Аномія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анóмія — (композиція з запереченням грец. α- і νόμος — закон, правопорядок). Безладдя, беззаконня, відсутність соціального порядку. Походить з теологічної лексики пізнього Середньовіччя (кінця XVI - XVII століття, особливо в Англії) для позначення порушень релігійних законів. Іноді замість поняття А. використовують близьке за значенням слово Анархія (але без значення Влади).

Ситуація, коли одна або більше осіб не можуть інтегруватися зі стабільними основними інститутами суспільства, що призводить до заперечення найзначніших норм домінантної культури і соціальних відхилень.

Аномія як операціональне поняття введене в соціологію Е.Дюркгаймом для позначення суспільної ситуації послаблення соціальних норм і порядку внаслідок розходження між завищеними очікуваннями й обмеженістю економічних благ і товарів при подальшому розподілі праці та посиленні економічної кризи.

За Дюркгаймом А. особливо притаманна суспільствам економічних депресій та процвітання і закономірно веде до девіантної поведінки.

За Р.К.Мертоном, який услід за Дюркгаймом досліджував це явище, Аномія — це розлад між культурно заданими цілями і легітимними інституціалізованими засобами, що призводить до аномічного напруження. Деградація культурної та соціальної структури веде до необхідності подолання цього як перевантаження переживань. Залежно від вибору між цілями або засобами виникають різноманітні форми адаптації до цієї ситуації, що найчастіше може реалізуватися як Девіація.

Джерела[ред.ред. код]

  • Émile Durkheim, Le suicide, 1897
  • Robert K. Merton, Social Theory and Social Structure. Toward the codification of theory and research, Glencoe, Ill. 1949, rev. & enl. ed. 1959

Література[ред.ред. код]

  • Soziologie-Lexikon. (Hrsg. G.Reinhold) 5. Aufl. Oldenburg-Verlag, München Wien, 2008 — ISBN 3-486-58617-3
Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.