Антиалкогольна кампанія М. Горбачова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вступ[ред.ред. код]

Антиалкогольна кампанія в СРСР - комплекс урядових заходів щодо зниження споживання алкоголю серед населення під загальним гаслом «Пияцтву - бій!». У Радянському союзі спроби боротьби з пияцтвом робилися не один раз. В даний час найбільшою популярністю користується антиалкогольна кампанія в період 1985-1987 рр. Перед початком і на самому початку Перебудови. Проте боротьба з пияцтвом велася і при попередниках Горбачова (проте, споживання алкоголю в СРСР неухильно зростало).

Боротьба з алкоголізмом[ред.ред. код]

USSR stamp Trezvost1 1985 5k

У 1958 році було прийнято постанову ЦК КПРС і Радянського уряду « Про посилення боротьби з пияцтвом і про наведення порядку в торгівлі міцними спиртними напоями» . Заборонялася продаж горілки у всіх підприємствах торгівлі громадського харчування (крім ресторанів ) , розташованих на вокзалах , в аеропортах , на привокзальних і пристанційних площах. Чи не допускалася продаж горілки в безпосередній близькості від промислових підприємств , навчальних закладів , дитячих установ , лікарень , санаторіїв , в місцях масових прогулянок і відпочинку . 16 травня 1972 було опубліковано постанову № 361 « Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму ». Передбачалося скоротити виробництво міцних напоїв , але натомість розширити виробництво виноградного вина , пива та безалкогольних напоїв. Також були підвищені ціни на спиртне ; припинено виробництво горілки міцністю 50 і 56 °; час торгівлі алкогольними напоями міцністю 30 ° і вище було обмежено проміжком з 11 до 19 годин; були створені лікувально - трудові профілакторії , куди людей відправляли примусово ; з фільмів вирізали сцени з вживанням спиртних напоїв.

7 травня 1985 року були прийняті постанови ЦК КПРС « Про заходи щодо подолання пияцтва і алкоголізму » [1] і Постанова Радміну СРСР N 410 « Про заходи щодо подолання пияцтва і алкоголізму , викорінення самогоноваріння ».[2] Згідно з даними документами всім партійним , адміністративним і правоохоронним органам наказувалося рішуче і повсюдно посилити боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом , причому передбачалося значне скорочення виробництва алкогольних напоїв , кількості місць і часу їх продажу . 16 травня 1985 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про посилення боротьби з пияцтвом і алкоголізмом , викоренення самогоноваріння » , який підкріплював цю боротьбу адміністративними і кримінальними покараннями. Відповідні укази були прийняті одночасно у всіх союзних республіках . На виконання цього завдання втягувалися також в обов'язковому порядку профспілки , вся система освіти та охорони здоров'я , всі громадські організації і навіть творчі спілки (союзи письменників , композиторів і т. Д. ) . Виконання було безпрецедентним за масштабом . Держава вперше пішла на зниження доходів від алкоголю , які були значною статтею державного бюджету , і стала різко скорочувати його виробництво. У той час було вирубано безліч виноградників.

Ініціаторами кампанії були члени Політбюро ЦК КПРС М. С. Соломенцев і Е. К. Лігачов , які слідом за Юрієм Андроповим вважали, що однією з причин стагнації радянської економіки є загальний занепад морально -етичних цінностей « будівників комунізму » і халатне ставлення до праці , в яких був « винен » масовий алкоголізм. [3].

Після початку боротьби з пияцтвом у країні було закрито велику кількість магазинів, що торгували лікеро-горілчаної продукцією. Нерідко на цьому комплекс протиалкогольних заходів у ряді регіонів закінчувався. Так, Перший секретар МГК КПРС Віктор Гришин закрив багато алкогольних магазинів та відрапортував ЦК про те, що робота з протверезіння в Москві завершена.

Магазини, в яких продавалося спиртне, могли працювати лише з 14.00 до 19.00. Тому побутували такі приказки:

"В шесть утра поёт петух, в восемь — Пугачёва, магазин закрыт до двух, ключ — у Горбачёва".

"На недельку, до второго», закопаем Горбачёва. Откопаем Брежнева — будем пить по-прежнему".

Кампанія супроводжувалася інтенсивною пропагандою тверезості. Всюди стали поширюватися статті академіка АМН СРСР Ф. Г. Углова про шкоду і неприпустимість споживання алкоголю ні за яких обставин і про те, що пияцтво не властиво російському народу. З кінофільмів вирізалися алкогольні сцени, а на екран пустили бойовик «Лимонадний Джо» (в результаті прізвисько «Лимонадний Джо» і «мінеральний секретар» міцно закріпилися за М. С. Горбачовим).

Були прийняті жорсткі заходи проти розпивання спиртного у парках і скверах , а також у поїздах далекого прямування. Затримані у п'яному вигляді мали серйозні неприємності на роботі. Були заборонені банкети , пов'язані із захистом дисертацій , стали пропагуватися безалкогольні весілля. Жорсткі вимоги відмови від алкоголю стали пред'являтися до членів Партії .

Результати кампанії[ред.ред. код]

Офіційно зареєстровані середньодушові продажу спиртного в країні за роки антиалкогольної кампанії знизилися більш ніж в 2,5 рази . У 1985-1987 роках зменшення державного продажу алкоголю супроводжувалося зростанням тривалості життя , зростанням народжуваності , скороченням смертності. За час дії антиалкогольного постанови народжувалося в рік по 5,5 мільйонів немовлят , на 500 тисяч на рік більше , ніж кожен рік за попередні 20-30 років , причому ослаблених народилося на 8% менше. Очікувана тривалість життя чоловіків збільшилася на 2,6 року , знизився загальний рівень злочинності. Скорочення смертності у порівнянні з прогнозованою лінією регресії без урахування кампанії становить 919,9 тисячі у чоловіків ( 1985-1992 роки ) і 463,6 тисячі у жінок ( 1986-1992 роки ) - всього 1383,4 тисячі осіб або 181 ± 16,5 тисяч на рік.

При цьому реальне зниження споживання алкоголю було менш значним , в основному за рахунок розвитку самогоноваріння , а також нелегального виробництва алкогольної продукції на державних підприємствах. Посилення самогоноваріння призвело до дефіциту в роздрібному продажі сировини для самогону - цукру , а слідом - дешевих цукерок , томатної пасти , гороху , круп і ін. , що призвело до зростання суспільного невдоволення .. Існуючий і раніше тіньовий ринок кустарного алкоголю отримав в ці роки значний розвиток - горілка поповнила перелік товарів , які потрібно було «діставати ». Немислимих розмірів досягла спекуляція алкоголем , спекулянти отримували 100-200 % прибутку в день. Незважаючи на зниження загального числа отруєнь алкоголем , зросла кількість отруєнь спиртовмісними сурогатами і неалкогольними одурманюючими речовинами , а також збільшилася кількість токсикоманів . Тим не менш, зростання споживання « нелегального » алкоголю не компенсував падіння споживання алкоголю « легального » , в результаті чого реальне скорочення загального споживання алкоголю таки спостерігалося , що і пояснює ті благотворні наслідки , які спостерігалися в ході проведення антиалкогольної кампанії.

Спрямована на « моральне оздоровлення » радянського суспільства , антиалкогольна кампанія в реальності досягла зовсім інших результатів . У масовій свідомості вона сприймалася як абсурдна ініціатива влади , спрямована проти « простого народу». Для осіб , широко залучених до тіньової економіки , і партійно - господарської еліти алкоголь і раніше був доступний , а «діставати » його були змушені рядові споживачі.

Зменшення продажів алкоголю завдало серйозної шкоди радянській бюджетній системі , оскільки щорічний роздрібний товарообіг в середньому скоротився на 16 млрд рублів. втрати для бюджету виявилися несподівано великими: замість колишніх 60 мільярдів рублів доходу харчова промисловість принесла 38 мільярдів у 1986 році і 35 мільярдів у 1987-му . До 1985 року спиртне давало бл . 25 % надходжень до бюджету від роздрібної торгівлі , за рахунок високих цін на нього вдавалося дотувати ціни на хліб , молоко , цукор і ін продукти. Збитки від скорочення продажу спиртного компенсовані не були , до кінця 1986 року бюджет , фактично ,занепав.

Масове невдоволення кампанією і економічна криза, що почався в 1987 році в СРСР, змусили радянське керівництво згорнути боротьбу з виробництвом і споживанням алкоголю.

Були знищені унікальні колекційні сорти винограду. Виноградники вирубувалися в Росії , в Україні , в Молдавії та інших республіках СРСР.

У Молдавії було знищено 80 тис. гектарів виноградників із 210 тис. З 1985 по 1990 роки площі виноградників у Росії скоротилися з 200 до 168 тис. га , відновлення розкорчованих виноградників скоротилася вдвічі , а закладка нових не проводилася взагалі. Середньорічний збір винограду впав у порівнянні з періодом 1981-1985 роки з 850 тис. до 430 тис. тонн.

Екс - секретар ЦК Компартії України Я. Погребняк , який контролював виконання постанови ЦК КПРС "Про посилення боротьби з пияцтвом і алкоголізмом" по лінії ЦК Компартії України, згадує:

Біда в тому , що за час боротьби за тверезість Україна втратила приблизно п'яту частину свого бюджету , в республіці викорчували 60 тисяч гектарів виноградників , знаменитий винзавод « Массандра » від розгрому врятувало лише втручання Володимира Щербицького і першого секретаря Кримського обкому партії Макаренко. Активними провідниками антиалкогольної кампанії були секретарі ЦК КПРС Єгор Лігачов та Михайло Соломенцев , які і наполягали на знищенні виноградників. Під час відпустки в Криму Єгора Кузьмича повезли в «Масандру ». Там за всі 150 років існування знаменитого заводу зберігаються зразки випущених вин - винотека . Подібні сховища мають всі відомі винзаводи світу . Але Лігачов сказав : «Цю винотеку треба знищити , а " Масандру "закрити ! » Володимир Щербицький не витримав і подзвонив прямо Горбачову , мовляв , це вже перегин , а не боротьба з пияцтвом. Михайло Сергійович сказав: «Ну добре , збережіть ».

За деякими даними , було знищено 30 % виноградників , у порівнянні з 22% під час Великої Вітчизняної війни. Згідно з матеріалами XXVIII з'їзду Компартії України на відновлення втрат знищених 265 тис. виноградників необхідно було 2 млрд рублів і 5 років.

Михайло Горбачов стверджує , що не наполягав на знищенні виноградників : «Те , що лозу повирубалі , це були кроки проти мене ».

Найбільша втрата полягала в тому , що були знищені унікальні колекційні сорти винограду. Наприклад , був повністю знищений сорт винограду « Екім -кара » , компонент знаменитого в радянські роки вина « Чорний доктор ». Особливо жорстким гонінням піддавалася селекційна робота. У результаті цькування і ряду безуспішних спроб переконати Михайла Горбачова скасувати знищення виноградників покінчив із собою один з провідних вчених- селекціонерів , директор Всесоюзного науково -дослідного інституту виноробства і виноградарства « Магарач » доктор біологічних наук професор Павло Голодріга . Різко ускладнилися відносини з Угорщиною , Румунією , Болгарією , більша частина вина в яких проводилася для експорту в СРСР. Зовнішторг відмовився закуповувати вино в цих країнах , запропонувавши компенсувати упущену вигоду іншими товарами.

Масове невдоволення кампанією і економічна криза, що почалася в 1987 році в СРСР, змусили радянське керівництво згорнути боротьбу з виробництвом і споживанням алкоголю. З нагоди 20- річчя антиалкогольної кампанії у 2005 році Горбачов в одному з інтерв'ю зауважив: « Через допущені помилки гарна велика справа закінчилася безславно ».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. О мерах по преодолению пьянства и алкоголизма//Постановление Центрального Комитета КПСС 7 мая 1985 г [1]
  2. О мерах по преодолению пьянства и алкоголизма, искоренению самогоноварения//Постановление Совета Министров СССР 7 мая 1985 г.
  3. Е.К.Лигачёв: Сбережение народа превыше всего![2]

Посилання[ред.ред. код]

  • Антиалкогольная кампания в СССР [3]
  • Антиалкогольная компания 80-х: ты помнишь, как все начиналось? [4]
  • Антиалкогольные плакаты времен Перестройки [5]
  • Латиш Юрій Антиалкогольна кампанія в Донбасі в другій половині 1980-х років // Південний архів. Історичні науки. - Херсон, 2010. - Вип.31-32. - С.294-302.
  • Латиш Юрій Впровадження безалкогольної обрядовості на Донеччині в роки Перебудови // Етнічна історія народів Європи. – Вип. 31. – 2010. – С. 39–46.
  • Латиш Ю.В. Антиалкогольна кампанія в УРСР на початку Перебудови // Питання історії України. – Чернівці, 2010. – Т. 13. – С.76–80.
  • Латиш Ю.В. Алкогольна ситуація в СРСР та причини антиалкогольної кампанії другої половини 1980-х років // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Т.Шевченка. Історія. – Вип. 102. – 2010. – С.34–37.
  • Латиш Ю.В. Боротьба з пияцтвом та алкоголізмом серед неповнолітніх в УРСР у роки Перебудови // Література та культура Полісся. – Вип. 64. – Ніжин, 2011. – С.308–318.