Антиной

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бюст Антиноя

Антиной (грец. Αντινοος, лат. Antinous; бл. 111(0111)130) — грецький юнак, коханець і постійний супутник римського імператора Адріана. Після смерті ним обожнений.

Біографія[ред.ред. код]

Антиной був уродженцем малоазійської римської провінції Віфінія. Імовірно, що імператор Адріан познайомився із красивим греком під час своєї подорожі Віфінією у 124 році. Імператор одразу закохався у раба та викупив його. Протягом шести-семи років Антиной і Адріан були коханцями. З 128 року юнак перебував при імператору постійно. Втім, через два роки, в жовтні 130 Антиной утопився в Нілі. Його загибель не має однозначного пояснення. Як версії висуваються убивство хлопця заздрісниками його впливу при дворі[1]; самогубство через ненависть до набагато старшого коханця[2]; ритуальна жертва в честь Адріана; банальний нещасний випадок під час купання. Імператор дуже сильно побивався за Антиноєм. Сучасники свідчать, що він «плакав, як жінка»[3].

Обожнення[ред.ред. код]

Після трагічної смерті Антиной був обожнений за наказом Адріана, який ледь не збожеволів із горя. У честь юнака було збудовано місто Антинополь (лат. Antinopolis), де кожного року проводилися ігри на пам'ять нового бога. Споруджувалися храми, відчеканювалися монети, створювалося сотні картин і скульптур, на яких Антиной був зображений із неземною красою. Кількість зведених статуй перебільшує кількість статуй будь-якого римлянина[4]. Антиноя ототожнювали із єгипетським богом Осірісом, а іноді із грецьким Діонісом. За життя Адріана серед римських вельмож вважалося гарними манерами мати у себе хоча б одне зображення Антиноя. Придворні астрономи виділили Антиною окреме сузір'я на небі (сьогодні не використовується)[4]. В історії Антиной залишився символом гомосексуального кохання та розпусти. Апологети раннього християнства ганили у своїх працях культ Антиноя, бо після смерті коханця Адріан почав гоніння християн.

Галерея[ред.ред. код]

Antinous-osiris.JPG Antinous (Museo del Prado E-60) 01.jpg Antinous imperial cult Louvre Ma1781.jpg Antinoos.PNG
Антиной у образі Осіріса
Статуя Антиноя
Статуя Антиноя в Луврі
Рельєф із Антиноєм

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Lambert, R., Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous (New York, 1984)
  • Levezow, Über den Antinous (1808)
  • Dietrich, Antinoos (1884)
  • Laban, Der Gemütsausdruck des Antinoos (1891)
  • Antinoüs, A Romance of Ancient Rome, from the German of A. Hausrath, by M. Saftord (New York, 1882)
  • Ebers, Der Kaiser (1881).