Анрі Лабруст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анрі Лабруст
135
Дата народження 11 травня 1801(1801-05-11)
Місце народження Париж, Франція
Дата смерті 24 червня 1875(1875-06-24) (74 роки)
Місце смерті Фонтенбло
Найважливіші споруди Бібліотека Святої Женев'єви, Національна бібліотека у Парижі
Анрі Лабруст у ВікіСховищі

Анрі Лабруст, фр. Pierre François Henri Labrouste (11 травня 1801 р. — 24 червня 1875 р.). Видатний французький архітектор, один із перших, хто почав використовувати в архітектурі досягнення промислової революції. У своїх теоретичних та практичних працях заклав основи архітектурного раціоналізму та Модернізму ХХ століття.

Ранні роки[ред.ред. код]

Анрі Лабруст народився 11 травня 1801 року в Парижі у сім'ї юриста Франсуа-Марі Лабруста, котрий брав активну участь у політичному житті післяреволюціної Франції. У 1809 році пішов на навчання до коледжу Св.Варвари, а у 1819 був зарахований до Королівської школи Красних мистецтв. З 1823 року, став працювати як молодший наглядач на будівництві під керівництвом відомого французького архітектора Ет'єна-Іполіта Годде. Поворотним моментом творчого шляху Лабруста став 1824 рік, коли він здобув Римську премію - нагороду що присуджувалась діячам культури та мистецтва Франці і давала можливість безкоштовного проживаня у Римі на Віллі Медічі.[1]

Роки у Римі[ред.ред. код]

Протягом п'яти років перебування в Італії, Лабруст займався дослідженями пам'яток античності та спробами їх гіпотетичної реконструкції. Однак, вивчаючи давньоримські та давньогрецькі руїни, він став поступово цікавитись не лише їх образною, але і конструктивною стороною.[2] Лабруст був одним із перших хто виявив кольорове отинькування давньогрецьких храмів та, що ще важливіше, дійшов висновку, що їх архітектура сформувалась як відтворення в камені конструкції характерної для будівництва древніших, ще дерев'яних храмів. Це відкриття про форму як відображення конструкції, а не просто створення красивого естетичного образу, докорінно змінило уявлення Лабруста про зміст роботи архітектора.

Роки у Парижі[ред.ред. код]

Повернувшись до Парижу, Лабруст у 1830 році засновує свою власну проектувальну мастерню та школу архітекторів, навчання в якій відводило головну роль конструктивній доцільності, функціональності та раціональності. Саме Лабруст сформулював фразу, яка згодом стала головним гаслом Модернізму та функціоналізму в архітектурі ХХ століття про те що "форма завжди повинна слідувати функції". Явна відмінність школи Лабруста від академічних принципів школи Красних мистецтв вилилась у гостру боротьбу, наслідком якої було його усунення від крупних замовлень. У 1836 році він одружується та виконує ряд проектів для міста Лозанни, які однак не були реалізовані, а реальна практика сконцентрувалась на багатих надгробках паризького цвинтаря Монпарнас. Лише у січні 1838 року, Анрі Лабруст був призначений архітектором Міністерства громадських робіт, а в жовтні того ж року йому було замовлено проект нової будівлі бібліотеки Св.Женев'єви.

Бібліотека Святої Женев'єви[ред.ред. код]

Інтер'єр бібліотеки Святої Жерев'єви
Фасад бібліотеки Святої Жерев'єви з боку площі Пантеону у Парижі

Бібліотека Святої Женев'єви, була побудована в період між 1843-1851 роками і стала набільш раннім зразком раціоналістичного мислення та впливу промислової революції в архітектурі. Хоча зовні, споруда вирішена у формах традиційної академічної класики, внутрішня структура утворена із сміливої конструкції із чавуну та кованого заліза - матеріалів, які до того використовувались лише для спорудження фабрик та парових машин. Тонкі, видовжені вгору металічні колони та ажурні арки, давали можливість максимально звільнити інтер'єр від несучих конструкцій. [3] Високохудожня інтерпретація цих "машинних" матеріалів у монументальній громадській споруді стала непересічним внеском Лабруста в історію архітектури. Вона відкрила сторінку взаємопроникнення промисловості і мистецтва, що у подальшому стала суттю явища Модернізму в культурі XX століття.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Baltard, Louis-Philippe, Vaudoyer, A.L.T. : Les Grands Prix d’architecture, Paris, 1818-1834 (W Fol 4744 inv. 662)
  2. Correspondance des directeurs de l'Académie de France à Rome, tome 1, p.28.
  3. Recueil des plans de la Bibliothèque Sainte-Geneviève, par H. Labrouste, Paris, cca. 1852 (W Fol Sup 393 et Microfiche GR 300)

Посилання[ред.ред. код]