Аннєнков Юрій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аннєнков Юрій Павлович
Анненков Юрий Павлович
Mandelstam, Cukovsky, Livshiz & Annenkov 1914 Karl Bulla.jpg
Фото 1914 р. Осип Мандельштам, Корній Чуковський, Бенедикт Лившиц, Юрій Аннєнков - крайній праворуч
Дата народження 11 (23) липня 1889(1889-07-23)
Місце народження Петербург
Росія Росія
Дата смерті 12 липня 1974(1974-07-12) (84 роки)
Місце смерті Париж
ФранціяФранція
Національність росіянин
Громадянство Франція Франція
Жанр портрет, театрально-декораційне мистецтво, натюрморт, книжкова графіка
Напрямок авангард
Роки творчості 1912—1973
Твори малюнки, друкована графіка, книжкова ілюстрація, пейзажі, портрети, театральні декорації

Аннєнков Юрій Павлович (рос. Анненков Юрий Павлович; * 11 (23) липня 1889(18890723) — 12 липня 1974 року) — російський та французький художник і графік, сценограф, художник кіно, літератор. Прихильник російського мистецького авангарду початку 20 ст. Емігрант.

Життєпис. Ранні роки.[ред.ред. код]

Син народовольця Аннєнкова П., народився в Петропавловську — Камчатському під час заслання батька. Родина перебралася в Петербург у 1894 р. Навчався в 12-й Петербурзькій казенній гімназії. Брав участь у випусках нелегального журналу гімназії, де малював політичні карікатури, визнані небезпечними. Після виключення з казенної гімназії навчався в приватній гімназії Столбцова.

  • 1907 р. — знайомство з художником Рєпіним. Дача родини Аннєнковох була розташована поряд з садибою Рєпіна Пенати. Художник був мистецьким авторитетом для майбутнього митця, хоча він пішов власним шляхом.
  • 1908 р. — студент Імператорського Петербурзького університету (юридичний факультет). Водночас відвідує майстерню художника С. Зейденберга, де навчався також Марк Шагал.
  • 1909 р. — зажадав кар'єри художника, але провалив іспити в Імператорську академію мистецтв. Художнє навчання продовжив в майстерні польського художника Яна Ционглінського (1858 — 1913). З 1911 р. — в Парижі, де удосконалював майстерність. Серед його вчителів — Моріс Дені (1870 — 1943) та Фелікс Валлотон(1865 — 1925).
  • 1913 р. — художній дебют нв виставці " Незалежних " картинами «Пейзаж» та «Вечір». Повернення в Петербург. Дебют як театрального художника в виставі Євреінова «Nomo sapiens» в театрі " Криве дзеркало ".
  • 1917 р. — вступ в мистецьке товариство «Світ мистецтва», праця в ньому до 1924 р.

Період до 1917 р. Революційна лихоманка[ред.ред. код]

Борис Кустодієв,1921 рік. Свято на площі Урицького у день відкриття II конгресу Комінтерну.

Багато і плідно працює як графік в різних виданнях і як портретист.

  • 1918 р. — створив книжкову графіку до першого видання поеми «Дванадцять» Олександра Блока в модерновому стилі, що стала мистецьким явищем року.
  • 1920 р. — разом М В. Добужинским Мстиславом Валеріановичем и В. А. Щуко декорував як театральний художник містерію " Гимн освобождённому труду ", на вірші Йосифа Гришашвілі, на площі перед фондовою Біржею в Петрограді (Петербурзі).
  • 1921 р. — як театральний художник і режисер створив театральне дійство «Взятие Зимнего дворца» на колишній Палацові площі в Петербурзі (тоді площа імені Урицького) .

Еміграція у Францію[ред.ред. код]

Аннєнков Юрій Павлович. Автопортрет, 1910 р., пастель, Російський музей, Санкт-Петербург.
  • 1924 р — відбув для участі у XIV Міждународній художній виставці у Венецію, після якої перебрався у Париж разом з дружиною, пані Гальпері, що була балериною та актрисою в театрі Н. Ф. Балієва «Летучая мышь». Вже у 1925 р. художник брав участь в Міжнародній виставці сучасних декоративних та промислових мистецтв у Парижі.
  • Після 1934 р. захопився кінематографом, створил декорації и костюми до більш ніж 50 кинострічок. У 1955 р. був номинантом на премію «Оскар» Американської академії кіномистецтва за костюми до фільму «Мадам де…» (реж. Макс Офюльс, 1953).
  • 1945—1955 рр. — президент «Синдикату техніків французького кинематографу».
  • Помер в Парижі.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Сценографія[ред.ред. код]

  • 1913 р. — декорації до вистави Євреінова «Nomo sapiens» в театрі «Криве дзеркало».
  • 1920 р. — разом з Добужинским Мстиславом Валеріановичем и В. А. Щуко декорував як театральний художник містерію «Гимн освобождённому труду», на вірші Йосифа Гришашвілі, на площі перед фондовою Биржею в Петрограді (Петербурзі).
  • 1921 р. — як театральний художник і режисер створив театральне дійство «Взятие Зимнего дворца» на колишній Палацові площі в Петербурзі (тоді площя імені Урицького) .
  • 19211924 рр. — створив декорації до вистав «Самое главное» та «В кулисах души» Євреінова, «Бунт машин» Олексія Толстого для БДТ та ін. Серед сценографічних і режисерських творів цього періоду — вистава «Скверный анекдот» за твором письменника федора Достоєвського в Ермітажному театрі.
  • В еміграції з 1924 р. у Франції — виконав декорації до більш ніж шестидесяти французьких вистав, балетів та опер.

Портрети[ред.ред. код]

Відомий портретист доби. Серед тих, кого портретував художник -

Друковані твори[ред.ред. код]

  • Анненков Ю. П. Дневник моих встреч. Цикл трагедий. В 2-х тт. — New York: Inter-Language Literary Associates / Международное Литературное содружество, 1966.
  • Анненков Ю. П. Дневник моих встреч. Цикл трагедий. В 2-х томах. — Л.: Искусство, 1991. ISBN 5-210-02156-4. ISBN 5-210-02157-2.
  • Анненков Ю. Дневник моих встреч. — М.: Захаров, 2001. — 512 с. — ISBN 5-8159-0121-0
  • Анненков Ю. П. Дневник моих встреч: Цикл трагедий / Под общей ред. проф. Р. Герра. — М.: Вагриус, 2005. — 732 с. ISBN 5-9697-0115-7.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]