Ермітажному театрі.

• В еміграції з 1924 р. у Франції — виконав декорації до більш ніж шестидесяти французьких вистав, балетів та опер.

Портрети

Відомий портретист доби. Серед тих, кого портретував художник -

• Бенуа Олександр Миколайович(1870 — 1960), емігрант
• Анна Ахматова(1889 — 1966)
• Мейєрхольд Всеволод Емільйович (1874 — 1940), театральний режисер
• Гржебін Зіновій Исаєвич (1877—1929), російський художник-графік і видавець
• Євреінов Миколай Миколайович (1879 — 1953), російський та французький режисер, драматург, емігрант
• письменник Замятін Євген Іванович(1884 — 1937), емігрант
• Шкловський Віктор Борисович (1893—1984), російський і радянський письменник, литературознавець, критик, киносценарист
• Петров Микола
• Георгій Іванов
• поет Кузмін Михайло Олексійович(1872 — 1936)
• дружина художника, пані Гальпері
• Пастернак Борис Леонідович (1890 — 1960)
• Ремізов Олексій Михайлович (1877 — 1957), російський письменник, емігрант
• Сологуб Федір Кузьмич (1963 — 1927), російський поет-символіст, письменник, драматург
• Ходасевич Владислав Феліціанович (1886 — 1939) русский поет и літературний критик, емігрант
• письменник Максим Горький (1868 — 1936)
• нарком Луначарський Анатолій Васильович(1875 — 1933)
• воєнком Троцкий Лев Давидович(1879 — 1940), висланий з теріторії СРСР
• У 1924 році на всесоюзному конкурсі став лавреатом першої премії за портрет Леніна, померлого на той час (Ленін для портрету — не позував).

Друковані твори

• Анненков Ю. П. Дневник моих встреч. Цикл трагедий. В 2-х тт. — New York: Inter-Language Literary Associates / Международное Литературное содружество, 1966.
• Анненков Ю. П. Дневник моих встреч. Цикл трагедий. В 2-х томах. — Л.: Искусство, 1991. ISBN 5-210-02156-4. ISBN 5-210-02157-2.
• Анненков Ю. Дневник моих встреч. — М.: Захаров, 2001. — 512 с. — ISBN 5-8159-0121-0
• Анненков Ю. П. Дневник моих встреч: Цикл трагедий / Под общей ред. проф. Р. Герра. — М.: Вагриус, 2005. — 732 с. ISBN 5-9697-0115-7.

Джерела

• Театрально-декорационное искусство в СССР. 1917—1927. — Л., 1927 (рос).
• Бабенчиков, Михаил Васильевич, «Ю. П. Анненков» // Мастера современной гравюры и графики. — М.—Л., 1928.
• Борисовская, Н. А./ Гордон, Е. С. (Hrsg.): «Русские художники от А до Я». Москва: Слово 2000. ISBN 5850502319. S. 10. (рос)
• Вострецова, Л. Н.: «Живопись 1920—1930». Москва: Советский художник 1988. ISBN 5269002221 (рос).

Посилання

• Репродукции около 100 рисунков и картин
• Прозаические произведения (онлайн-текст)
• Список работ в кино на imdb.com

Див. також

• Музей-садиба Рєпіна «Пенати»
• Еміграція
• Радянське мистецтво
• Театрально-декораційне мистецтво