Анн-Робер-Жак Тюрго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анн Робер Жак Тюрго

Анн Робер Жак Тюрго (фр. Anne Robert Jacques Turgot, 10 травня 1727, Париж — 18 березня 1781) — видатний французький економіст і політик другої половини XVIII ст., представник класичної політичної економії, напряму фізіократії. Найвагомішим його доробком вважається економічний твір «Роздуми про створення і розподіл багатств» (1766).

Біографічні дані[ред.ред. код]

Тюрго за походженням дворянин. Його попередники традиційно знаходились на державній службі в Парижі. Згідно з сімейною традицією він як третій син мав отримати духовну освіту. Але після закінчення семінарії і теологічного факультету Сорбонни 23-річний А. Тюрго несподівано вирішив відмовитися від свого призначення для церкви, не бажаючи, за його словами, «все життя носити маску на обличчі», і перейшов на державну службу. На той час цей молодий чиновник добре володів шістьма мовами, круг його інтересів складали філософія, філологія, юриспруденція, природні науки, математика, художня література, поезія.

Вже на початку своєї службової кар'єри в магістраті Парижа А. Тюрго понад усе цікавився економічним станом Франції, що дуже хвилював його. У 25 років він вже посідав судову посаду в паризькому парламенті, а ще через рік — доповідача судової палати, ставши помітною фігурою світських і філософських кругів французької столиці. У ці роки А. Тюрго зближувався з одним з колег — інтендантом торгівлі Венсаном Гурне, дружба з яким, зокрема як з економічним наставником, продовжувалася аж до смерті В. Гурне в 1759 р. Разом з ним він бував в колі друзів Ф. Кене, який проживав, як відомо, в одній з квартир на антресолях Версальського палацу.

Черговим службовим призначенням А. Тюрго в 1761 р. був затверджений на посаді інтенданта (губернатора) в Ліможі (центр провінції Лімузен), яку займав майже 13 років. Представляючи центральну владу у віддаленій провінції, він відав господарськими питаннями, зокрема системою стягування податків. Саме у Лімозький період життя А. Тюрго написав свій головний економічний твір «Роздуми про створення і розподіл багатств» (1766), незавершену роботу «Цінності і гроші» (1769) і інші твори. Всі вони, як очевидно, базувалися на фізіократичних поглядах, а також на принципах ринкових економічних відносин і, перш за все, вільної конкуренції і вільної торгівлі.

У 1774 р. А. Тюрго отримав останнє в своїй службовій кар'єрі призначення, коли король Людовик XVI, що вступив на престол, виділив йому пост морського міністра, а через декілька тижнів перевів на посаду генерального контролера фінансів, рівнозначну посаді міністра фінансів — найважливішому у той час посту у внутрішніх справах королівства.

За 18 місяців перебування на посаді генерального контролера фінансів А. Тюрго хоч і не добився скорочення державних витрат, але зміг провести ряд указів і законопроектів (едикти), що відкривали можливість для всемірної лібералізації економіки країни. Проте кожне його реформаторське нововведення натрапляло на запеклий опір парламенту, що знаходився під явним впливом придворного оточення, дворянства, духівництва і деякої частини підприємців, що прагнули зберегти своє монопольне положення. Тому реалізація положень едиктів була короткочасною перемогою А.Тюрго і його однодумців. У травні 1776 р. королівським посланцем йому був вручений наказ про здачу справ у зв'язку з відставкою, а через три місяці король відмінив всі едикти міністра-реформатора.

Головними досягненнями Тюрго-міністра в період реформ виявилися:

  • введення вільної торгівлі зерном і борошном усередині країни;
  • вільне ввезення і безмитний вивіз зерна з королівства;

заміна натуральної дорожньої повинності грошовою поземельною податтю;

  • скасування ремісничих цехів і гільдій, що гальмували зростання підприємництва в промисловій сфері, і ін.

Твори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 10089 Тюрго — астероїд, названий на честь політика[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

  • Christian Bordes / Jean Morange (hrsg.): Turgot, économiste et administrateur. Actes d'un séminaire organisé par la Faculté de Droit et des Sciences Économiques de Limoges pour le bicentenaire de la mort de Turgot 8, 9 et 10 Octobre 1981, Limoges 1982
  • Gerald J. Cavanaugh: Turgot and the Encyclopédie, in: Diderot Studies, Bd. 10 (1968), S. 23-33
  • Régis Deloche: Turgot et Condorcet économistes: Post hunc ergo propter hunc. Bicentenaire de la Révolution Française, Colloque «Condorcet», Besançon 1988
  • Siegmund Feilbogen: Smith und Turgot. Ein Beitrag zur Geschichte und Theorie der Nationalökonomie, Wien 1892 (Reprint Genf 1970)
  • Gerda Hassler: Ansätze zur Diskussion um ein sprachliches Relativitätsprinzip in der Auseinandersetzung Turgots mit Maupertuis, in: Zeitschrift für Phonetik, Sprachwissenschaft und Kommunikationsforschung, Bd. 5/6 (1976), S. 491—494
  • Jean-Pierre Poirier: Turgot. Laissez-faire et progrès social, Paris 1999
  • Andreas Urs Sommer: Sinnstiftung durch Geschichte? Zur Entstehung spekulativ-universalistischer Geschichtsphilosophie zwischen Bayle und Kant, Basel 2006, S. 228—247
  • Léon Say: Turgot, 3. Auflage, Paris 1904