Анотація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анота́ція (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо.

У етимологічному значенні слово трапляється в другій пол. І ст. н.е., але функціонально анотація була присутня вже в каталогах Олександрійської бібліотеки (ІІІ ст до н.е.). Пізніше анотація у вигляді короткої характеристики тих чи інших авторів, відомостей про тематику їхніх праць, оцінки останніх використовується в бібліографічних словниках. З появою наукових журналів у другій пол. XVII ст. анотація дає початок жанрам наукової періодики, а пізніше – становленню анотованої бібліографії.

Обов’язковим елементом анотації є бібліографічний опис у редукованій формі (автор, назва, індекс тощо). Якщо бібліографічний опис ідентифікує документ чи його частину, то анотація ідентифікує зміст документа, вона є не формальною, а змістовою моделлю документального джерела.

Різновиди анотацій[ред.ред. код]

Виокремлюють такі види анотації:

  1. сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);
  2. оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);
  3. рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).

За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають – бібліографічні, видавничі та книготоргівельні.

Структура анотації книги[ред.ред. код]

Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:

  1. відомості про автора, упорядника
  2. про текст, що містить видання
  3. характеристика змісту твору
  4. про науково-довідковий апарат
  5. про оформлення, ілюстрації тощо
  6. про читацьку адресу
  7. цільове призначення видання

Максимальний обсяг анотації — 600 символів.

Мова анотації: мова книги та 2 іноземні мови.

Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.

Анотування наукових праць[ред.ред. код]

В Україні місце розташування анотації, її обсяг, структура і зміст визначаються Держстандартом України та суб‘єктами видавничої діяльності. Поява електронних версій наукових видань та об‘єднання веб-ресурсів наукової періодики, в якому бере участь низка українських періодичних видань, спонукає переглянути практику анотування наукових праць. В електронних версіях зарубіжних наукових видань анотації статей часто становлять не менше 1000 знаків. У журналі «Українознавство» відбувся перехід від стислої анотації наукових статей до розгорнутої (близько 700 знаків), де в узагальненій формі має подаватися головний результат здійсненого автором дослідження.

Вимоги до анотацій[ред.ред. код]

  1. Анотація повинна мати лаконічну,конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації.
  2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків.
  3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика.
  4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити.
  5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика.
  6. Не рекомендується наводити цитати з тексту.
  7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.

Сигнальна (довідкова) анотація[ред.ред. код]

Зазвичай, даний вид анотації уточнює та доповнює назву. Типова структура сигнальної анотації наступна:

  • Бібліографічний опис
  • Змістова частина:
    • Призначення видання
    • Відомості про авторів.
    • Проблема, тема, що лежать в основі.
    • Основні питання які розглядалися, отримані результати, галузь, висновки, додаткова інформація.
    • Особливості художньо-поліграфічного оформлення.
    • Наявність та особливість апарату книги.
    • Читацьке призначення.

Оціночна[ред.ред. код]

Характерна науково-допоміжній бібліографії. Типова структура:

  • Бібліографічний опис
  • Змістова частина:
    • Характеристика нового, цінного і корисного в тексті.
    • Оцінка соціального значення видання.
    • Різноманітні ідеї, досягнення.

Рекомендаційна[ред.ред. код]

Типова структура:

  • Бібліографічний опис
  • Змістова частина:

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]